Пропаганда, дезінформація, фейки, російські наративи – все це призводить до перешкод у належному сприйнятті України іншими країнами, появи негативних настроїв проти нашої країни й наших громадян у міжнародній спільноті, послаблення підтримки з боку західних партнерів, розхитування ситуації всередині країни тощо. Однак протидіяти цьому можна. Потрібно лише зняти рожеві окуляри, «озброїтися» необхідними інструментами для інформаційної війни та діяти послідовно й спільними зусиллями всього громадського сектору.
Окрім фронту, на якому воюють наші мужні герої та героїні Збройних сил України, в тилу є поле, на якому теж щоденно доводиться «воювати», – і це поле під назвою «інформаційна війна». Кожного дня ми читаємо новини, повідомлення лідерів, колонки експертів тощо. Під «ми» мається на увазі не лише «ми, українці», але й людство в принципі. Отже, часто виникає питання щодо достовірності тієї чи іншої інформації: чи поширені дані не є ІПСО або ж, можливо, замаскованим наративом російської пропаганди?
Що таке пропаганда і як їй протистояти
Для людей, які є виходцями з совєцького союзу, а також пострадянського періоду, слово «пропаганда» асоціюється виключно з «політичною брехнею». Проте, тлумачний словник говорить інше, а тому, для початку, розберемося, що ж таке пропаганда та як її можна застосовувати в культурній дипломатії. Україномовна Вікіпедія стверджує, що:
Пропаганда (лат. propaganda дослівно – «яка підлягає поширенню (віра)», від лат. prōpāgo – «поширюю») – форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві – світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції».
А от російськомовна версія говорить інше:
Таким чином, навіть саме визначення поняття «пропаганда» для нас є різним, так само, як і культура, мова, традиції і світогляд взагалі. На відміну від українського визначення, у російському вже закладене виправдання брехні. Тому ми (автори цієї статті) орієнтуємось на те визначення, яке несе в собі наміри громадських організацій поширювати через культурну дипломатію українські наративи на користь перемоги України.
Відома фраза «Хто володіє інформацією, той володіє світом» стає ще вагомішою, якщо її перефразувати так: «Той, хто розпоряджається інформацією, виграє інформаційну війну». До того ж це діє як під час поширення правдивої інформації, так і у разі поширення дезінформації. Важливо також розуміти, що у випадку української пропаганди основна мета полягає у привертанні уваги західних країн до наших проблем та отриманні подальшої підтримки від них. Тоді як у випадку російської пропаганди йдеться не лише про дискримінацію, але й про активне руйнування будь-чого позитивного, що стосується України.
У такій ситуації важливо зрозуміти, що громадськість має можливість не лише протистояти російським наративам, але й стати активним учасником у формуванні позитивної пропаганди. Громадські організації, виступаючи як активний гравець, можуть зробити важливий внесок у цей процес і допомогти розповсюджувати правдиві меседжі про Україну в світі. Сумно визнавати, що Україну в світі мало хто з пересічних іноземних громадян взагалі знав, невірно вважаючи її частиною росії, рівно до того моменту, як східний сусід на нас напав у 2014 році. Було багато втрачених можливостей, аби ми могли здійснити значний прогрес у формуванні впливового лобі, необхідного для ефективного представлення та захисту національних інтересів.
Ядерний тероризм як одна зі складових російської пропаганди
Поширення російською пропагандою наративів довкола ядерної тематики є топовою темою у поточній інформаційній війні. Наприклад, оприлюднення фейкової інформації росією, що стосується нібито виробництва «брудної бомби» Україною. До речі, цікавим є те, що протягом воєнного періоду місії та перевірки Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) до ядерних об’єктів України почастішали, згідно з інформацією з телеграм-каналу Держатомрегулювання України. Таким чином, саме ми, українці, опиняємося під мікроскопом цієї інформаційної кампанії, стаючи об’єктом, а не ініціатором.
Звісно ж, що після ретельних перевірок не виявлено жодних незадекларованих дій. Цей приклад вкотре свідчить про наш високий рівень відповідальності щодо дотримання норм безпеки й нерозповсюдження. Але питання стосовно відповідальності за поширення недостовірної інформації, як і за скоєні воєнні злочини, навіть не виноситься на порядок денний у міжнародному співтоваристві. Окрім того, безпрецедентний випадок акту ядерного тероризму – окупація Запорізької атомної станції – офіційно досі не визнаний МАГАТЕ як такий, принаймні на рівні застосування можливих відповідних санкцій проти «Росатому».
Чи можливо те, що успіх подібної інформаційної політики обумовлений зокрема й ретельною роботою російського лобі, що формувалося протягом років?
Рожеві окуляри, які час знімати
Для тих, хто ще може носити рожеві окуляри, уявляючи, що весь світ стоїть на нашому боці, важливо зрозуміти й прийняти реальну картину. Наведемо буквально декілька фактів:
- Насправді, країни цивілізованого світу не хочуть (читайте: бояться) поразки росії в тому вигляді, в якому хочемо цього ми. Багато експертів вже писали про це, і ми не можемо не погодитися з їхніми поглядами.
- Як це не прикро, але громадяни багатьох закордонних держав «втомилися» від цієї війни. Більшість із них, на жаль, визначають війну в Україні як причину для їхніх особистих високих витрат. Люди незадоволені поставками зброї та ставлять на перше місце власні «страждання» через сплату надто великої ціни за енергоресурси через «нашу» війну. І приймати тезу, що «якби росія не напала на Україну, то цієї війни не було б», для них є абсурдним, бо «якщо жертву ґвалтують, то у цьому винна жертва».
- У численних країнах існують впливові російські лобі, пропагандистські мережі та розвідувальні агентури, підкріпленні сильними дипломатичними зусиллями і фінансовою підтримкою.
- Закордонна українська громада, яка виїхала через війну, часто залишається пасивною. А це декілька мільйонів громадян! Так, на початку повномасштабної війни всі були об’єднані і влаштовували багато мітингів. Не можемо не виділити їхній внесок у зрушенні питання з місця щодо підтримки України західними країнами. Проте наразі майже неможливо знайти українців на мітингах. Для прикладу, в столиці однієї з європейських країн минулого року на центральній площі був досить великий протест проти війни, але не в тому вигляді, який ви могли б уявити… Протестувальники роздавали папірці з текстом, спрямованим на поширення проросійських наративів, а саме проти втручання європейців у події в Україні та постачання зброї, а також звинувачення нас у нацизмі.
Проактивні дії громадськості – matter!
На нашу думку, громадськість може взяти на себе ключову роль у формуванні позитивного впливу та висвітленні проблем через використання культурної дипломатії. Активна участь українців, які перебувають за кордоном, у мітингах, гуртках та клубах може суттєво змінювати думку про Україну та генерувати правильні меседжі у боротьбі з дезінформацією.
Через культурну дипломатію різні громадські організації можуть діяти на декількох рівнях:
- I. Формування позитивного враження. Громадські організації, взаємодіючи з іноземними партнерами та аудиторією за кордоном, можуть впливати на формування позитивного враження про країну, її культуру та цінності. Це може стати противагою для негативної пропаганди та дезінформації. Шляхом проведення двосторонніх зустрічей, навчальних турів, круглих столів з обміну думок та досвіду тощо.
- II. Поширення правдивої інформації. Громадські організації через свої контакти та культурні ініціативи можуть сприяти поширенню правдивої інформації про події та досягнення країни. Вони можуть стати платформою для просування позитивних наративів. Тому важливо дублювати як власні досягнення, так і досягнення країни англійською мовою на власних інформаційних ресурсах (веб-сайти, соціальні мережі, e-mail розсилки іноземних партнерам тощо).
- III. Активна участь у міжнародних ініціативах. Громадські організації можуть брати участь у міжнародних проєктах та обміні культурними програмами, що сприяє підвищенню привабливості країни. Це може впливати на сприйняття країни як активного й прогресивного гравця у світі.
- IV. Створення міжкультурних платформ. Громадські організації можуть ініціювати та підтримувати культурні та мистецькі заходи, обмін літературою, музикою та іншими аспектами культури. Це сприяє побудові міжкультурних платформ, які зміцнюють міжнародні відносини та допомагають протистояти негативній інформації.
- V. Контрдія та реагування на дезінформацію. Громадські організації можуть бути важливими партнерами для виявлення та контрдії дезінформації. Вони можуть швидко реагувати на поширення неправдивої інформації та активно висвітлювати правдиві факти через свої мережі та інформаційні канали.
- VI. Утворення консорціумів або асоціацій. Є давня українська приказка: «Гуртом і батька бити легше». У даному випадку, ми повертаємось до важливості єднання спільних зусиль проти нашого спільного ворога, бо разом легше йому протистояти. Водночас важливо об’єднуватись не лише громадським організаціям всередині країни, а й шукати громадські організації у тих країнах, де «торкнулась рука кремля». Вплив росії на діяльність інших країн та їхній політичний лад є набагато більшим, аніж ми можемо собі уявити. Тому ключовим тут є активне ініціювання з боку української сторони.
Загальною метою такої діяльності є підвищення ефективності зовнішньої інформаційної політики України, покращення іміджу нашої держави та зміцнення міжнародного співробітництва через розбудову механізму позитивної і правдивої пропаганди. Міжнародна співпраця і єднання різнопрофільних громадських організацій – ось ключові чинники успіху в інформаційній війні та протидії дезінформації.
Отже, використовуючи культурну дипломатію, що є інструментом у поточній інформаційній війні, українська громадськість може ефективно протистояти російським фейкам та пропаганді.
Стаття написана у співавторстві з експерткою з піару та комунікацій Ренатою Яресько.
Читайте також
