На саміті росія — Африка, який відбувся наприкінці липня, африканські лідери висловлювали свою стурбованість через розірвання «зернової угоди» росією та війну в Україні. Терорист путін під час пресконференції за підсумками саміту намагався захищати рішення розірвати «зернову угоду», посилаючись на її позитивний вплив на ціни на зерно для російських компаній.
Ба більше, російський диктатор пообіцяв поділитися частиною доходів із «найбіднішими країнами», але не надав жодних конкретних деталей щодо цього розподілу. Також путін пообіцяв відправити від 25 тис. до 50 тис. тонн безплатного зерна шістьом африканським країнам протягом наступних кількох місяців, але це значно менше, ніж попередні постачання Всесвітньої продовольчої програми ООН в рамках «зернової угоди».
розповідає, як світ відреагував на цей саміт і чому політичні аналітики вважають, що росія не змогла досягнути своєї мети.
На саміт росія — Африка приїхало значно менше президентів
Цьогорічна відвідуваність саміту помітно знизилася: на ньому були присутні менш як 20 глав африканських держав проти 43 на попередньому саміті у 2019 році.
Прессекретар путіна Пєсков навіть мав досить непереконливо виправдовуватися. Він сказав, що менша кількість африканських лідерів на цьогорічному саміті була результатом «тиску Заходу».
За словами аналітика Carnegie politika, такий самий саміт чотирирічної давнини розглядався як можливість для повернення росії в Африку після розпаду СРСР. Тоді путін заявив, що рф і Африка намагатимуться подвоїти обсяги торгівлі протягом наступних чотирьох — п'яти років, а організатори згодом похвалилися десятками підписаних угод на загальну суму приблизно $15 млрд і меморандумів про взаєморозуміння.
Однак позитивний імпульс у відносинах між росією та Африкою у 2019 році не був реалізований. Обсяги торгівлі не тільки не подвоїлися, але й навіть зменшилися. А прямі інвестиції рф в Африку зараз становлять приблизно 1% загального надходження інвестицій до континенту.
Президенти росії путін та ПАР Сиріл Рамафоса в 2019 році. Фото: Sergei Chirikov / REUTERS
Чому саміт росія -иАфрика провалився
Цікаво, що найбільшим інвестором в Африканський континент є Китай – 16% усіх інвестицій ($72 млрд з 2014 до 2018 року). Друге та третє місце розділяють США з Францією — по 8%.
Станом на жовтень 2021 року Європейський Союз був головним торговельним партнером Африки – приблизно 23% загального обсягу торгівлі з континентом. 22% торгівлі припадало на Китай, а 6% — на Індію. Тому й тут говорити про принциповість відносин із росією для країн Африки, окрім зернового чинника важко, бо поки що путін годував континент насамперед обіцянками.
Крім того, програма самого саміту, очевидно, була складена відповідно до забаганок путіна. З африканськими чиновниками обговорювалося питання про можливі «Ігри дружби» як альтернативу Олімпіаді. Говорили про неоколоніалізм, «русофобію», «незаконні» санкції, імпортозаміщення, «традиційні цінності».
На думку Carnegie politika, на цьогорічному саміті не вистачало чогось, що мало б реальне політичне чи економічне значення. Проте якщо путін хотів почути, що росія не самотня в несправедливому світі та що в нього все ще є кілька союзників у боротьбі проти «західної гегемонії», то зустріч виконала свою функцію. Очікувати чогось більшого було б наївно.
До речі, президент ПАР Сіріл Рамафоса та президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі були одними з найактивніших лідерів на саміті. Ймовірно, неочікувано для путіна вони закликали до відновлення «зернової угоди». Рамафоса підкреслив важливість Чорноморської ініціативи й побажав, аби Чорне море залишалося відкритим. Ба більше, він заявив, що африканські країни не шукають пожертвувань, а прагнуть до життєздатного торговельного партнерства.
Важливість Африки зростає
Війна в Україні мала серйозні наслідки для Африки, найбільш очевидним з яких є перебої в експорті зерна Чорним морем (до війни 15 африканських держав отримували більш як половину свого зернового імпорту з України та/або Росії). Принаймні вісім країн континенту істотно залежали саме від українського зерна.
Важливо пам'ятати, що Африка є одним із найбільших регіональних блоків, що голосують в ООН. Хоча деякі резолюції організації можуть здатися незначними, усі вони відіграватимуть важливу роль у будь-якому мирному процесі в Україні. Африканські лідери — як індивідуально, так і колективно — також можуть стати посередниками між Москвою та Києвом.
З економічного боку важливо, що сировина з Африки — нафта й газ, а також літій і кобальт — набуває все більшого значення. Глави держав і компаній з усього світу вишиковуються в чергу до таких країн, як Сенегал, Конго та Намібія. Китай, Туреччина, а тепер і ЄС намагаються посилити свій вплив в Африці за допомогою інфраструктурних проєктів. Дехто навіть говорить про нову «боротьбу за Африку».
Місцеві працюють на шахті в Конго. Фото: Arsene Mpiana / DER SPIEGEL
Що пропонує Африці Захід
У 2018 році австралійці знайшли велику кількість літію в Маноно, Конго. Оскільки видобуток металу коштує дорого, вони об'єдналися з іншою компанією, у якій має частку китайський гігант із виробництва акумуляторів CATL. За $240 млн китайцям пообіцяли 24% частку в спільному літієвому підприємстві Dathcom.
«Ми б із задоволенням працювали з європейськими або американськими компаніями, але вони бояться інвестувати в такі країни, як Конго», — говорить Найджел Фергюсон, глава австралійської компанії AVZ, що видобуває літій у Конго, в інтерв'ю Spiegel.
Видання констатує, що Європа та США бояться втратити вплив в Африці, але ніхто не хоче вкладати великі гроші в нестабільну країну. Наприклад, більша частина експорту сировини з Конго йде до Китаю.
«Президент Китаю Сі Цзіньпін видав директиву: виходьте й беріть, що можете. І зараз ми переживаємо саме це», – говорить Фергюсон.
Ми бачимо втілення слів бізнесмена саме за кількістю інвестицій в Африку від Китаю та обсягом торгівлі з континентом. Але тут немає росії. Звісно, багато країн Африки займають ніби нейтральну позицію щодо війни в Україні, але навряд чи це успіх рф, ймовірно, це може бути пряма директива з Пекіна.
Як Україна намагається покращити відносини з Африкою
Навряд чи є збігом те, що голова МЗС України Дмитро Кулеба за кілька днів до саміту в Петербурзі їздив уже в третій дипломатичний тур країнами Африки.
Основними тезами його виступу були альтернативні шляхи постачання українських сільськогосподарських товарів після виходу росії із «зернової угоди», збільшення торгівлі між Україною й Африкою та бачення формули миру президента Володимира Зеленського.
Як росія намагається впливати на Африку
У своїй програмній промові на саміті росія — Африка путін не лише пообіцяв безплатне постачання зерна до Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, Центральноафриканської Республіки та Еритреї, але й представив росію як «союзника африканських народів» і країну, що «представляє інтереси Глобального Півдня» на противагу Заходу.
На початку 2023 року країна-агресор опублікувала нову зовнішньополітичну концепцію, наповнену тезами про «західну гегемонію». Там росія змальовує себе та Африку як таких, що борються за «справедливіший поліцентричний світ і ліквідацію соціальної та економічної нерівності». Подібні пріоритети відносин були викладені в статті путіна, опублікованій напередодні саміту: новий світовий порядок («більш справедливий і демократичний»), «недискримінаційний» порядок денний, а також логістичні ланцюги та фінансові партнерства, «вільні від несприятливих зовнішніх впливів». Звісно, під несприятливими впливами малися на увазі ЄС і США.
Бойовики ПВК «Вагнера» в африці. Фото: French Army/AP/picture alliance
Чому репутація росії на африканському континенті погіршилася
Армія найманців «Вагнера» активно діє по всьому африканському континенту. Тому «Вагнера» регулярно звинувачують у порушенні прав людини й у тому, що ПВК прагне лише захищати африканські бізнес-інтереси свого засновника Пригожина.
Діяльність ПВК в Африці все більше нагадує діяльність військово-торговельних компаній XVIII-XIX століття, які поєднували військову силу з номінальною лояльністю до своєї батьківщини, експлуатуючи водночас доступні матеріальні багатства. Так робила й найвідоміша компанія, що керувала цілим субконтинентом, — Ост-Індійська.
Тому балачки путіна про неоколоніалізм Заходу та «недискримінаційний» порядок денний виглядають сумнівно на тлі діяльності «Вагнера», який «працює» в Сирії, Ємені, Лівії, Судані, Мозамбіку, Мадагаскарі та Малі, зосереджуючись на захисті владних еліт і критично важливих об'єктів інфраструктури, контролює шахти, аеропорти, залізниці тощо.
