Після обрання Дональда Трампа президентом США у листопаді 2024 року на фоні його обіцянок про закінчення війни в Україні стала відчуватися підготовка до виборів.
Експерти підкреслюють, що вперше почали говорити про можливість виборів і міркувати щодо їхньої потреби ще в листопаді 2023-го, але, безперечно, не з таким масштабом. Тоді український політикум був у передчутті президентських виборів, що мали б відбутися навесні 2024 року, якщо б не війна. Дійшло до того, що всі політсили Верховної Ради підписали меморандум про те, що вибори відбудуться лише після війни і не раніше, ніж через шість місяців після закінчення воєнного стану.
Але це не зупинило від вимірювання рейтингів різних кандидатів у президенти та політсил наприкінці 2024-го.
Нещодавно підкинула дров у вогонь і новина, що до колишнього політтехнолога Януковича Пола Манафорта звернулися «сторони в Україні». Тому з’ясував у експертів, звідки взявся передвиборчий ажіотаж та чого очікувати від політиків у найближчі місяці.
Про закінчення війни та вибори в травні поки фантазують
«Українці мають очікування від Трампа, сподіваються, що він сприятиме завершенню війни. Для політиків переговори – це вибори, а далі своя логіка. Одразу почалися фантазії вигадування, коли буде припинення вогню, коли вигідно провести вибори. Багато українських політиків повірили, що Трамп закінчить війну за 24 години чи вкрай швидко», – каже політолог Володимир Фесенко.
Звісно, якщо вірити у припинення вогню за 24 години, після 20 січня (день інавгурації Дональда Трампа), то політичну боротьбу можна уже розпочинати.
Проте Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії та науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, підкреслює ідеалістичність таких поглядів. Обидва експерти впевнені, що путін не збирається припиняти війну зараз, коли його війська продовжують просуватися на фронті.

Володимир Зеленський і Дональд Трамп під час їхньої зустрічі 27 вересня 2024-го. Ще до того, як Дональд Трамп переміг на виборах президента США
«Чому це не розуміють наші політики, мені важко сказати. У них очікування виборів, підготовка до виборів, у них електоральний інстинкт», – вважає Фесенко.
Більше того, закінчення війни вже фактично «відклали». Спеціальний посланник з питань війни в Україні Кіт Келлогг заявив 8 січня в інтерв'ю Fox News, що мета – «зупинити конфлікт за 100 днів».
Мотивація партій: мобілізувати виборців і заробити гроші
За словами Фесенка, на третьому році повномасштабного вторгнення всі українські партії, окрім «Європейської солідарності» та «Слуги народу», опинилися в «складних фінансових обставинах». Тому деякі з них говорять про вибори, аби активізувати своїх донорів.
Також це стало інструментом мобілізації ядерного електорату та замірів його настроїв. Мета – «надати їм надію, що от все – погані часи завершились, ми повертаємося до нормальної політики».
До речі, технічні аспекти проведення виборів вже обговорюються експертами і громадськими організаціями. Головні запитання:
- як будуть голосувати українці за кордоном;
- як будуть голосувати військові;
- чи можливо онлайн-голосування.
Ще наприкінці 2023-го влада могла б влаштувати для себе вибори і, за словами експертів, робила такі заміри, адже рейтинг Володимира Зеленського був за 60%. Проте у 2024-му рейтинг почав падати, тоді вже опозиція почала просувати цю ідею.
Якою буде політична боротьба у 2025 році
Фесенко підкреслює, що політикам стало зрозуміло: «найближчим часом не буде припинення вогню». Тепер політики очікують на зустрічі Дональда Трампа із путіним і Володимиром Зеленським і можливу мирну угоду.
«Тема виборів не знята, вона трошки зараз охолола, але залишається на порядку денному. Тепер розглядають ідеальний сценарій, коли навесні станеться припинення вогню, а в жовтні проведуть одразу всі вибори: президента, до Верховної Ради та місцеві. Це раціонально із точки зору економії коштів, організаційних зусиль. Регіональні відділення партій готуються насамперед до місцевих виборів», – вказує Фесенко.
Ба більше, і Володимир Фесенко, і Олексій Гарань підкреслюють, що у суспільстві наростає бажання якимось чином провести оновлення влади.

28 серпня 2024 року закінчення мандату Верховної Ради, якщо б не було війни
«До цього аргументом було, що українці проти виборів. Дійсно, коли тільки почали говорити про вибори наприкінці 2023-го, майже 80% українців були проти цього. Натепер цей показник впав до 60%. Тобто існує тенденція до падіння», – каже професор Гарань.
На його думку, влада частково втратила контакт із суспільством, саме це й викликає бажання її оновлення, «інакше вона бронзовіє».
Як влада та опозиція втратили єдність українців: що робити
За опитуванням КМІС від 2 липня 2024, 44% українців сказали, що суспільство зараз перебуває в єдності, 15% вважають, що варто говорити про роз'єднаність. Тенденція тут спостерігається негативна. Про втрату єдності говорять не тільки соціологи, але й військові.
Володимир Паніотто, президент КМІС, так підсумував наслідки ерозії єдності:
- бажання змістити владу більше, ніж захистити країну;
- стає більш поширеною думка, що «ворог не в Кремлі, а в офісі президента».
Звісно, якщо такі настрої будуть переважати, шанси програти у війні збільшуються.
«Я не знімаю відповідальності з опозиції, але все-таки більша відповідальність на владі. Якби вона дійсно хотіла, тоді можливе переформатування уряду, правлячої коаліції, створення уряду національної єдності. Ідея здорова, проте ми розуміємо, що команда Зеленського цього не хоче, вони хочуть мати повну владу у своїх руках», – зауважує Гарань.
При цьому, здається, влада не може довіряти опозиції, а остання – владі. «Потенційно навіть формування уряду нацєдності вони використають для розхитування нинішньої влади, щоб здобути якісь політичні преференцій».
Що таке уряд національної єдності
Політики завжди думають про вибори. Партія, яка програла, думає, як прийти до влади. Політичні партії, які перебувають в опозиції, критикують владу, намагаються здобути на цьому рейтинги.
«Але у ситуації війни політик буде думати про вибори, а державник – про те, як перемогти в цій війні. У нас натомість політики швидко перетворилися на політиканів», – каже Олексій Гарань.
На противагу, разом вони могли б створити технократичний уряд, який сформували б із найкращих представників усіх партій. Так само важливо було б інтегрувати пропозиції опозиції до своїх рішень.
«Зараз запрошують різних громадських діячів, активістів, але доступу до влади ні в кого немає. Я розумію концентрацію влади в умовах воєнного стану. На початку війни це дійсно допомагало, але зараз, я думаю, ми бачимо все-таки відрив влади від реалій», – підсумовує політолог.
У 1940 році, за часів Другої світової війни знаковий для українців британський прем'єр Вінстон Черчилль сформував уряд національної єдності, запросивши до співпраці лейбористів, лібералів та навіть опозиційних до себе консерваторів.
Консерватори, хоч і залишались основною політичною силою, погодились на компроміси. Голова лейбористів Клементом Еттлі став заступником прем'єр-міністра. Еттлі та Черчилль швидко сформували Військовий кабінет з трьох консерваторів та двох лейбористів.
Лейбористи, хоч і не мали формальної влади, брали участь у ключових рішеннях:
- ведення трудової мобілізації;
- організація розподілу ресурсів та продовольства;
- проведення соціальних реформ, які включали питання трудових прав та забезпечення підтримки для робітників.
Одночасно, хоча лейбористи і підтримали уряд у питаннях війни, мали певні суперечки з консерваторами щодо соціальної політики, економіки та післявоєнного відновлення країни.
В Україні такий сценарій майже неможливий, попри те, що невідомо, скільки ще триватимуть бої.