На фоні дефіциту людей у війську бійці «Азову» та 3 ОШБР часто говорять про необхідність тотальної мобілізації та змін в армії. При цьому постійні розмови про закінчення війни після приходу Дональда Трампа у Білий дім 20 січня 2025-го вже почали впливати на бажання частини українців як мінімум донатити на військо.
поговорив із хорунжим лейтенантом «Азову» Владиславом Дутчаком (Доцентом) про мобілізацію, мотивацію військових, подолання радянських пережитків в армії та державі та спитав, чи вірить він у фактор Трампа.
На сайті хорунжої служби «Азову» підкреслено: «Ми не політруки». Чим зазвичай займається хорунжий, у чому його функція?
Річ у тім, що це якраз коріння «Азову». Від самих початків підрозділ формувався з людей, які були далекі, на щастя, від тогочасної української армії, яка несла в собі рудименти совка.
Тому ті хлопці ніколи б не потерпіли навіть думки про те, що буде якийсь політрук. Отже, треба було звернутися до нашої спадщини, і ми знайшли відповідність – хорунжий, який оберігає полкове знам'я, є носієм традицій, піклується про моральний стан бійців та дисципліну і власним прикладом заохочує.
На відміну від політруків росії, наші хорунжі за спинами бійців ніколи не ховалися. Наприклад, під час оборони Маріуполя двоє з чотирьох хорунжих загинули. І зараз Хорунжа служба розростається, збільшується кількість людей, які бажають служити.
Владислав Дутчак пов'язаний із «Азовом» із 2017 року, коли він почав читати лекції для бійців. Підписав контракт і став хорунжим вже у 2021 році. Фото: Владислав Дутчак
Якою має бути тотальна мобілізація суспільства
Ми ведемо екзистенційну війну, тобто за наше виживання як держави, народу, нації. Принаймні у 20-му столітті такі загрози передбачали тотальну мобілізацію, коли ледве не все існувало задля фронту. І от про потребу тотальної мобілізації висловлювалося багато людей з «Азову» та 3 ОШБР. Як мала б виглядати така мобілізація?
Коли мене питають, чи повинні воювати всі, я завжди кажу, що не всі. А от підготовленими мають бути всі. Коли до нас у бригаду приходить прекрасний водій, механік, людина, яка фахово розбирається в зв'язку, БПЛА, очевидно, що їй потрібно займатися саме цим напрямом.
Проте трапляються різні моменти. Наш журналіст може виїхати на позицію і вести зйомки як оператор. Але нещодавно ситуація так склалася, що мій товариш – журналіст брав участь у бойових зіткненнях. Така війна динамічна.
Я би брав тут приклад не з двох диктаторів, а з Черчилля, який виступив перед нацією і чесно сказав, що не обіцяє нічого, крім крові, поту та всіляких труднощів. Цим він задав вектор для всієї нації.
Ми повинні говорити, що це мобілізація всього суспільства задля перемоги, і кожен повинен працювати на своєму місці для перемоги. Це не означає, що всі чоловіки від 15 до 70 років мають взяти зброю. Це насамперед єдність суспільства та справедливість, якої воно гостро потребує.
Якщо говорити про «Азов», ми маємо фундаментальні речі для кожного азовця: це Декалог українського націоналіста, Молитва українського націоналіста. Якщо їх уважно почитати, то в них сконцентрована головна місія бійців, яку проголосив Євген Коновалець у місії Січових стрільців: захищати державність, не владу. Немає різниці, яких політичних поглядів влада, народ обрав її.
Що не так із «нехай офіцери воюють» та іншими невдоволеннями командуванням (відео)
Ви часом згадуєте, що патріот відрізняється від націоналіста. Чим саме?
Патріот захоплюється своєю країною, любить свій народ. Націоналіст також, але водночас він бачить негативні речі, які відбуваються в суспільстві і намагається їх виправити або якось вплинути на те, щоб їх не було. У цьому для мене фундаментальна відмінність. А в цілому в патріотизмі немає нічого поганого, як і в націоналізмі – здоровому, звичайно.
Здається, ми всі стали трохи націоналістами, бажаючи захистити нашу державу. Проте досі є багато людей, які цей термін асоціюють із нацизмом і фашизмом. Як би ви коротко описали націоналізм?
Це любов. Недарма Молитва українського націоналіста звучить щодня на полігоні, вони її читають і вже потім йдуть у бій: «і розплинуся в тобі», «вічно житиму в тобі», «одвічна Україна». Тому націоналізм – це любов, але любов разом із дією.
На жаль, є багато політиків, які розпинаються на трибунах і б'ють себе п'яткою в груди, що вони патріоти, але коли загуглиш, де знаходиться його сім'я, де знаходяться його повнолітні сини... Я на 100% певний, що вони є великими патріотами країни, але в цьому нема любові насправді, тому що любов – це завжди дія.
Чому провалилася мобілізація
Соцмережами ширяться відео та фото пакування співробітниками ТЦК українців часом не конституційними методами. При цьому десятки тисяч чоловіків приходять до ТЦК добровільно. Влада підкреслює, що бригади ЗСУ не заповнені
У країні є проблеми з мобілізацією, очевидно. Про це говорять наші політики…
А що роблять політики для того, щоб мобілізація була? Може, вони, як їхні колеги із Кнесету (парламенту Ізраїлю. – ) взяли до рук «Юарку» (гвинтівки UAR) або АК-74 і пішли мотивувати бійців? Чи може вони відмовилися від компенсації за житло? Може, вони Бойка вигнали? Я вже не кажу про те, щоб притягнути його до відповідальності, зняти мандат.
Навпаки, для «мотивації» бійців декриміналізували СЗЧ (самовільне залишення частиини). Такими темпами ми швидко дійдемо до «Наказу №1», яким більшовики у 1917 році ввели в царській армії виборність командирів, і це остаточно розвалило армію. У ЗМІ зараз активно розкручуються меседжі, що у всьому винні офіцери. Знаєте, це дуже нагадує 17-й рік. Тільки я думав, що він почнеться в росії.
Справа в тому, що російська імперія Першу світову війну вела для загарбання нових території, як і зараз, тому я б зрозумів, якби про це говорили росіяни. В Україні – це шкідники. З іншого боку, політики розповідають, що потрібно проводити ротації, люди, які провоювали три роки, повинні піти додому. Звичайно, вони підуть. Ви ж заміните їх?
Тобто в Україні на сьогодні серед політиків немає національної еліти?
Мабуть, ні. На жаль, ми знову наступаємо на граблі Директорії (влада УНР після повалення Скоропадського з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. – ), коли між офіцерами, командуючими та політиками була величезна прірва. Згадаємо того ж Винниченка – найяскравішого покидька того періоду.
Чим «Азов» мотивує власних бійців
Бійці «Азову» в Новорічну ніч 2025-го. Фото: бригада «Азов»
Ваша бригада складається із добровольців, але всю армію добровольцями не забезпечиш. Звідки береться мотивація в «Азові»? Які головні здобутки «Азову» можна було б перенести на все військо?
Насамперед у кожній бригаді існує вертикальний зв'язок, людей багато, очевидно, часу у нашого командира не так багато, тому хорунжі постійно їздять у всі підрозділи і спілкуються з особовим складом про життя, їхні проблеми, чого бракує. Ця інформація узагальнюється і доноситься до командира. Потім ці питання вирішуються.
Це дає усвідомлення рядовому, що про нього пам'ятають, ним опікуються і він є частиною величезної сім’ї. Тут імітація не підходить: якщо немає результату, то це ще більша зневіра у бійця.
Звісно, ненавченість породжує страх, що людину поранять, вона не зможе надати собі допомогу, її не заберуть. Ми ж визнаємо, що несемо втрати, бо намагаємося завжди евакуювати своїх поранених. Росіяни це знають і використовують на полі бою. Але це завжди додає сил і впевненості бійцям.
Звичайно, сам підрозділ має бути елітою. Хтось жив собі спокійним життям. Тут він долучився до еліти і в нього величезна відповідальність. Йому треба захистити свою родину, свою націю, свій дім. Від нього всі цього очікують, і це додає мотивації.
Також до бійців завжди потрібно ставитись як до людей. Якщо ти його підніс до усвідомлення, що він кращий із кращих, треба з повагою ставитись до цієї людини. У багатьох офіцерів немає цього розуміння.
Звичайно, і матеріальне зацікавлення повинне бути. Людина, яка жертвує заради країни здоров'ям, кращими роками свого життя, повинна більше заробляти, ніж людина, яка сидить у високому кабінеті.
Якщо говорити про офіцерів і їхнє ставлення до бійців, то в чому полягає проблема? Це та сама совковість?
Я був у одному навчальному закладі. Курсанти, які вже пройшли бої й вчаться на офіцерів, дуже не поважають цих людей. Я розпитав, чому, у відповідь: вони не можуть нічому нас навчити. Я підозрюю, що вони закінчили цей заклад, одразу влаштувалась туди ж на роботу й отримували зірочки за вислугу років, не нюхаючи пороху.
Спільні тренування бійців 6-го батальйону 12-ої бригади «Азов» з Денисом Квебеком. Фото: Азов
Ці люди прийшли і принесли з собою рудименти совка. З іншого боку медалі – контингент, який потрапляє у підрозділи. Треба наводити дисципліну.
Аби покінчити із рудиментами совка, потрібно дати дорогу молодим. Тим хлопцям, які у 2014 році бігали з кулеметами, автоматами, потім поступово зростали в чинах, пройшли оці горнила війни, залишилися живі і показали себе прекрасно.
«Азов» намагається змінити ситуацію, створивши у 2016 році Військову школу імені Євгена Коновальця. Чи є тут успіхи?
Досвід бригад, як наша, слід масштабувати. Школа Коновальця вже готує рекрутів і для ЗСУ, і для НГУ. Хорунжа школа імені Миколи Сціборського, що працювала тільки на «Азов», вже готує людей і для інших підрозділів.
До нас звертаються інші підрозділи, і не лише з НГУ. Ми завжди готові ділитися. Тому, я думаю, підхід зміниться.
Переговори та перемога України: які очікування
Частка українського суспільства вірить, що Дональд Трамп зупинить війну. Чи вірите ви в такий сценарій і що думаєте про переговори?
Коли після звільнення з полону 22 вересня 2022 року я почув тезу, що війна скоро закінчиться, був просто шокований і здивований. Війна не закінчиться, доки росіяни не отримають по зубах. Це сумні реалії. Нам би хотілося, щоб вона швидше закінчилася, але ж ми не діти, які заплющують очі і кажуть, що такого не може бути.
Ба більше, ми не можемо спрогнозувати Трампа. Ми пам'ятаємо його прекрасний вислів «зробимо Америку великою знову». Чи зможе Трамп зробити США великими, якщо росія буде диктувати умови? Давайте будемо сподіватися, що все-таки Трамп буде діяти, як свого часу Рейган, але, сподіваючись на це, нам треба завжди готуватися до гіршого.
Деякі мої друзі із цивільного життя висловлювали таку думку, що, може, краще було б домовитися з росією, ніж воювати. Але як ти домовишся з людиною, яка каже вирити собі могили, покласти зброю і чекати, поки прийдуть і «денацифікують»? Вони показали себе, кому мало – подивіться ще, як вони розстрілюють полонених, катують їх.
Інформаційна політика повинна не розхолоджувати людей, а навпаки, мобілізувати. Не говорити, що війна завтра закінчиться, що десь там якісь переговори, а навпаки, казати, що війна надовго. Ворог жорстокий і має багато ресурсів. Але ми можемо його перемогти, якщо будемо єдиними, якщо спільно будемо триматися.
Зрадники повинні бути покарані, корупціонери покарані негайно, і це повинні бачити люди. Завдання української нації – очиститися, інакше нам кінець.
Якою ви зараз бачите перемогу України?
Наприкінці грудня 2023-го мене питали про це. Ще тоді я сказав: звичайно, я бачу перемогу в кордонах 91-го року, але тут питання ціни. Чи готове наше українське суспільство заплатити серйозну ціну? Азовці готові, суспільство – велике питання.
Тоді якщо говорити про ідею нації, про довгострокову мету України. Якою вона має бути?
Велика мета – зробити Україну великою державою. Не в розумінні географічному, або тому розумінні, яке надають наші сусіди із росії. А самодостатньою державою, вітриною досягнень європейської цивілізації. Ми повинні стати для тих народів, які перебувають в московському ярмі, вітриною досягнень.
