Від Києва до Курська саме Сили оборони і ЗСУ, що є їхньою серцевиною, стали запорукою виживання та повноцінної боротьби України у війні проти росії.
Російсько-українську війну вже активно вивчають у різних країнах, зокрема НАТО. Воєнний коледж армії США, Пенсильванія, так описує нинішній стан речей: «Попри статичний характер конфлікту, який посилюється затримками в постачанні систем озброєнь Україні міжнародними партнерами, Україна демонструє неабияку рішучість і продовжує боротися».
На день Збройних сил України, 6 грудня, вирішив згадати визначні операції ЗСУ, які вже входять у наукові роботи та підручники з військової справи.
Оборона Києва: від трьох днів до довготривалої війни
Головною метою росіян на початку повномасштабної війни в Україні було захоплення столиці. Після того, за планом, мала відбутися зміна влади, а так звана СВО закінчитися за кілька днів. Проте 38 днів оборони Києва показали інше: Україна готова боротися.
Як підкреслює The Washington Post: «Українським військам бракувало озброєння, боєприпасів і засобів зв’язку. Але вони мали глибоку волю до боротьби — таку, що вона поширилася не тільки на українських солдатів, а й на звичайних цивільних осіб і, що найважливіше, на самого президента».
«З усіх, хто мені телефонував, ніхто не вірив, що ми виживемо. Думали, добʼють за два-три дні, можливо, за п’ять, і тоді все закінчиться», — згадував Зеленський про перші дні.
Генерал-командувач морської піхоти США Девід Бергер вже у березні 2022-го зазначав, що комп'ютерні моделі війни передбачали швидку перемогу росії. Але ці моделі не враховували надзвичайну рішучість українських солдатів і цивільних осіб.
Одним з основних інсайтів стала ефективність асиметричних тактик, зокрема використання дешевих, але потужних систем, як-от дрони, особливо Bayraktar, і протитанкові ракети Javelin і Stinger. Генерал США Джеймс Макконвілл вважав, що це показало, як навіть старі технології можуть мати великий вплив на результат війни, коли вони використовуються правильно.
Західні ЗМІ, які одне за одним писали про падіння Києва за три дні, сприйняли виведення російських військ із Київщини на початку квітня 2022 року, як першу значну перемогу. The NYT і BBC повідомляли, що нездатність росії захопити столицю протягом перших кількох днів зруйнувала наратив про швидку російську перемогу. The Guardian назвала це «принизливою поразкою» для росії.
Тодішній голова НАТО Єнс Столтенберг назвав неспроможність росії захопити Київ значною військовою невдачею, проте застерігав від надмірного оптимізму.
Потоплення «Москви»: переваги «Нептуна»
13 квітня 2022 року Сили оборони завдали удару по крейсеру «Москва» двома ракетами Р-360 «Нептун». росія намагалася заперечувати ракетний удар, пояснюючи втрату флагмана пожежею на борту, яка призвела до загоряння боєприпасів через погодні умови, проте тоді на морі не було серйозного шторму.
Вже згодом виявилося, що основною проблемою стала мінімальна висота перехоплення ракет ЗРК «Москви» С-300Ф — 25 метрів. Крилаті ракети «Нептун», які на фінальному етапі польоту знижуються до 3–5 метрів над морем, залишались поза зоною ефективного виявлення й перехоплення цих систем, що і стало ключовим фактором уразливості корабля.
Також згодом у мережі опублікували свідчення про численні несправності крейсера станом на 10 лютого 2022-го, особливо систем ППО, на які закрили очі. Це також могло допомогти його «отріцатєльному всплитію».
«Це є величезним психологічним стимулом для українців і поштовхом для російського флоту. Тепер він буде дуже обережним, щоб не наближатися занадто близько до берега», — сказав у ті дні Бен Ходжес, командувач Сухопутних військ США в Європі у 2014-2017 роках.
Карл Шустер, колишній капітан ВМС США, наголошував, що загибель крейсера ставить під сумнів військово-морську компетентність рф через 10 років після того, як путін оголосив, що збирається відновити потенціал, моральний дух і професіоналізм флоту.
Запуск ракети «Нептун» (відео)
«Схоже, що він не зміг виконати жодної зі своїх обіцянок щодо жодного з видів збройних сил росії», — сказав Шустер.
Якщо українські військові ставилися до події більш зважено, то західні медіа описали її як удар по реальних та символічних спроможностях росії перемогти у війні. Атаку називали «катастрофічним інцидентом» та «провалом» росії. Як ми знаємо тепер, ця операція ще й стала початком систематичного знищення Чорноморського флоту росії.
Харківська операція ЗСУ
Контрнаступ на Харківщині у вересні 2022 року став одним із вирішальних моментів у війні. Українські війська успішно звільнили понад 12 тис. км² території, включно з ключовими містами Куп'янськ та Ізюм, відкинувши росіян за Оскіл і порушивши їхні лінії постачання на Донбас. Тоді мережею ходили відео десятків захоплених танків і безлічі залишених боєприпасів. За різними даними, ЗСУ затрофеїли понад 100 танків ворога.
За оцінками аналітиків ISW, звільнення Ізюма «прирікає на провал початковий план російської кампанії на цій фазі війни». Після звільнення Харківщини в медіа стали масово з’являтися повідомлення, що російське командування сумнівається в можливості перемогти у війні.
«Зараз люди по всьому світу, в Європі та США починають думати: «Вау, Україна може перемогти», – заявив Бен Ходжес після операції. Він підкреслював вміле використання наданої Заходом зброї: ЗСУ ефективно використовували її для ураження складів боєприпасів і штабів.
Reuters і BBC назвали втрату Ізюма, який російська армія намагалася зайняти понад місяць на початку вторгнення, «великим приниженням» для президента путіна і найгіршою поразкою москви з моменту відступу з Києва у березні. Financial Times опублікувала 28 вересня статтю, в якій контрнаступ був описаний як «90-кілометровий шлях, який змінив хід війни в Україні».
Наступ на Херсон і Чорнобаївка
Професійний журнал армії США Military Review випустив статтю, присвячену Чорнобаївці: «Кладовище командних пунктів. Чого має навчити нас Чорнобаївка про командування та управління у великомасштабних бойових операціях».
Стаття ставить наголос на важливості ударів ЗСУ по командних пунктах росіян. Понад 22 удари були націлені на ключове російське військове керівництво та інфраструктуру, що призвело до значних оперативних порушень. Зокрема, загинули високопоставлені офіцери, в тому числі генерал-лейтенант рф Яков Рєзанцев, що вплинуло на моральний дух і організаційну ефективність російських військ.
ЗСУ змогли майже відрізати війська росіян на правому березі Дніпра від постачання, що змусило їх покидати власні позиції. 11 листопада 2022 року ЗСУ звільнили Херсон — єдиний обласний центр, який на початку вторгнення окупувала армія рф.
За даними Politico, західні чиновники захоплювалися методичним підходом України ще на початку наступу, описуючи операцію як «сплановану повільну операцію з подрібнення ворога». Застосування дальніх ударів по російській логістиці мало «суттєві наслідки».
Курщина: перша операція на території росії
Коли росія активно наступала на Донбасі, Генштаб вирішив вдарити по території рф 6 серпня 2024-го. В той час росіяни загрозливо наступали на Покровськ, на якому збігаються головні дороги в регіоні.
За твердженнями багатьох сторін від українських оглядачів до російських «воєнкорів», ЗСУ без особливого опору перетнули кордон рф у Курській області чи то у ніч із 5 на 6 серпня, чи то вже зранку 6 серпня. Згодом вони окупували кілька районів Курщини.
Фактично світові медіа у висвітлені операції розділились на три табори:
- США розцінюють операцію як успішний ляпас путіну і удар по його іміджу;
- Європа підкреслює успіх ЗСУ, проте обережно уникає довгострокових висновків;
- Китай і Глобальний Південь намагаються звинуватити Україну в «загостренні конфлікту».
Більше того, у перші тижні наступ ЗСУ на території рф викликав справжню ейфорію в Україні, а в деяких проросійських ЗМІ — істерію. Західна аудиторія була по-справжньому шокована: такого ніхто не очікував.
«Курськ — це хороший приклад контрнаступу України. Вперше після 1941 року іноземна держава опинилася на російській землі! Це стратегічна проблема для росії. І це також створює операційні проблеми для росії через логістичні лінії, які проходять через Курськ», — нещодавно зауважив Роб Бауер, голова Військового комітету НАТО.
Цікаво, що цей успішний наступ знову стався на фоні повної інформаційної тиші. Здивовані були й у Вашингтоні, а, можливо, і шоковані через свої острахи перед «червоними лініями» росії. Генштаб ЗСУ протягом кількох днів «не відповідав на дзвінки» та звернення журналістів і тримав у секреті всі деталі операції.
Наразі на вибиття ЗСУ з Курщини росіяни кинули 50-60 тис. солдатів, а їхні темпи просування на сході значно сповільнилися, хоча наступ росії триває.
Цей наступ деякі критикують. Дослідницька служба Конгресу США оцінює Курську операцію так: «ЗСУ здійснили раптове вторгнення в Курську область росії, швидко розгромили російські війська та окупували територію. Попри початковий успіх, ЗСУ зазнали втрат, у тому числі серед найбільш оснащених та елітних підрозділів. Курська наступальна операція викликала у деяких спостерігачів питання про те, як керівництво України розподіляє і визначає пріоритети щодо обмежених людських і матеріальних ресурсів (особливо в умовах, коли російські війська залишаються зосередженими на Донбасі)».
Але прозвучали і схвальні оцінки. Генерал Ходжес підкреслював, що операція на Курщині змінює динаміку війни, руйнує уявлення про неминучість перемоги росії.