29 серпня 2024 08:11

Політика

Іловайськ – найбільша трагедія армії часів АТО: історія, свідчення, наслідки

Автор

Артур Гмиря

Іловайський котел – одна з найбільш трагічних сторінок сучасної української історі – став кульмінацією серпневих боїв 2014 року на сході України.

Під час російсько-української війни 28 серпня 2014 року українські війська та добровольчі батальйони, які брали участь у наступі біля Іловайська, опинилися в оточенні і під час спроби прорватися зазнали втрат понад тисячу людей, включаючи загиблих, поранених, полонених і зниклих безвісти.

29 серпня українська влада через дипломатичні канали домовилась про вихід військових з оточення на умовах росії, проте замість виходу сталося масове побоїще, в якому росіяни обстрілювали українських бійців з усіх боків.

Цими днями подіям виповнюється 10 років, нагадує, що тоді відбувалося.

Передумови Іловайської трагедії

Влітку 2014 року українські сили вели активні бої проти проросійських бойовиків, поступово витісняючи їх з територій Донбасу. Іловайськ, невелике місто у Донецькій області, мав стратегічне значення, оскільки контролював важливі транспортні шляхи. Захоплення Іловайська могло б відкрити шлях до подальшого просування українських військ та суттєво послабити бойовиків.

Ситуація в зоні АТО станом на 6 серпня 2014 року. Мапа: Рада національної безпеки і оборони

У серпні 2014 року кілька добровольчих батальйонів НГУ, серед яких «Донбас», «Азов», «Дніпро-1», «Шахтарськ», та регулярні підрозділи ЗСУ розпочали наступ на Іловайськ. Спочатку операція розвивалася успішно: українські сили зуміли зайняти частину міста і почали його очищення від бойовиків.

«19 серпня батальйон «Азов» вже був в Іловайську. Тоді командир батальйону Андрій Білецький, який бачив некомпетентність та непрофесійність в організації цього наступу, вирішив вивести підрозділ із міста, що убезпечило «Азов» від ще більших, колосальних втрат», – пишуть про події в бригаді НГУ «Азов».

Репортаж німецького медіа ARD з-під Іловайська у серпні 2014-го (відео)

Тоді багато добровольчих формувань були чимось на зразок ватаг, які попри свою формальну підпорядкованість командуванню ЗСУ, насправді часом були не вкрай контрольованими. Під час початку війни з росією влітку 2014 року це ставалося і з кадровими бригадами.

Проте ситуація різко змінилася 24 серпня, коли 4 тис. російських військових разом із сотнями одиниць бронетехніки перейшли державний кордон України.

За даними Генпрокуратури України, на військовій техніці росіян були зняті або замасковані тактичні знаки. Водночас вони нанесли на власну техніку розпізнавальні знаки українських підрозділів, що заборонено всіма міжнародними конвенціями.

Вже за 18 годин після перетину кордону, тобто 25 серпня, росіяни змогли взяти Іловайськ в оточення.

Оточення та катастрофа Іловайська

З введенням регулярних російських військ українські сили опинилися в оточенні. Сталося це через кілька підрозділів, які кинули фланги, хоча мали захищати підходи до Іловайська.

Загалом в Іловайському котлі опинилися 1200−1300 українських військових – включаючи ті підрозділи, які після наступу росії були змушені відступити від Амвросіївки та Савур-могили. Таку оцінку давав у 2015 році Віктор Муженко, який у дні Іловайської трагедії керував Генштабом і був Головкомом ЗСУ.

Відео з оточеного Іловайська 27 серпня 2014 року (відео)

Оточення стало можливим через низку помилок:

5 батальйон територіальної оборони (БТрО) виконував завдання з прикриття державного кордону на рубежі Кутейникове – Мокроєланчик. Після обстрілу з території росії батальйон залишив свої позиції. Це призвело до оголення правого флангу українських військ 24 серпня;
1 батальйонно-тактична група (БТГр) 28 ОМБр – після мінометного обстрілу району Кутейникове особовий склад, за винятком 18 військовослужбовців, залишив позиції 24 серпня;
51 ОМБр – підрозділи цієї бригади несли службу на блокпостах південніше Донецька, вони покинули свої позиції. Проти ночі на 25 серпня відступили більш як 1200 осіб. Це послабило лівий фланг українських сил.
39 батальйон територіальної оборони (БТрО) – командир цього батальйону вирішив вивести підрозділ з району виконання завдань у ніч з 25 на 26 серпня, мотивуючи це бажанням зберегти особовий склад і техніку. Внаслідок цього було оголено лівий фланг українських військ під Іловайськом.

Таким чином бойовики і російські військові перекрили всі шляхи виходу з Іловайська, що створило критичну ситуацію для українських підрозділів. Після кількох днів жорстоких боїв, коли ситуація стала безвихідною, командування українських сил розпочало переговори про вихід з оточення.

29 серпня 2014 року російська сторона гарантувала українським підрозділам зелений коридор, тобто безпечний відхід. Проте, коли колони українських військових розпочали рух, почався масований обстріл з боку російських військових і бойовиків. Це призвело до великих втрат.

Як росіяни відкрили вогонь по зеленому коридору

Військові, які пройшли через цю м’ясорубку, пригадують почуття повної дезорієнтації.

«Коли колона була розбита, ніхто не міг орієнтуватися де, в якому місці ми знаходимося і в який бік треба відходити», – казав «Радіо Свобода» заступник командира батальйону «Миротворець» (2014) Андрій Бахтов.

Вихід із оточення одного з українських підрозділів (відео)

Боєць батальйону «Донбас» (2014) Володимир Гунько, який разом із побратимами залишився заблокований росіянами в селищі Червоносільське, розповідав таке: «Зайняли Червоносільське, розбили їхні засади. Знищили декілька одиниць техніки, з яких було два танки Т-72Б3. Зайняли кругову оборону. Зв'язалися зі штабом – штаб сказав «чекайте». Чекали. Ввечері приїхали м…скалі, сказали «здавайтеся». В переговорах наш командир сказав – здаватися не будемо, чекаємо».

Проте допомога так і не надійшла. Бійці потрапили в полон.

Заступник командира батальйону «Миротворець» Андрій Бахтов виходив із оточення три дні. Ночами.

«Знаючи топографічну карту, я знав, що мені треба рухатися на південний захід, у бік Волновахи. Треба було рухатися не по прямій, а так, щоб оминати можливі засідки противника. Не всім пощастило. 40 бійців з нашого батальйону потрапили в полон», – каже він.

Загалом вихід бійців з оточення був хаотичним, попри те, що різні підрозділи постійно зв’язувались з командуванням, фактично тільки щасливим на вдачу вдалося вирватись.

Українські війська, прориваючись з боями з Іловайського котла до 4 вересня, зазнали значних втрат:

загинуло – 366 бійців;
отримали поранення – 429;
потрапили в полон – 128;
зникли безвісти – 158.

Лише 789 військовослужбовців змогли безпечно вийти з оточення. За оцінками, з російського боку в боях під Іловайськом загинуло щонайменше 150 осіб, а з боку сепаратистів – понад 330, при цьому близько 200 отримали поранення.

Хто винен в Іловайському оточенні

За версією Генштабу, трагедія під Іловайськом була зумовлена низьким рівнем навченості й організованості добровольчих батальйонів, масовим дезертирством і невиконанням бійцями поставлених завдань.

Командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко описував ситуацію в Іловайську як «катастрофічну». Він зазначав, що українські підрозділи не отримали належної підтримки від командування і були залишені напризволяще.

Інший учасник подій, боєць батальйону «Дніпро-1» Євген Тейдер, розповідав про жахливі умови відступу. Він описував, як українські солдати намагалися прорватися через засідки, не маючи достатньої кількості боєприпасів і без надії на допомогу ззовні. «Ми йшли через пекло. це був справжній бій на виживання», – казав він.

Михайло Забродський, генерал-лейтенант ЗСУ, також надав свідчення про те, що втрата Іловайська була результатом не тільки військового тиску, але й стратегічних помилок вищого командування, яке не змогло оцінити масштаб і загрозу введення російських військ.

Основною причиною вважається недооцінка загрози з боку росії. Українське командування не очікувало прямого введення регулярних російських військ у зону боїв, хоча розвідувальні дані вказували на таку можливість.

Також українським підрозділам не вистачало:

злагодженої координації;
боєприпасів і техніки;
налагодженого централізованого командування;
навіть продовольства та медичної допомоги.

Реакція світових ЗМІ на Іловайську трагедію

Іловайський котел привернув увагу світових ЗМІ, які широко висвітлювали події, наголошуючи на агресії росії та складній для українських військ ситуації.

The Guardian писала про Іловайськ як про «момент істини» у війні на Донбасі, акцентуючи на відсутності підтримки з боку Заходу та слабкій реакції міжнародної спільноти на російське вторгнення, зазначаючи про порушення міжнародного права росією.

The New York Times зазначала, що Іловайськ став «знаковим прикладом російського втручання» у конфлікт на сході України.

BBC у своїх матеріалах вказувала на трагедію, як на підтвердження серйозності ситуації, наголошуючи, що це була одна з найбільших поразок української армії від початку конфлікту.

Світові ЗМІ загалом підкреслювали роль росії у створенні Іловайського котла та засуджували порушення обіцянки про зелений коридор, що призвело до масової загибелі українських солдатів. Проте тоді вони ще не сприймали це, як війну росії проти України, часто-густо для них це був «конфлікт на сході України».

Іловайський котел став трагічним уроком для України. Це змусило українське керівництво переглянути свої підходи до ведення війни і розробити нові стратегії для уникнення подібних трагедій у майбутньому.

Іловайськ також став символом героїзму українських військових, які в надзвичайно важких умовах намагалися прорватися з оточення, незважаючи на всі перешкоди.