Володимир Зеленський розкрив деталі Плану перемоги перед депутатами Верховної Ради та українцями в прямому ефірі 16 жовтня 2024-го. До цього він вже місяць возив його до США, Великої Британії, Німеччини та інших країн — важливих партнерів України, аби презентувати, проте досі жодної реакції західних лідерів помічено не було.
У своєму виступі Зеленський явно намагався бути схожим на президента США Рональда Рейгана і навіть згадав його відому формулу «миру через силу».
Проте якщо 40-й президент США був головою наймогутнішої країни свого часу, Україна майже всюди опирається на підтримку Заходу. Тож виникає питання, наскільки озвучені плани Володимира Зеленського є реальними на фоні думок наших партнерів.
Чи реально реалізувати пункти Плану перемоги України
Загалом документ складається із п’яти пунктів і трьох таємних додатків.
Запрошення України до НАТО прямо зараз
Перший і один із найпроблематичніших пунктів Плану перемоги.
«Ми розуміємо, що членство в НАТО — це питання майбутнього, а не сьогодення. Але путін має побачити, що його геополітичні розрахунки програшні. Росіяни мають це відчути, що їхній цар програв геополітично. Я дякую всім нашим партнерам, хто підтримує, що запрошення для України до НАТО зараз із членством пізніше посилює всіх. Це сильне рішення, яке не потребує нічого, крім рішучості», — заявив Зеленський.
Володимир Зеленський під час презентації Плану перемоги перед Верховною Радою 16 жовтня 2024 року
«Майбутнє України – до НАТО», і її шлях до членства «незворотний», — йдеться у спільній заяві лідерів НАТО під час останнього саміту альянсу у Вашингтоні 9-11 липня 2024-го. Проте вкрай важливим тут є комюніке саміту НАТО у Вільнюсі 10-11 липня 2023 року. Вже там були обіцянки про 100% вступ України до Альянсу, проте коли саме — жодної конкретики.
На думку експертів, це може бути як визнання права України на членство одразу після війни, або ж вкрай зручний метод маніпулювання та відмовок через абстрактні формулювання.
Тому запрошення до НАТО, безперечно, є питанням політичної волі, як зазначив президент України, але в заявах лідерів Заходу ми не бачили цієї волі. Вони, як мінімум, не впевнені, як максимум, бояться ескалації у війні з росією.
Військові пункти Плану перемоги
Другий пункт акцентує увагу на:
- збільшенні власного ОПК та розширенні допомоги від партнерів;
- фінансуванні українського ОПК партнерами;
- продовженні операцій на території росії та оборони в Україні;
- проведенні спільних захисних операцій із європейськими сусідами для збиття дронів в українському небі;
- знятті обмежень партнерами на застосуванні західних ракет по військових обʼєктах на території рф.
Український ОПК нарощує виробництво, за офіційними твердженнями влади. Держава за цей календарний рік вже закупила мільйон дронів, надає гранти на виробництво ракет і розширює обсяги виробництва артилерійських снарядів. Ми також точно знаємо про проблеми українського ОПК, принаймні приватного.
Так само є чимало проблем із розширенням допомоги для України. Воно відбувається, але доволі повільно. Ще у 2023-му ЄС обіцяв вийти наступного року на виробництво 1 млн снарядів калібру 155-мм. У лютому 2024-го навіть пролунала заява, що це вдалося зробити. Проте вся публічна інформація та кілька журналістських розслідувань свідчать про те, що Європа виробляє лише 400-600 тис. снарядів на рік. Наприклад, датські розслідувачі з The Investigative Desk у липні 2024-го отримали презентацію Rheinmetall саме з такими числами.
Із чим реально немає проблем, це з фінансуванням українського ОПК нашими партнерами, вже кілька місяців час від часу з’являються повідомлення про це.
У США під час президентської кампанії Дональд Трамп взагалі транслює впевненість, що зможе домовитись із путіним про закінчення війни, тоді фінансувати Україну більше не буде потрібно. Про розширення допомоги Камала Гарріс також мовчить.
Проте головні постачальники зброї в Україну погодились на використання її на території рф, що також є плюсом.
Збиття російських дронів і використання західних ракет для ударів по росії
Шахед іранського виробництва в небі над Україною
Фактично спільна позиція всіх наших сусідів-членів Альянсу проста: збиття будь-якого об'єкта над територією України, чи то ракета, чи то дрон, — це прямий вступ НАТО у війну. Польща намагалася зламати цю позицію і знайти підхід до США, але західні ЗМІ, за непідтвердженими інсайдами із Білого дому, повідомляли, що полякам категорично відмовили в таких ідеях. Збиття цілей можливе тільки після потрапляння у повітряний простір НАТО.
Так само проблема і з використанням далекобійних ракет — SCALP (французькі), Storm Shadow (британські), ATACMS (США). Велика Британія та Франція вже заявляли про готовність дати свій дозвіл, але знову рішення тримається під замком у Вашингтоні. Володимир Зеленський вже пів року просить дати дозвіл, українці неодноразово надавали навіть перелік потенційних російських об’єктів для ударів, але це поки ні до чого не привело.
Неядерне стримування росії
Україна пропонує розмістити на своїй території комплексний неядерний стратегічний пакет стримування. За словами Зеленського, він буде достатнім для захисту української території в майбутньому. Під третій пункт є таємний додаток, який отримали партнери України.
Проте якщо нам навіть не дозволяють використовувати SCALP, Storm Shadow і ATACMS на повну, чи можна говорити про розширення, скажімо, ракетного арсеналу України, як одного з імовірних неядерних факторів стримування?
Здається, що реалії нинішнього партнерства навіть не передбачають поставки до України, до прикладу, американських ракет Tomahawk, які знищують цілі на відстані в 1000+ км.
Стратегічний економічний потенціал
У четвертому пункті йдеться насамперед про цінні ресурси: уран, титан, літій, які є в Україні і які можуть бути використані для економічного зростання країни, ЄС і США на противагу ресурсам КНР і росії. За допомогою цих ресурсів Україна може посилити західних союзників.
Родовища урану в Україні на карті
Київ пропонує підписати спеціальну угоду з ЄС і США про спільний захист і інвестування в видобуток і використання щодо цих ресурсів.
До прикладу, до повномасштабної війни в Україні вироблялося близько 70% світового обсягу неону, який слугує для виробництва напівпровідників.
Проте росія та Китай є ледве не монополістами рідкоземельних металів (60-80%), як-от неодим, диспрозій, празеодим і тербій, які необхідні для виробництва магнітів, акумуляторів, електроніки та інших високотехнологічних продуктів.
Заміщення американців українцями на військових базах у Європі
Можливо, п’ятий пункт частково є реверансом у бік Дональда Трампа й республіканців-трампістів, які плекають ідеї зменшення присутності США в Європі. Володимир Зеленський пропонує вирішення: допоможіть зараз нам, а ми в майбутньому — вам.
Україна матиме великий і досвідчений військовий контингент, а українські воїни володітимуть реальним досвідом сучасної війни, тому в НАТО вони можуть стати основною частиною його складу в Європі замість американців.
У чому точно має рацію Володимир Зеленський
Вкрай органічно і аргументовано президент України подав сучасний стан речей на геополітичній мапі світу. Війна в Україні точиться не тільки між Україною та росією, це вже протистояння рівня Холодної війни, де західна коаліція (США + союзники) змагається з антизахідною (Китай, росія, Іран, Північна Корея).
КНДР і Іран вже прямо і все більше втягуються в цю війну. Китай активно підтримує насамперед економічні, але й військові потужності рф. У таких умовах воювати руками українців і паралельно стримувати наш військовий потенціал — наївно. Це призведе до втрати контролю над ситуацією і до посилення ворогів Заходу.
Зеленський наголосив, що майбутнє світового порядку на десятки років вирішується саме в Україні. З цим відкрито й давно погоджуються наші азійські партери Японія та Тайвань. На цьому наголошують республіканці-рейганісти та багато європейських політиків.
Відхід США і Європи від активної участі у війні лише посилить амбіції ревізіоністських держав, як-от Китай і росія. Вони сприймуть це як прояв слабкості, а отже, й можливості для своїх активних дій.
Тому в своєму політичному обґрунтуванні потреби допомоги України Володимир Зеленський має рацію, проте чи готовий Захід діяти рішуче, «по-рейганівськи» — поки відкрите запитання.
Читайте також
