На третьому році повномасштабної війни лунає все більше розмов про потребу перемовин з росією. Зараз як всередині України, так і ззовні жваво обговорюють мирний план Бориса Джонсона, який він запропонував Дональду Трампу як один із варіантів.
На цьому фоні українські соціологи провели кілька опитувань щодо готовності українців до перемовин з агресором і територіальних поступок за певних умов. Чергове дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) було оприлюднено кілька днів тому.
поговорив із Володимиром Паніотто, соціологом і президентом КМІС, аби з’ясувати, як змінюється сприйняття війни українцями.
Об’єднаність і роз’єднаність українців: чому це важливо
За опитуванням КМІС від 2 липня, 44% українців сказали, що суспільство зараз перебуває в єдності, 15% вважають, що варто говорити про роз'єднаність. Чому сприйняття єдності в суспільстві важливе і на що воно впливає?
Редактор відділу зі Східної Європи в The Economist Аркадій Островський казав, що Україну навряд чи можна перемогти ззовні, але є проблема розколу внутрішнього.
Люди, що не вірять у єдність в українському суспільстві, частіше будуть вважати мобілізацію несправедливою, писати у фейсбуці, що вони більше чекають суду над Зеленським, аніж над путіним. При цьому, звісно, шанси програти у війні збільшуються.
Тому це називають гібридною війною. Росіяни дуже багато вкладають в розв’язання різних конфліктів, аби досягти роз'єднання за так званою «Доктриною Герасимова» (колишнього голови генштабу рф. – ).
Як відчуває себе українське суспільство під час війни – детально (відео)
Нещодавно ми говорили з Тимофієм Бріком, ректором КШЕ, про довіру та її вплив на економіку. Як довіра впливає на єдність людей?
Єдність – це довіра між людьми, довіра однієї людини до іншої, довіра людей до держави, влади. Соціологи вимірюють так званий General Trust, він дуже сильно скорельований із ВВП: чим вищий рівень довіри, тим вищий ВВП.
Корупція та мова – головні проблеми українського суспільства
Головним джерелом роз’єднаності люди назвали корупцію (16%), але за наявною статистикою та даними міжнародних організацій корупції в Україні з роками меншає. Чому тоді корупція завжди залишається номером один?
В одному з досліджень нещодавно люди навіть поставили корупцію вище, ніж війну, як головну проблему України.
Річ у тім, що те, що ми запитуємо людей, – це їх сприйняття реальних проблем. Люди можуть не усвідомлювати взагалі ці проблеми. І крім того, сприйняття тієї ж самої корупції залежить як від власного досвіду, так і від роботи ЗМІ, соціальних мереж, особливо телеграм-каналів.
На фото Володимир Паніотто, соціолог, доктор філософських наук, президент КМІС, професор кафедри соціології НаУКМА
Але під час Януковича майже не було опозиційних каналів, які б розповідали про корупцію вищих органів влади. Після ж приходу Порошенка мало не всі канали почали писати про корупцію.
До того ж рф працює на роздмухування цієї проблеми, бо це знижує готовність партнерів надавати нам зброю. Тому населення явно переоцінює рівень корупції в Україні.
Мова роками була одним із джерел роз’єднаності. Проте, здається, після повномасштабного вторгнення мовне питання стихло і навіть російськомовні стали набагато більш схильні поступово переходити на українську мову. Чи не стало в динаміці мовне питання навпаки менш важливим або таким, що викликає якісь важкі емоції?
До речі, вбивство Ірини Фаріон, можливо, пов'язано з намаганням на цій основі викликати якісь конфлікти всередині країни.
Крім того, етнічні росіяни воюють у ЗСУ. Вони приблизно так само ставляться до росії, ЄС, НАТО. Але під час війни виникли і більш жорсткі вимоги і претензії до російськомовних. Натомість російськомовні кажуть , що так само віддають життя за цю країну і патріотизм важливіший за мову.
Після цього проситься запитання, чи все так погано і ми тільки будемо падати в прірву розчарування та зневіри?
На початку повномасштабного вторгнення Україна пережила справжнє об’єднання людей, так зване гуртування навколо прапора, але після перших невдач контрнаступу, який не виправдав надій, ці показники почали падати.
Попри це довіра до президента досі вища, ніж вона була до 24 лютого 2022-го. Більше того, вона могла б бути ще більшою, якби не звільнення Валерія Залужного (тоді головкома ЗСУ), яке забрало не менше 5% довіри у Володимира Зеленського.
При цьому українці все більше ненавидять росію. Тому за якимись показниками ми повернулись майже до дворічної давнини, за іншими – навпаки піднялися. Говорити, що все погано, точно не варто.
«Без світла чи без вас? Без вас»
Володимир Зеленський під час одного зі знаменетих звернень «Без вас». Тоді президент мав рейтинг довіри близько 80%, наразі він вже приблизно 54%, що все одно залишається значно більшим за показник до повномасштабного вторгнення (37%)
За вашим опитуванням на травень 2024 року, більшість українців – 55% – виступали проти жодних територіальних поступок. 32% – готові відмовитись від деяких територій. Тобто така формула Володимира Зеленського «Без світла чи без вас? Без вас» залишається актуальною?
Так, але зміни йдуть. росія має хоч невеликі, але успіхи на фронті. Тим часом українська влада каже, що буде накопичувати зброю та ресурси для наступу у 2025 році, але тієї довіри, що була перед першим контрнаступом, вже немає.
Чи можуть постійні атаки росіян на українські міста, намагання знищити енергоінфраструктуру країни призвести до більшого бажання перемовин і готовності до поступок?
Коли ми запитуємо абстрактно, то більшість людей вважають, що ми все маємо відвоювати до кордонів 91-го без жодних поступок для рф. Але опитування показують, що головним фактором прийняття чи не прийняття поступок є гарантії безпеки.
Люди звикли жити у вільній країні, для них просто жах опинитись у росії, тому вони готові на поступки тільки за вагомих гарантій безпеки, скажімо, членства у НАТО.
Варто розуміти, що в українців немає чіткої формули можливого компромісу з рф, тому різні варіанти можуть бути вкрай по-різному підтримані.
Чи впливають соціологічні дослідження на владу
Фото під час переговорів у Стамбулі, 29 березня 2022 року. Можна цілком впевнено сказати, що більшість населення не прийняла б тодішні умови рф, адже вони були гірші за запропоновані в опитуванні КМІС
Є люди, які вірять, що соціологічні дослідження брешуть, бо респонденти говорять те, що від них хочуть почути, а насправді «все моє оточення за закінчення війни». Щоб ви відповіли на це?
Під час війни дійсно збільшується тиск громадської думки, і є два фактори, які впливають на щирість висловлювань:
- побоювання адміністративного впливу. Це добре видно в росії, де не можна висловлюватись проти війни;
- спіраль мовчання Ноель-Нойманн – коли ваша думка суперечить більшості.
Наприклад, на виборах 2010 року на заході України люди не хотіли казати, що вони голосують за Януковича. І наші дані недооцінювали Януковича. А на сході навпаки – за Тимошенко.
Цей феномен існує, проте є різні методи його врахування. За нашими підрахунками, таких людей в Україні зараз приблизно від 3-5%.
Я бачив дослідження (російського) Левада-центру. Вони питають, які відчуття у вас з приводу нинішньої ситуації в росії. Це запитання не є чутливим щодо можливого покарання за негативне ставлення до війни, але воно також може показати реальне ставлення людини до подій.
Але якщо в країні, яка веде несправедливу війну, 55% каже про гордість за свою країну, то ми точно знаємо, що понад половини росіян підтримують цю війну.
Часто можна почути про чутливість Володимира Зеленського до рейтингів, як від опозиції, так і правлячої партії. Наскільки соціологія вливає на чинну владу?
У звичайних умовах політичної боротьби будь-які президенти і взагалі будь-які політики дуже чутливі до думки людей.
Більш того, дуже багато політиків взагалі не мають навіть якихось своїх концепцій, вони перевіряють пару різних суджень і просто готові виступати за найпопулярнішу позицію. Наприклад, ставлення до приватизації землі. Вони хочуть отримати рейтинг будь-яким шляхом.
Приходили також на консультацію деякі політики, запитували, в якій партії вони можуть мати більші шанси, хоча ми не даємо таких консультацій.
Звідки беруться нові конфлікти в українському суспільстві (відео)
Читайте також
