Facebook Pixel

Роки роботи та сотні мільйонів інвестицій: коли в Україні почнуть видобувати літій

Останніми роками світовий попит на літій – легкий рідкоземельний метал – різко зростає. Підігріли його виробники акумуляторних батарей. За оцінками, попит на літій ще щонайменше 5 — 10 років перевищуватиме пропозицію. Україна теоретично могла б заробити на цьому, оскільки має великі запаси літію. Про те, чому ця можливість поки що повільно стає реальністю, The Page говорило з Денисом Альошиним, директором зі стратегічного розвитку компанії «Укрлітійвидобування».

На сайті вашої компанії йдеться, що ви з 2019 року ведете розробку Полохівського літієвого родовища. Що зроблено за цей час?

– Зазвичай реалізація подібних проєктів у світі — від отримання ліцензії до початку промислового виробництва — триває 8 — 10 років. На прикладі нашого проєкту поясню, чому так довго.

Наша компанія придбала ліцензію у 2017 році. Я приєднався до проєкту у 2019 році. Тоді його конфігурація була такою: ми будуємо шахту завглибшки 600 м і збагачувальну фабрику. У шахті видобувається пегматитова руда, після збагачення якої виходить петалітовий концентрат. У поточних цінах для реалізації першого етапу потрібно $250 – 300 млн.

Що ми зробили? Витратили приблизно півтора року на буріння з метою вивчення родовища. Ми пробурили майже 5 тис. метрів. Це коштувало приблизно $1,5 млн.

Провели оцінку запасів за міжнародним стандартом JORC, що й потрібно інвесторам. На це пішло приблизно 1,5 року, оцінку отримали в березні 2021-го.

Петалітова руда — керн свердловини, пробуреної під час дорозвідки Полохівського родовища у 2019-2020 рр. Фото: «Укрлітійвидобування»

Петалітова руда — керн свердловини, пробуреної під час дорозвідки Полохівського родовища у 2019-2020 рр. Фото: «Укрлітійвидобування»

Паралельно – разом із трьома світовими лабораторіями – визначили оптимальний рівень збагачення нашої руди. Для цього знадобилося 2,5 року та $2 млн. Провели маркетингові дослідження, попередньо оцінили екологічний складник проєкту. Зараз запускається проєкт із повної екологічної оцінки, який триватиме приблизно півтора року. Тобто лише підготовчі етапи займають 4 — 5 років.

Крім того, для отримання інвестицій проєкт має пройти три стадії, на яких буде підтверджено його економічну вартість і визначено технічні способи розробки.

Перша – Scoping Study (попереднє дослідження) — найпростіша, що дає змогу зрозуміти, «злетить» проєкт чи ні. Ми це зробили ще 2019 року. Зараз ми на другій стадії – PFS (Prefeasibility Study, попереднє техніко-економічне обґрунтування). Це оцінка необхідних інвестицій та операційних витрат із точністю плюс-мінус 30%. До роботи підключилися вісім команд міжнародних консультантів у Фінляндії, ПАР, Бразилії, Великій Британії, Австралії. На третій стадії – DFS (Definitive Feasibility Study, остаточне техніко-економічне обґрунтування) – точність прогнозу має бути підвищена до 10 — 15%.

Під час робіт ми розширили початкову конфігурацію проєкту, у ньому з'явився ще один розділ – завод із виробництва карбонату літію, який коштує $350 — 400 млн. Загалом обсяг капітальних інвестицій оцінюється приблизно в $700 млн.

Скільки в Україні видано ліцензій на видобуток літію?

– Держгеонадра у своєму атласі показує, що в Україні є чотири родовища: Полохівське в Кіровоградській області, поряд із ним – ділянка «Добра». Шевченківське родовище розташоване на Донеччині, зараз недалеко від нього проходить лінія фронту. Четверте – «Крута Балка», яке розташоване в Запорізькій області, поки що погано вивчено, і зараз це окупована територія.

Придбано поки що одну виробничу ліцензію – нашу.

Процес розподілу ліцензій на видобуток корисних копалин часто супроводжується конфліктами та судовими розглядами. Наскільки ваша ліцензія є стійкою до можливих атак зі сторони?

– Вона є абсолютно стійкою. Ми отримали ліцензію винятково в рамках чинного законодавства. Перед її купівлею провели невеликий Due Diligence (комплексний аудит – The Page) проєкту. У 2017 році ми заплатили за ліцензію 119 млн грн — тоді це був еквівалент $4,4 млн. На сьогодні це рекорд плати за ліцензію на розробку рідкісноземельних металів. І що важливо – наша ліцензія не спляча, компанія виконує заплановані роботи. У 2023 році попри війну видаткова частина нашого бюджету становить $3,5 млн.

Комплексна літієва руда з петалітом. Фото: «Укрлітійвидобування»

Комплексна літієва руда з петалітом. Фото: «Укрлітійвидобування»

Дані про запаси літію в Україні ще засекречено?

– На жаль, так – такого немає ніде у світі. Уже 2,5 року ми та інші учасники ринку ведемо активну комунікацію з держорганами, нас підтримують Держгеонадра, але питання поки що не розв'язано. Нині можна сказати, які є запаси руди, але який у ній вміст літію — не можна

Запаси руди на нашому родовищі – 75 млн тонн, це одне з найбільших рудних родовищ у Європі.

На Полохівському родовищі є пегматитові руди. Але в такій руді можуть бути різні мінерали, що містять літій. 90 — 95% рудних родовищ у світі містять сподумен, як, наприклад, на Шевченківському родовищі. На нашому родовищі інший мінерал – петаліт. Я знаю у світі ще сім таких родовищ, але тільки одна компанія веде промисловий видобуток і виробляє концентрат. Вона розташована в Зімбабве.

У тій бізнес-схемі, якої ви зараз дотримуєтеся, що є кінцевим продуктом?

– Він може бути різним – це одна з причин, чому ми витратили багато сил на дослідження. У будь-якому разі ми будемо добувати руду та збагачувати її з отриманням петалітового концентрату. Його можуть закуповувати виробники напівфабрикатів для літієвих батарей або кераміки та склокераміки. Наш продукт буде відповідатиме вимогам споживачів обох категорій. Це важливо, адже дає нам варіативність на ринку.

Але ми не хочемо обмежуватися концентратом, а плануємо самостійно виробляти й карбонат літію. До того ж завод із його виробництва необов'язково має бути розташований поблизу родовища. Більшість потенційних покупців та інвесторів воліли б, аби завод із виробництва карбонату літію перебував у Європі.

Яким шляхом ми підемо – залежить від величини залученого фінансування. Якщо одразу не вдасться отримати всю потрібну суму, ми можемо почати продавати концентрат виробникам батарей і кераміки. Коли з'явиться позитивний грошовий потік, на його підставі та за допомогою боргового фінансування збудуємо завод із виробництва карбонату літію.

Як може виглядати логістика кінцевого продукту?

– Петалітовий концентрат – це білий порошок, що нагадує пісок. Його насипом можна вантажити на судна, у вагони чи машини. До початку повномасштабної війни найбільш очевидним покупцем для нас був Китай. Доправляти концентрат туди можна морем. Зараз основних споживачів і можливих інвесторів ми розраховуємо знайти в країнах ЄС і США.

Якщо морські порти будуть закриті навіть після нашої перемоги, ми доставлятимемо продукт залізницею. Такий варіант ми прорахували, він є реальним. Якщо залізниця, наприклад, буде повністю завантажена іншими товарами, концентрат можна вивозити вантажівками. З огляду на наші заплановані виробничі обсяги потрібно 50 — 60 двадцятитонних вантажівок на день. Вартість цього товару є такою, що економічно виправдана й автомобільна логістика, але найоптимальніший варіант – морський.

Довідка. Ціна на матеріали, що містять літій, дуже залежить від їхнього типу, концентрації літію, умов постачання. Уявлення про порядок цін дають такі дані: у червні 2022 року в Китаї тонна карбонату літію для акумуляторних батарей коштувала $65 800, а сподуменного концентрату (6% літію) $5 тис.

За вашою оцінкою, ймовірність отримання потрібних інвестицій в Україні нульова?

– Так неправильно говорити, адже власник компанії – громадянин України (бенефіціаром «Укрлітійвидобування» є Сергій Табалов – The Page), він інвестував уже $20 млн і твердо вірить в успіх проєкту. Але суму $700 млн або навіть $350 млн навряд чи в Україні хтось зараз подужає. Ми розраховуємо залучити міжнародного стратегічного партнера.

Мінерал петаліт. Фото: «Укрлітійвидобування»

Мінерал петаліт. Фото: «Укрлітійвидобування»

Фінансування подібних проєктів зазвичай складне й складається з великої кількості компонентів. Якщо говорити коротко, то насамперед у нас має бути боргове фінансування. Воно може відбуватися в різних формах: кредити ЄББР та інших подібних організацій, страхування іноземними експортними агентствами кредитів, які нам видадуть банки на закупівлю обладнання тощо. Компонент номер два – Policy Fundig. Наша компанія є членом міжнародних профільних асоціацій, у ЄС і США запущено масштабні грантові програми підтримки індустрії виробництва батарей. Гранти або дуже дешеві кредити можуть отримувати й компанії не з ЄС, тому що літій для них є стратегічним ресурсом. Я вже працюю в цьому напрямку. Третє – передпродаж продукції. Щоб інвестор вклався в наш проєкт, у нас мають бути підписані договори на продаж усієї чи значної частини майбутньої продукції. І четвертий компонент – фінансування в активи, тобто залучення того самого стратегічного інвестора, який увіллє гроші в капітал і запустить увесь цей маховик.

У цій конфігурації моє завдання як проєктного менеджера зробити так, щоб перші три компоненти склали якомога більшу частину. Адже чим менше коштів внесе стратегічний партнер, тим більша частка компанії залишиться в її нинішнього власника. Український власник не хоче продавати родовище, його мета стати локальним партнером для потужного міжнародного гравця літієвої індустрії.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!
Подякувати 🎉