Дональд Трамп із серйозною перевагою переміг на президентських виборах США 2024 року. Український інтернет у своїй більшості сприйняв цю новину, як майже катастрофу для шансів країни перемогти у війні.
зібрав думки відомих політиків, експертів, громадських діячів щодо долі України.
Що пишуть про долю України за президентства Трампа
«Не такий страшний дідусь, як контроль над двома палатами та божевільний заступник. Дідусь старенький, може й коні задвинути. Це лякає ще більше», – пише Віктор Трегубов, співзасновник «Демократичної сокири» та майор ЗСУ.
Справді, попри великі повноваження президента самостійно Трамп не зможе, наприклад, повністю заблокувати допомогу Україні. За бажання Конгрес США може це робити без згоди президента, хоч і за допомогою додаткових процедур.
Але паралельно з президентськими виборами йде голосування до Сенату та Палати представників. Сенат США вже за республіканцями, а от голоси до нижньої палати підраховуватимуться ще до 7 листопада, проте й там лідирують «слони».
Республіканці Сенату є доволі дружніми до України, там ще панують «рейганісти» – послідовники рішучих методів президента Рейгана. А от більшість «слонів» Палати представників оглядаються саме на Дональда Трампа і в більшості випадків готові підтримувати його політику.
Трамп не фанат путіна
«Трамп не фанат путіна. Трамп фанат виключно Трампа. Тут ми маємо щиро радіти, що він несе загрозу і нестабільність геть усім. Усім демократіям і всім диктатурам. Крім того, існує приблизно нуль причин, чому деякі з найболючіших санкцій проти росії буде знято. Бо – знову-таки – інерція. Плюс вигідність цих санкцій для багатьох донорів Трампа. Для нас головне – і наші дипломати з цим впораються – тримати з США звʼязки там, де це можливо», – пише публіцист Юрій Богданов.
Він підкреслює, що нервувати доведеться Європі, вона може позбутися свого «американського щита», та Китаю, торгові війни США з яким стануть жорсткішими.
Чому Камала Гарріс програла вибори
Доволі влучно і коротко це описав Гліб Вишлінський, голова Центру економічної стратегії (ЦЕС).
«Включив сьогодні зранку CNN. Один коментатор сказав: «Демократам варто задуматися, чи не почати зсуватися ближче до центру». Другий йому відповів: «Та все це фігня – подумайте краще про всіх цих простих людей, які програли. Як зранку жінка з амбіціями прокинеться і піде на роботу без надії на прорив у кар'єрі. Як мати трансгендерної дитини переживатиме за її майбутнє. Як у нелегальних мігрантів буде тваринний страх». Тут я і зрозумів, чому демократи програли. І вимкнув CNN», – написав Вишлінський.
Такі розмови навколо Демократичної партії ходили одразу після обрання Камали Гарріс кандидаткою, адже в минулому вона багато наобіцяла виборцям, намагаючись отримати симпатії тих, хто вважає американське суспільство вкрай несправедливим, тобто лівої частини Демократичної партії.
«Ми маємо встановити кращі контакти з Трампом і республіканцями»
Володимир Ар'єв, депутат від «Європейської солідарності», також підкреслює, що Трамп не є проросійським, а його позиція щодо війни України проти росії є другорядною щодо внутрішніх проблем для виборців. Тому на зовнішній арені 47-й президент США легко може пояснити, чому все ж потрібно підтримувати Україну, але його треба підштовхнути до цього.
«Я постійно казав роками – нам треба тримати двопартійну підтримку, і це безумство ставити на когось одного в умовах залежності України від американської фінансової і військової допомоги… Єдиний вихід – кинути на цей напрямок досвідчених дипломатів і переговорників. Буде дуже важко, але не безнадійно», – вважає Володимир Ар'єв.
США побороли лівизну й поборють росію
Серед українських експертів є й меншість, яка впевнено вважає, що Трамп, хоч і не найкращий кандидат, є набагато кращим для США, а отже й всього «цивілізованого світу».
Яна Матвійчук, яка була присутня на щорічному Форумі релігійних свобод у Вашингтоні й спілкувалась із багатьма республіканцями, вважає, що американці проголосували насамперед за:
- християнські цінності;
- приватну власність;
- капіталізм;
- мінімальну державу;
- традиційну сімʼю;
- захист життя з моменту зачаття.
Розширює цю тезу Ярослав Романчук, президент Міжнародного інституту свободи в Україні: «Вітаю американців і прихильників свободи і капіталізму з шансом на очищення США і світу від зарази соціалізму, марксизму і колективістського більшовизму. Моторошна лівизна пташенят гнізда Обами і Клінтонів повалена».
Романчук вважає, що саме лівизна Обами та Байдена спричинила помилки:
- агресію росії та зростання Китаю;
- провальний вихід із Афганістану;
- гаульмувала «справжню» допомогу для України.
Він підкреслює, що перед командою Трампа стоять величезні проблеми майже в кожній сфері діяльності, але «немає сумнівів, що в Америці інтелектуальний потенціал для вирішення найскладніших завдань є».
Загалом ця частина коментаторів вбачає в Трампі ледве не нового Рейгана, який за допомогою «миру через силу» зможе подолати сучасну кризу.
«Ми маємо бути готові жити рік без допомоги США»
Андрій Клименко, керівник Моніторингової групи по санкціях та свободі судноплавства, згадав про важливість України якомога краще забезпечувати ЗСУ та функціонування держави, адже саме в часи невизначеності це може зіграти вирішальну роль.
«Вже казав нещодавно на кількох закритих обговореннях, скажу тепер тут: нам треба бути готовими до того, щоб витримати рік без США і без половини ЄС (в сенсі підтримки озброєнням та фінансами, а також санкційними рішеннями). Наслідки зрозумілі, хоча й не треба вважати, що «все пропало». Цього може й не статися, але бути готовими треба завжди. Ну і, звісно, про жодну капітуляцію і «перемовини» не йдеться – то вологі мрії ворогів і «міжнародної коаліції переляканих». Зараз у ЗМІ буде ще більше передруківок на ці теми з західних вкидів, ніж було – не звертайте уваги», – закликає Клименко.
Що буде далі – поки ніхто не знає
Нардеп Ярослав Железняк підкреслює: «Зараз буде купа аналітики що далі і що це для нас означає. Читати можна, але поки правильна відповідь – ніхто не знає».
Варто зазначити, що зовнішня політика Дональда Трампа, особливо в Україні та навколо Тайваню, – фактично загадка для аналітиків і дослідників. Трамп неодноразово заявляв, що може припинити війну в Україні «за один день». Але коли його питали, як, він не зміг пояснити.
Перша каденція Трампа справді показала, що він любить опиратися на двосторонні зустрічі, особисті контакти та власне розуміння вирішення проблеми. Через це фактор непередбачуваності у світовій політиці зростатиме.