У Нігері демонстранти на підтримку хунти ходять із прапорами рф і палять прапори Франції, а скинутий військовими президент країни просить врятувати Африку від впливу росії.
Тим часом путчисти просять військової підтримки в ПВК «Вагнера», бойовики якої перебувають у сусідній Малі. Це далеко не перша країна, де можуть опинитися російські найманці. До цього вони вже виконували різні операції в Сирії, Судані, Лівії, Чаді, Південному Судані, Нігерії, ЦАР, ДРК, Конго, Ботсвані, Зімбабве, Мозамбіку та на Мадагаскарі.
Перелік вражає, але як так сталося, що російські найманці, насамперед під егідою ПВК «Вагнера», стали значущою силою на цілому континенті?
Нігерійці вийшли із прапорами ПВК «Вагнера» та рф, після військового перевороту
Як Африка перестала бути французьким «заднім двором»
«Військові бази в тому вигляді, у якому вони є зараз, є спадщиною минулого», — сказав президент Франції Емманюель Макрон 27 лютого 2023 року під час своєї поїздки континентом.
Він пообіцяв «африканізувати» бази найближчими місяцями: деякі з них стануть «академіями», якими спільно керуватимуть французькі та африканські армії, кількість французьких солдатів зменшиться, але зусилля буде спрямовано на навчання та оснащення. Саме тоді президент Франції заявив, що відмовляється бути втягнутим у застаріле змагання між державами за контроль над континентом.
Історично склалося так, що навіть після отримання країнами Африки незалежності від європейських імперій, Франція й надалі залишалася провідною силою, коли йшлося про забезпечення миру в регіоні Західної Африки та насамперед Сахелі. Цей регіон проходить через весь континент і є своєрідним переходом між Сахарою та південними родючішими землями.
Сахелі – тропічна савана в Африці, яка є своєрідним переходом між Сахарою і південними, родючішими землями
У зоні Сахелі проживають переважно туареги. Саме з ісламістськими повстанськими рухами туарегів зазвичай і воювали французькі військові. Протягом останніх 60 років туареги повставали проти країн свого проживання принаймні п’ять разів із вимогами ширшої автономії або незалежної федерації саме в зоні Сахелі.
Цього разу кашу також заварили туареги.
Як військові перевороти та дії Макрона змінили ситуацію в Африці
У 2012 році почалося чергове повстання туарегів. Попри постійну французьку військову присутність і дві успішні операції на початку кампанії проти повстанців конфлікт поширився з Малі на Нігер і Буркіна-Фасо. З 2017 року рівень насильства в цих трьох країнах зростає щороку, сягнувши у 2021-му майже 6 тис. смертей через військові дії.
Через це в усіх трьох країнах почав зрощуватися антифранцузький сентимент. У 2020 році в Малі стався військовий переворот, а майже за рік військові знову скинули транзитний уряд через надмірну «профранцузькість». Як результат, у лютому 2022-го Емманюель Макрон повідомив про виведення військ із Малі.
У тому самому лютому 2022 року стався перший військовий переворот у Буркіна-Фасо. Там військові також скинули чинного президента через невдачі влади в боротьбі з ісламськими повстанцями. Під час другого перевороту в Буркіна-Фасо у вересні 2022 року один військовий очільник знову зняв іншого через «невдачі в боротьбі з ісламськими повстанцями». Тепер главою держави став колишній капітан армії Буркіна-Фасо.
У лютому 2023 року президент Франції повідомив про виведення підрозділів ССО (сил спеціальних операцій) з Буркіна-Фасо. Саме тоді Емманюель Макрон пообіцяв ще більше зменшити контингент французького війська в Африці. Станом на лютий 2023-го на континенті перебували приблизно 3 тис. військових, хоча ще кілька років тому їх було майже 5 тис.
Останньою краплею став військовий заколот у Нігері 28 липня, де знову скинули президента, а головним обвинуваченням неочікувано стало погане гарантування безпеки країни проти туарегів.
Париж, Франція — 16 лютого: Президент Франції Еммануель Макрон вітає президента Нігеру Мохаммеда Базума перед робочою вечерею з питань Сахелю. Фото: Getty Images
Як ПВК «Вагнера» стала настільки впливовою в Африці
ПВК «Вагнера» з’явилася в Африці ще у 2017 році. Тоді 500 бойовиків відправили до Судану, щоб допомогти тодішньому президенту Омару аль-Баширу придушити протести проти нього. Як і президент Сирії, де вагнерівці були помічені вперше, Башар аль-Асад дав найманцям цінну винагороду за цю операцію: командир бойовиків Євгеній Пригожин отримав ексклюзивні права на видобуток золота.
ЦАР
Другою масштабною операцією «Вагнера» стала ЦАР (Центральноафриканська Республіка). Там із 2013 року триває громадянська війна, приблизно 1300 французьких військових допомагали захищати «законну владу» від ісламських повстанців. Але після виборів 2016 року стосунки з Францією почали погіршуватися, і Франція почала поступове виведення військ із ЦАР.
«Вагнер» одразу надіслав туди військових інструкторів, а вже у 2018-му, за підрахунками дослідників, ПВК мала в ЦАР приблизно тисячу бойовиків. До речі, у липні 2023 року до ЦАР прибули ще кілька сотень «вагнерівців».
У результаті ПВК отримала ексклюзивні права на видобуток золота та алмазів і 30-річну концесію на розчищення територій із тропічними лісами в басейні річки Конго від влади ЦАР.
У лютому 2023 року посол росії в ЦАР заявив, що в країні перебувають 1 890 «російських інструкторів».
Малі
У 2020 році приблизно тисяча найманців «Вагнера» прибули до Малі, щоб допомогти військовій хунті «в боротьбі з ісламістами». Кількість жертв з-поміж цивільного населення різко зросла майже за одну ніч. Згідно з доповіддю ООН, під час однієї операції в малійському місті Мура російські бойовики знищили з гелікоптерів приблизно 400 некомбатантів.
«Маємо обґрунтовані підстави вважати, що щонайменше 500 осіб було вбито в порушення норм, стандартів, правил та/або принципів міжнародного права», – йдеться в доповіді ООН щодо прав людини в Малі.
У документі стверджується, що людей вбивали малійські військові та «іноземні військовослужбовці», а єдиними іноземними найманцями зараз є бойовики ПВК «Вагнера».
Буркіна-Фасо
Наразі прямих доказів перебування бойовиків «Вагнера» на території країни немає. Але нинішній лідер військових Буркіна-Фасо заявив, що росія є «стратегічним союзником».
«Я задоволений співпрацею з росією», — сказав колишній капітан, а тепер глава країни Ібрагім Траоре.
Нігер
«Ми бачимо організовану, а не спонтанну демонстрацію, насильницьку, надзвичайно небезпечну, з коктейлями Молотова, російськими прапорами, антифранцузькими гаслами, скопійованими з того, що ми можемо мати в інших місцях. Усі звичайні інгредієнти російсько-африканської дестабілізації», – прокоментувала ситуацію в Нігері глава французької дипломатії Катрін Колонна.
Але вона повністю відкинула можливість інтервенції до Нігеру французької армії для відновлення законної влади президента та прем’єра, хоча Франція й підтримує військове втручання в конфлікт з боку країн Економічного співтовариства країн Західної Африки.
Діяльність ПВК в Африці все більше нагадує діяльність військово-торговельних компаній XVIII — XIX століття, які поєднували військову силу з номінальною лояльністю до своєї батьківщини, експлуатуючи водночас доступні матеріальні багатства. Так робила й найвідоміша компанія, що керувала цілим субконтинентом, — Ост-Індійська.
Цікаво, що всюди ми бачимо один шаблон: стосунки Франції з країною погіршуються, вона починає виводити свої війська через різного роду звинувачення або в країні стається військовий переворот, після якого французькі військові залишають країну. Своєю чергою їхнє місце займає «Вагнер», який під російські гасла антиімперіалізму будує справжню Ост-Індійську компанію чи інше імперське формування на території Африки, аби взяти все що може.
У російських бойовиків немає чітких правил, вони можуть втопити країну в крові, як у Малі, а потім експлуатувати місцеві ресурси.
