Вже майже 25 років на економіку росії впливає путін. З 1999 року він обіймав посаду прем’єр-міністра, а у 2000-му вперше став президентом. Після двох президентських термінів у 2008 році він знову опинився у прем’єрському кріслі, фактично залишаючись найвпливовішою особою у державі. Але вже у 2012 році повернувся до звичної ролі президента з необмеженими диктаторськими повноваженнями, у 2014 році зухвало анексував український Крим і розв’язав війну на сході України.
В 2014 році росія анексувала український Крим. Фото: Антон Голобородько, Вікіпедія
У березні 2024 року в росії відбулися чергові вибори президента, де путін отримав фейкову перемогу — адже проведення виборів на тимчасово окупованих територіях України є важким злочином. Тому в очах цивілізованого світу російський диктатор має виглядати нелегітимним ізгоєм, а країна, яку він очолив, заслуговує на ще більшу ізоляцію і посилений санкційний тиск.
У зв’язку з цим 
аналізує, яку економіку за чверть сторіччя побудував путін, які економічні важелі він застосовує на зовнішній арені і як цього впливу може позбутися світ. У першій частині пропонуємо ознайомитися з тим, яке місце займає російська економіка в загальному світовому заліку та як рф використовує один з видів економічної зброї — енергоресурси.
путін впливає на економіку і політику росії вже майже 25 років. Фото: Getty Images
Який внесок росії у світову економіку
Щоб оцінити розстановку сил у світі до повномасштабного вторгнення росії в Україну, спочатку пропонуємо зазирнути у 2021 рік. Тоді, відповідно до даних МВФ, ВВП рф становив $1 836,6 млрд. З таким результатом росія посіла 10-те місце у рейтингу країн за часткою у світовому ВВП (лише 1,9%).
У 2022 році попри фінансування війни в Україні ВВП росії зріс до $2 215,3 млрд. Проте у 2023 році динаміка стала від’ємною, і ВВП країни-агресорки скоротився до $2 062,7 млрд.
Дмитро Чурін, директор аналітичного департаменту інвесткомпанії Eavex Capital, додає, що крім показника власне ВВП, треба брати до уваги, що росія є найбільшою країною за розміром із площею 17 млн кв. км (11% наземної території світу). Це засвідчує масштаб природних ресурсів рф навіть без урахування безпосередньо енергоносіїв. Проте варто підкреслити, що ці 11% території суходолу, який займає росія, здатні генерувати лише близько 2% світового ВВП.
Попри велику територію і ресурси російська «глубінка» живе у бідності. Фото: Соцмережі
Ба більше, за показником ВВП на одиницю населення, який у 2021 році в рф становив $12 618, росія у світовому рейтингу знаходилася лише у другій півсотні. Зокрема, за цим показником її випередили Польща ($17 957), Латвія ($20 997), Естонія ($27 962) та багато інших європейських країн, більшість з яких невеликі. За наступні два роки ситуація кардинально не змінилася — у 2022-му цей показник рф становив $15 442, у 2023-му — $14 404.
Інший метод розрахунку ВВП на одиницю населення за паритетом купівельної спроможності підтверджує тенденцію.
«Попри помітний внесок у світовий ВВП, росіяни однаково залишаються бідними, — зазначає Юлія Павицька, керівниця санкційного напрямку Київської школи економіки. — За останніми офіційними даними МВФ, населення рф налічує 143 млн осіб, тоді як ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) становить $34 тис. А це далеко не перша десятка, а 60-те місце у світовому рейтингу».
Інфографіка: Олександр Шатов
Вочевидь, це яскраво демонструє, що у сучасному світі територія і наявність ресурсів не є вирішальними чинниками економічного успіху.
«Тут не можна не пригадати покійного сенатора Джона Маккейна, який порівнював економіку рф з бензоколонкою. Такою вона залишається й сьогодні, бо досі приблизно наполовину залежить від енергетичного сектору та суміжних із ним галузей», — резюмує Віталій Шапран, ексчлен Ради НБУ.
Сенатор Джон Маккейн порівнював економіку рф з бензоколонкою. Фото: Pixels
Де купують російську нафту
Як зазначають в НБУ, Європа істотно скоротила імпорт нафти з росії. Згідно з даними Energy Institute, у 2022 році частка Європи, включно зі Сполученим Королівством, Туреччиною та Україною, в експорті російської нафти знизилася на 9 в. п., до 44%. У 2023 році вона скоротилася ще на 18 в. п. (до 26%).
В НБУ зауважують, що обмеження ціни на російську нафту (прайс-кеп) у обсязі $60 за барель росії вдається обійти за допомогою «тіньового флоту». Адже згідно з інформацією Atlantic Council, росія таким чином здійснює 71% свого експорту нафти. Варто зауважити, що використання «тіньового флоту» для транспортування російської нафти також несе величезні екологічні ризики, бо більшість із задіяних суден є зношеними та лише мінімально застрахованими.
Для експорту нафти росія використовує тіньовий флот. Фото: Pixels
Нагадаємо, з 2023 року в Європі для російської нафти запровадили ембарго. Проте для кількох європейських країн зробили виняток.
На думку співрозмовниці , критичної залежності від російської нафти з початку повномасштабного вторгнення вдалося позбутися: її замінили нафтою з Близького Сходу, Азербайджану, Казахстану, Африки, Норвегії тощо. Павицька впевнена, що навіть Угорщина, яка не має виходу до моря, може отримувати нафту нафтопроводом «Адрія», так само як і Словаччина з Чехією за умови розширення наявної інфраструктури.
Європа поступово відмовляється від російської нафти. Фото: Pixels
Яким країнам потрібен російський газ
Відповідно до останніх даних Energy Institute за 2022 рік (оновлення за 2023 рік очікується влітку 2024-го), росія зберегла друге місце після США серед світових лідерів — виробників природного газу з часткою 15,3% (618,4 млрд куб. м). Й попри те, що Європа поступово відмовляється від російського трубопровідного газу, утримувати позиції рф вдається завдяки поставкам скрапленого природного газу (СПГ) й нарощуванням експорту газу до Китаю майже вдвічі.
Нагадаємо, відмову від російського трубопровідного газу помітно пришвидшило пошкодження внаслідок двох вибухів російських трубопроводів «Північний потік – 1» та «Північний потік – 2», про що стало відомо восени 2022 року. У результаті Німеччина значно раніше подолала газову залежність від росії, ніж до того прогнозували деякі політики і експерти.
Відмову від російського трубопровідного газу пришвидшило пошкодження російських трубопроводів. Коллаж
В НБУ підкреслюють, що в результаті залежність ЄС від імпорту російського газу у 2022 році зменшилася з 42% до 19%, а у 2023 році – до 12%, насамперед завдяки скороченню обсягів трубопровідного газу, імпорт якого з росії до ЄС, за даними Bruegel, за два роки скоротився на 82,2%.
На думку Юлії Павицької, у деяких країн Центрально-Східної Європи ще залишилася залежність від імпорту природного газу з росії, але це питання можна вирішити через постачання інтерконекторами, які побудували після кризи 2009 року. Це малі газопроводи між національними газотранспортними системами.
Виробничі потужності газпрому. Фото: Вікіпедія
Складніша ситуація з імпортом з росії СПГ. Адже в НБУ наголошують, що номінальні обсяги постачання російського СПГ до Європи за останні два роки зросли на 11%. Зокрема, суттєво збільшилися його поставки до Іспанії та Бельгії. Разом із Францією ці три країни отримали 80% російського СПГ, імпортованого Європою минулого року. Проте й тут триває рух геть від москви.
В НБУ зазначають, що у 2024 році очікується збільшення потужностей зрідження в США, що приблизно вдвічі перевищуватиме річний імпорт в ЄС СПГ з росії. Завдяки цьому Європі вдасться майже повністю відмовитися від російського газу.
Газовоз зі зрідженим природним газом на терміналі LNG у Свіноуйсьце в Польщі. Фото: Maciej Margas, Вікіпедія
Що буде зі світовою економікою без енергоресурсів рф
Уявимо, що світова економіка від початку розвивалася без російських енергоресурсів. Якою б вона була зараз?
путін використовує енергоресурси для шантажу. Фото: Getty Images
Проте одномоментне повне обмеження доступу до російських енергоресурсів може бути дещо болісним для світової економіки. Адже різке обмеження постачання з росії на світовий ринок без збільшення постачання з інших джерел може призвести до стрімкого зростання світових цін на нафту, що з великою ймовірністю спровокує глобальну кризу. Тому Юлія Павицька підкреслює, що енергетичні санкції розроблені таким чином, щоб російська нафта залишилась на ринку, але доходи агресора значним чином були обмежені.
«Гіпотетично зникнення російської нафти з глобального ринку призведе до цінового шоку, а занадто різке зростання цін на нафту — до неконтрольованої інфляції та помітного сповільнення світової економіки», — підтверджує Дмитро Чурін.
Водночас він нагадує, що глобальна економічна криза 2008-2009 років та коронокриза 2020-2021 років показали, що світ має здатність долати важкі непередбачувані обставини планетарного масштабу, тому й зараз з певним оптимізмом можна припустити, що навіть повна ізоляція росії не буде критичною загрозою для цивілізованого суспільства.
Проте, на думку Віталія Шапрана, енергетична залежність Китаю від росії є критичною і вона продовжить зростати, бо росіяни планують розбудовувати мережу газопроводів до КНР. Тому для Китаю та частково для Індії можливість відмови від російських енергоресурсів співрозмовник вважає малоймовірною, тоді як ЄС з легкістю відмовиться від усього російського. Шапран додає, що разом з тим США та ЄС є більш важливими торговельними партнерами для КНР, ніж рф (товарообіг між США та КНР у 2023 році склав $665 млрд, між ЄС та КНР — $783 млрд, тоді як між КНР та рф — тільки $218 млрд). Такий розклад в торгівлі значно полегшує санкційний тиск на рф через КНР.
путін і президент Китаю Сі Цзіньпін. Фото: Getty images
Проте в НБУ додають, що постійна комунікація США з Індією та Туреччиною щодо ризику застосування вторинних санкцій та кілька ітерацій санкцій проти суден «тіньового флоту» та їх компаній-операторів вже призводять до хвилі відмов приватних та державних НПЗ в Індії та Туреччині від поставок російської нафти.
Чи варто боятися світу без росії
На думку опитаних експертів, попри значний прогрес щодо енергонезалежності, особливо з боку ЄС, точкою болю для світової економіки лишаються енергоресурси. Як зауважує Юлія Павицька, попри нафтове ембарго значні обсяги нафтопродуктів із російським слідом потрапляють до ЄС через Індію та Туреччину, які за час повномасштабного вторгнення стали ключовим ринком збуту нафти для росії. Крім цього, досі не заборонений імпорт з росії LNG.
Іншою точкою болю є атомна енергетика через високий рівень залежності від російського ядерного палива і наявних проєктів будівництва нових атомних електростанцій, які має реалізувати «росатом». У цьому контексті обнадійливою є новина про те, що нещодавно у реакторі ВВЕР-440 Рівненської АЕС вперше використали ядерне паливо компанії Westinghouse Electric Sweden AB. Раніше реактори цього типу працювали лише на російському паливі.
Щоб здійснювати транзакції з росією за особливо чутливими чи несанкціонованими напрямками, країні-агресорці досі не відключили SWIFT. На думку Віталія Шапрана, наважитись на цей крок поки що складно через західні компанії, які ще залишаються в рф і фактично утримуються там як заручники, а також наявність багатьох невиконаних боргових зобов’язань. Натепер відключені від SWIFT 13 найбільших російських банків, за винятком газпромбанку, що становить приблизно 77% активів російської банківської системи. Водночас, якщо порівнювати із кількістю банків, яких в росії 325, відключили від SWIFT лише 4%. Втім, багато російських банків, той самий газпромбанк, перейшли в SWIFT на платежі в юанях, що призводить до зростання вартості банківського обслуговування для їхніх клієнтів.
З 325 банків росії, відключили від SWIFT лише 4%. Фото: Pixels
Крім цього, як доводить попередній аналіз ваги росії на різних ринках, у країни-агресорки є сталі економічні партнери і сателіти. «У росії досі залишаються «дружні» країни, які будуть продовжувати кооперацію чи то з мотивації значної економічної вигоди, як-от Китай, Індія, Туреччина, ОАЕ, чи то через велику залежність від росії, як-от у країн СНД», — підсумовує Юлія Павицька.
Дмитро Чурін підтверджує, що країни, які розташовані поряд з росією, на жаль, надто залежать від промислових зв’язків з рф. Йдеться про Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Монголію. Тоді як світова економіка, на думку Чуріна, цілковито зможе адаптуватися, якщо росію «помножити на нуль».
Найвагомішим приводом для побоювання повної ізоляції та краху росії, вочевидь, виступає саме її найбільший у світі запас ядерних боєголовок, а не економічний вплив.
«Неможливо вигадати прості рішення остаточного виключення якоїсь країни з міжнародних зв’язків. Приклади умовно ізольованих Північної Кореї чи Ірану не дають очікуваного результату. І ядерні амбіції цих країн змушують провідні держави шукати діалогу з цими диктаторськими режимами. Те, що росія вже є ядерною країною, ще більше ускладнює процес адекватного діалогу для пошуку нормальних умов співіснування на політичній мапі світу», — зазначає Дмитро Чурін.
путін і Кім Чен Ин — диктатор Північної Кореї. Фото: Getty images
Тому саме зараз цивілізованому світові для розхитування ситуації у росії варто використовувати наявний потенціал, щоб застосувати нові види санкцій і посилити існуючі.
Для посилення пекельних санкцій проти режиму путіна ще є потенціал. Фото: Pexels
В НБУ наголошують, що важливим напрямом також є посилення експортного контролю та дотримання санкцій щодо постачання високотехнологічних товарів до рф, включаючи ланцюги обходу через треті держави. Це має ускладнити або навіть унеможливити виготовлення рф високотехнологічної зброї.
Читайте також
