Навколо «Азову» завжди було багато різних думок. З одного боку, це лицарі, які відважно борються за нашу незалежність, попри все, як це було у 2014 році в Мар’їнці, Іловайську, Маріуполі. Як це сталося вже у 2022 році в боях за Маріуполь і «Азовсталь».
З іншого – азовці для декого є, м’яко кажучи, незрозумілими язичниками, гомофобами і навіть «неонацистами» в публікаціях західної преси до повномасштабного вторгнення.
Командир підрозділу снайперів «Азову» на позивний Крама: про службу, язичництво, полон [відео]
Командир підрозділу снайперів «Азову» на позивний Крама, який у 18 років пішов до «Азову» та з 2014 року стоїть в рядах формування, в інтерв’ю 
розказав про особливості «Азову», полон, роботу снайпера, ставлення до ЛГБТ+ і плани на майбутнє.
Яка мотивація у 2014 році змусила 18-річного хлопця піти воювати в лави «Азову»
У 2014 році багато українців вважали, що це не їхня війна, це десь далеко на сході. Як 18-річний хлопець міг зрозуміти, що це його війна? Чому ви пішли на фронт?
У мене було багато друзів, які пішли у 2014-му захищати нашу державу від самого початку. Я теж хотів з самого початку піти: ходив до військкоматів, питав, чи мене призовуть. Мені казали: на жаль, зараз призову немає, тому чекай. Я чекав, якраз ще навчався тоді, а потім літо прийшло – війна в самому розпалі.
Крама в 19 років. Фото: Twitter (X) Azov Brigade
Я почав дізнаватись у хлопців, хто де служить, що робити. Взагалі, в мене дуже багато з 14 року знайомих пішло, і хлопці зі спортивного залу сказали, що якраз є можливість піти до батальйону «Азов»:
«Там хлопці всі близькі тобі по духу, там дуже багато знайомих з футбольних рухів»
Тобто рішення було більш імпульсивним, ніж розважливим?
Так, може бути й так, тому що я взагалі у військовій справі нічого не тямив. Мені хлопці казали, що тут мене всього навчать – класні інструктори є. Там хлопці займаються, постійні заняття проводяться. Думаю, значить, спробую.
Як на це відреагували ваші батьки?
«Тобі не треба туди йти, сиди вдома». Я кажу: як я можу сидіти вдома, якщо йде війна? Мені завжди батько казав, що кожен чоловік має служити в армії, щоб зрозуміти, що це. Я якось так прийняв це близько і зрозумів, що маю допомогти тим, чим можу.
Азовці в Маріуполі, вересень 2015 року. Тоді лінію фронту відкинули за десятки кілометрів від міста завдяки зусиллям «Азову» та ЗСУ
В «Азов» пішли фактично за рекомендаціями?
Друзів, так, дуже багато. Ну, я ще до 2014 року знав Андрія Євгеновича Білецького, ще з організації «Патріот України» –, а я був і в футбольному середовищі, і в «Патріоті України», тому...
Чим азовці відрізняються від інших бійців: патріотизм, язичництво, ідеологічні вимоги
Чим «Азов» відрізняється від інших формувань?
Я думаю, що там просто багато хлопців – дуже великих патріотів, які люблять свою країну. І тому вони більш мотивовані у відсотковому порівнянні.
Азовці підготовленіші, ніж інші підрозділи. Я вважаю, що 90% хлопців з бригади були добре підготовлені. За рахунок постійних навчань командирів: командирів відділень, взводів, груп, рот. Були навчання, спершу офіцерські, їх проводив Редіс. Плюс хлопці були мотивовані.
В інтерв’ю окупантам у полоні ви сказали, що надихаєтеся рунами та скандинавською міфологією. Чому?
Так вона така воїнська!. Просто це міфологія, яка мені близька, багато дуже цікавих історій. Вона мене надихає особисто. І багато хлопців вона теж надихає, тому…
Також я читав «Американський снайпер» Кріса Кайла (вважається найрезультативнішим снайпером в історії). Мені цікава така література.
З відео «Азову» зрозуміло, що принаймні частина формування сповідує язичницькі погляди чи навіть віру. Наскільки поширене язичництво серед азовців?
Шоста церемонія на честь загиблих бійців Азову, її ще називають День мертвих. Проведена ще до повномасштабного вторгнення. Фото: azov.org.ua
Ну, для декого це просто культ, мені так здається. А є справді хлопці, які приходять на обряди, на все це. Для більшості це культ військового, битви.
Є ще дуже багато релігій. Я вам скажу більше, що в «Азові» були і є мусульмани, це я точно знаю і знаю цих людей. Коли я був у піхоті, у нас був хлопець Рамзан. Він ходив у кіпі і проходив власні обряди під час служби, тобто і євреї теж були.
Часто говорять, що в «Азові», крім фізичних нормативів, важливий ідеологічний відбір. Що ви можете про нього розповісти?
Так, крім фізичних нормативів, для вступу в полк є й деякі ідеологічні. Це насамперед співбесіда. Треба зрозуміти, що він не просто заробітчанин, чи дійсно у нього є якісь наміри. Деяким хлопцям по 25-27 років ставлять запитання, де вони були у 2014 році. У декого справді були якісь причини, щоб одразу не йти.
Приходили іноді хлопці, які були тітушками, наприклад. Ну куди тебе брати, хто ти? Звісно, якщо ти крутився навколо Шарія чи ОПЗЖ – це не до нас.
Як стати снайпером та які особливості такої роботи
Як ви стали снайпером?
Я був піхотинцем звичайним, стрільцем, до 2016 року. Потім пройшов відбір до роти розвідки, вчився на розвідника. Але згодом мене зацікавила робота снайперів. Якось я поїхав зі снайперами, і коли побачив їхню роботу по живих цілях, мені стало так цікаво, а у нас в роті розвідки теж була група снайперів.
Я добре стріляв з автомата. Хлопці казали, що в мене вийде і й з гвинтівки також. Потім потрапив із снайперами на полігон. Я зі 100 метрів постріляв, а в групі були хлопці, які дуже давно займаються. Кажуть: ну в тебе виходить класно.
Згодом до мене прийшов наче командир роти і каже: Крама, ти будеш займатися зі снайперами. Я як лотерейний білет виграв, мене відправили буквально через місяць на курси до Києва.
Вже у 2022 році ви командували цілим загоном снайперів у Маріуполі. Які риси відрізняють снайпера, скажімо, від піхотинця?
Сказати, що я більш спокійний ніж усі – ні. Сказати, що я більш усидливий ніж усі – теж ні. Тут треба «бути раздупленим по життю», щоб зрозуміти, як треба правильно внести поправки або швидко прийняти рішення, стріляти тобі чи ні. Тому критичне мислення повинно бути на високому рівні, я так гадаю.
Снайпер Крама в полях Донеччини
Відчуття в полоні та вихід із «Азовсталі»
Деякі азовці заявляють, що не хотіли виходити, були готові померти там, інші говорять про неймовірне полегшення. Які були ваші відчуття під час виходу з «Азовсталі»?
Ті хлопці, які кажуть, що хотіли б померти і битися до кінця, тоді була можливість це робити. А насправді, ми довіряємо нашому командиру, який сказав, що ми виходимо в полон на певних умовах. Ми Редісу довіряємо повністю.
«Або залишитися в бункері назавжди, або вижити в полоні»
Я нічого не відчував. Відчував, що ми вийшли з заводу і поїхали в полон. Тобто було два варіанти: або залишитися в бункері назавжди і, скоріше за все, авіація нас би просто зрівняла з землею, або вижити і піти в полон.
Я не бачив у цьому ганьби, тому що три місяці в повному оточенні, коли в тебе немає важкого озброєння, коли нон-стопом бомблять літаки, артилерія і дуже багато хлопців загинуло. Я не бачу в цьому ганьби. У нас було багато поранених хлопців, які просто гнили заживо.
Маріуполь у 2022: знищений драмтеатр зсередини [відео]
Я вважаю, що Редіс думав насамперед за тяжкопоранених хлопців. Їх треба було рятувати, тому що вони помирали просто щодня. Їжі майже не було. Тобто можна було загинути, але навіщо?
Що було взагалі найважчим для вас у полоні?
Не знаю, може, був готовий до нього. Мені постійно хотілося їсти, ну реально. А так, ну були, там були. Знущалися, знущалися. Мене це якось не дуже сильно зачіпало. Я знав, що таке полон, тим більше в росіян, які б там домовленості не були.
3-разове харчування було, але порції були по 150 грамів каші, супу. Тобто дуже маленькі порції. Чай давали, кисіль, мало дуже, дуже мало. Постійно думав: їжа, їжа, їсти, їсти хліб.
Я з «Азовом» буду до кінця
У травні ви повернулись з полону. У вас проблеми з коліном, кілька спиць, лікування займе ще місяці. Чи плануєте ви повертатись у стрій, після реабілітації?
Я планую повертатися у стрій, хочу дуже повернутися. Я військовий, мені потрібно це зробити, я вмію це робити. Деякі хлопці не вміють – вони сидять вдома, але я можу ще щось принести своїй країні, користь якусь.
Мабуть, за 9 років «Азов» став для вас справжньою сім’єю. Ви відділяєте себе від нього?
Так, я з «Азовом» буду до кінця. Це мій підрозділ, мої друзі. Хоча я був на полігоні, приїжджав до хлопців, так ідеш – і майже нікого не знаєш. Реально всі нові. Є ті люди, яких я знаю, але їх дуже маленький процент. Багато загинуло хлопців, багато тих, хто ще в полоні.
9 років Крама стоїть у лавах «Азову. 9 років «Азову» (відео)
З 2014 року до моменту виходу з полону, який спогад у вас найяскравіший, чи який ви запам'ятали найбільше?
Мабуть, це переправа на «Азовсталь». Вона залишиться назавжди в моїх думках, тому це дуже складна операція була, і такого хаосу я ще ніколи не бачив і під такими обстрілами ніколи не був. Це вона.
Як боєць «Азову» ставиться до ЛГБТ+
Навколо бригади ходить багато звинувачень із самого початку її існування в гомофобності. Як ви ставитесь до ЛГБТ+?
Погано, ми за традиційні цінності. Я бачу, що мій син повинен, коли виросте, жити з дівчиною та народжувати дітей. Я цього не приховую, для мене це так.
Важливо: пресслужба «Азову» зазначає, що позиція бійця Крами не передає офіційне ставлення бригади до представників ЛГБТ+, а відображає особисте ставлення бійця.
Що хочуть, то нехай роблять, але не треба виходити на Хрещатик і кричати про те, що повинно бути і так, і так. Для мене це неприйнятно.
Тобто ви проти ЛГБТ-шлюбів на офіційному рівні?
Так, я проти. Тому що коли це буде на офіційному рівні, то тоді вже в школі почнуть розказувати моєму сину, що вже є альтернатива, чи хочеш ти, чи не хочеш. Ти можеш. Тобто я це не визнаю.
У кожної людини свій вибір, що таке традиційні цінності, але я бачу те, що хлопчик повинен жити з дівчиною, а дівчина з хлопчиком, і іншого не може бути, давайте візьмемо це за основу.
Боєць «Азову» Крама про плани на майбутнє, після війни
Чим би ви хотіли займатися, якби не було війни?
Це дуже важке запитання, Ну, чим? Я військовий, так, і до повномасштабного вторгнення… До 2014 року я навіть не уявляю, чим би я займався, якщо б не було в моєму житті війни.
А чим би ви хотіли займатися, коли війна закінчиться?
Мабуть, вже бути вдома і відпочивати з родиною. Я не знаю, як це…
Але все може бути в «нашому житті». Може я буду служити далі. Подивимося. Треба ще вижити в цій війні. Загадувати наперед щось – дуже складно для мене.
Як ви ставитесь до росіян? Чи відчуваєте ви взагалі щось до них?
Не відчуваю. росіяни для мене – це закрита тема, я їх не хочу знати, не хочу ніколи бачити в нашій країні. Коли війна закінчиться, треба взагалі від них відгородитись, і все.
У «Азові» ж служать росіяни?
У «Азові» є велика кількість росіян, але це росіяни, які прийшли нам на допомогу. До них окреме ставлення. Зараз я гадаю, що нам з росіянами «не по путі», тому що там максимальна деградація, вони – максимально інтелектуально нерозвинуті люди.
Я був у полоні, я бачив, які в них цінності.
