Центральні банки вважають свою незалежність священною. Європейський центральний банк (ЄЦБ) заявляє, що без нього він не зможе успішно таргетувати інфляцію. Але монетарні політики починають перевіряти на міцність цю незалежність, борючись із загрозою з боку популістів у рік виборів, які відбудуться у всьому світі, пише Bloomberg. Матеріал американського видання 
доповнило коментарем НБУ.
Як центробанкіри в Європі зараз беруть участь у політиці
Член правління Бундесбанку (ЦБ Німеччини) Сабіна Маудерер має намір вступити у найгостріші політичні дебати, з якими Німеччина стикалася останніми роками. «Антидемократичні групи поділяють наше суспільство, – заявила вона на мітингу. – Вони завдають шкоди репутації Німеччини у світі».
Статути Бундесбанку та ЄЦБ мають захистити керівників центральних банків від втручання демократично обраних чиновників, а не навпаки. Проте табу на втручання у політику технократів діє переважно як умовність і починає слабшати.
У 2024 році президент Бундесбанку Йоахім Нагель і член виконавчої ради ЄЦБ Ізабель Шнабель приєдналися до демонстрацій, подібних до тієї, на якій виступала Маудерер. Головний фінансовий страж континенту – голова ЄЦБ Крістін Лагард – висловлювався на тему, яка відлякує більш обережних колег. Вона неодноразово виступала проти загрози, яку переобрання Дональда Трампа може створити для європейської стабільності.
Центральні банки зображують ці дії як аполітичні. «Прихильність Сабіни Маудерер та Йоахіма Нагеля до боротьби з ксенофобією та ізоляцією відповідає незалежності німецького Бундесбанку, – йдеться в офіційній відповіді на запит Bloomberg. – Як представники федерального відомства, вони вважають своїм обов'язком захищати основні демократичні цінності нашої країни».
Деякі аналітики оцінюють ці дії дещо інакше. «Йдеться про самозбереження, – сказала Лія Дауні з Кембриджського університету. – Центральний банк постійно ухвалює політичні рішення, замасковані під технократію. Тепер популісти починають становити загрозу цьому технократичному привілею, тому їм доводиться ставати явно політичними».
Лагард пояснює: «Політкоректність у питанні Трампа тягне за собою ризик не побачити реальності і не підготуватися до неї». Вона побоюється режиму каральних тарифів, і вона має на це вагомі причини. Якщо Трамп знову обійме посаду, він обіцяє атакувати ЄС за допомогою безлічі торгових заходів, зазначає Bloomberg.
Як змінюється парадигма незалежності центробанків
Ерозія незалежності центральних банків є певною мірою поверненням до історичної норми. Хоча Мілтон Фрідман та інші економісти обговорювали незалежність грошово-кредитної політики від цілей уряду ще в 1960-х роках, вона стала стандартом для більшої частини розвиненого світу лише через тридцять років.
Проте не дивно, що політики та керівники центральних банків зараз перебувають у розбіжностях, вважає Фолькер Віланд, професор Франкфуртського університету ім. Гете.
«Бувають моменти, коли цілі грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики збігаються, – сказав він, наприклад, під час пандемії. – Однак останнім часом, коли високу інфляцію частково викликала експансіоністська політика, посилення грошово-кредитної політики було необхідним, щоб допомогти забезпечити стійке повернення до цінової стабільності, тоді як податково-бюджетні органи, як і раніше, неохоче відступали від експансіоністської політики».
Лагард і Трамп на саміті лідерів G-7 у Канаді в 2018 році, коли Лагард очолювала МВФ. Фото: Cole Burston/Bloomberg
Розподіл між монетарною та фіскальною компетенцією був розмитий фінансовою кризою 2008 року, дале – кризою суверенного боргу та пандемією Covid-19. Політики виступили кредитором останньої інстанції, скуповуючи боргові зобов'язання на трильйони євро, випущені для фінансування пакетів допомоги. При Лагард ЄЦБ також зайнявся боротьбою зі зміною клімату, що було принаймні спочатку спірним курсом.
«Залишилася сіра зона між політикою та центральним банком, яка стає все ширшою, заплутанішою і в ній важче орієнтуватися», – сказав Девід Марш, голова Офіційного форуму валютно-фінансових установ.
Одна з причин, через яку існує мало правил, які забороняють центральним банкам висловлювати політичні погляди, полягає в тому, що демократично обрані чиновники мають більше свободи ігнорувати їх. Кодекс поведінки ЄЦБ пропонує незалежність його членів не заради політиків, а через репутаційний ризик для самого банку.
Ймовірно, ідея центральних банків як аполітичних інститутів починає викликати дедалі менше довіри. «Схоже, період розквіту незалежності центральних банків пройшов, – сказав Майкл Гевін, дослідник з Університету Оттави, який нещодавно задокументував посилення популістського тиску на монетарних політиків. – Якби я був головою центрального банку Європи, я зараз ішов би вперед і намагався випередити ситуацію».
Нацбанк України наполягає на своїй політичній незалежності
«Національний банк є незалежним державним органом і дотримується принципу політичної нейтральності», – йдеться у відповіді пресслужби НБУ на прохання прокоментувати статтю Bloomberg. Це загальновизнана світова практика, яка також чітко визначена Конституцією України та законом «Про Національний банк України».
У процесі еволюції економічної думки у світі виник стійкий консенсус: щоб центральний банк досягав своїх цілей, а його політика отримала довіру в суспільстві, він має бути незалежним виключно технократичним, позбавленим політичного впливу органом.
Це означає, що Національний банк самостійно приймає рішення, спрямовані на досягнення цієї мети, виходячи з економічної обґрунтованості, а не політичної мотивованості. Адже цілі, наприклад, фіскальної політики, особливо в окремі періоди політичного циклу, можуть бути несумісні з цілями дотримання цінової стабільності.
Також Національний банк здійснює комунікації щодо фіскальної політики та рішень інших органів державної влади лише як факторів, які Нацбанк враховує при ухваленні власних рішень. Такі комунікації мають описовий або причинно-наслідковий характер і не передбачають якісної оцінки політики чи посадових осіб, що її формують та здійснюють.
Крім того, закон містить норми, що запобігають синхронізації електорального циклу та призначення керівництва Національного банку – термін повноважень його керівників становить 7 років.
Водночас центробанк не може перебувати у вакуумі, для ефективного виконання свого мандата потрібна постійна кооперація з політиками та урядом. Про це голова НБУ Андрій Пишний сказав у лютому на міжнародній конференції у Брюсселі. «Досвід України демонструє: незважаючи на те, що наш мандат чітко закріплений, нові виклики спонукають нас шукати нові шляхи його виконання, і вони можуть бути різними, – заявив Пишний. – Найважливіший інсайт за два роки повномасштабної війни – ми, центробанкіри, маємо навчитися дивитися ширше».
