Слово «експерт» сьогодні можна побачити й почути всюди. ЗМІ та соцмережі наповнені думками експертів із різних питань. Але чи завжди є експертами ті, кого так називають? Що вирізняє експерта? Чого він собі не може дозволити? Про це 
поговорило з Глібом Вишлінським, виконавчим директором Центру економічної стратегії, який має багаторічний досвід роботи з експертною спільнотою.
Яку людину особисто ви назвали б експертом?
– Ту, яка розуміється на певній сфері знань чи діяльності. На рівні сприйняття це виглядає так, що відповіді на запитання від людини, як то кажуть, відскакують. Вона легко дає чіткі відповіді. Вони мають сенс, внутрішню логіку. Якщо я знаюся на предметній області сам, то можу оцінити рівень відповідей, спираючись на свої знання. Якщо розмовляю, наприклад, з лікарем, його рекомендації доводиться зіставляти з інформацією, отриманою раніше з інших джерел. Якщо йдеться про сферу, у якій я нічого не знаю, оцінити експертність джерела, звичайно, не можна. Хіба що людина нестиме відверте марення. І взагалі фільтр під назвою «здоровий глузд» корисно використовувати, оцінюючи будь-які висловлювання.
Є й формальні ознаки експертності, вони не абсолютні, але все-таки багато означають. Наприклад, тривалий досвід роботи в серйозних компаніях і організаціях, які приділяють велику увагу підбору персоналу та підвищенню його кваліфікації, це навіть важливіше, ніж формальна освіта. Також важливо, як людина гуглиться, що про неї відомо, з ким вона раніше спілкувалася. Наприклад, якщо людина називає себе рекрутером і серйозний ресурс із підбору персоналу брав у неї інтерв'ю, то можна сказати, що вони вважають її експертом.
Якщо в людини є зрозуміла освіта, це теж важливо, але тільки для людей із малим досвідом роботи. Далі визначає експертність переважно практична діяльність.
З вашого персонального переліку експертів легко вилетіти? Що може це спричинити?
– Якщо говорити про сфери, у яких я добре розуміюся, такі неформальні списки досить стабільні, оскільки сформовані з повним розумінням рівня кожної людини. Думка про фахівців далеких від мене сфер може змінитися під впливом відгуку, отриманого від людини, яку я вважаю експертом у цій сфері.
Якщо від експерта вам потрібно професійне судження про щось, то наскільки важливою є особистість самого експерта? Наприклад, якщо людина особисто вам неприємна, чи запросите ви її одним зі спікерів конференції?
– Я в цьому сенсі людина, мало схильна до ризиків. Тому якщо знаю, що експерт може щось «відмочити» перед аудиторією, когось образити, то навряд чи запрошу його. Адже самому потім доведеться згладжувати наслідки такої поведінки людини.
А як бути з тим, що експерти можуть мати різні думки з одного питання, наприклад, в економіці?
– Я не згоден із цим, судження про наявність такого різноголосся – це радше байка, ніж реальність.
Але погодьтеся, часто експерти неформально об'єднуються в групи, які, скажемо м'яко, критично ставляться одна до одної.
– Я думаю, що тут річ не в принципі «свій — чужий». Основи такого поділу часто є ідеологічними. Зближуються люди, які сповідують загальні засади економічної політики. Я можу не поділяти якісь переконання людини, але це не означає, що вона не є експертом в економіці. Скажу більше: якщо є об'єктивні підстави, я не вважатиму не експертом в економіці людину лише тому, що її особисті якості мені не подобаються.
На вашу думку, що неприпустимо для експерта?
– Висловлюватися в статусі експерта з тих питань, де в нього насправді немає експертизи. У таких випадках припустимо сказати: «Я не є експертом у цьому питанні, але мені здається те й те». Якщо людина говоритиме дурниці, це неминуче позначиться на її іміджі експерта в профільній сфері.
А що ви готові пробачити експерту?
– Наприклад, під час прямого ефіру після довгої професійної розмови журналіст попросив експерта висловитися ще з якогось питання, мовляв, «ви ж економіст». У цьому разі, щоб не підставляти авторів програми, експерт може вдати, що в цій темі він також глибоко розуміється.
У ЗМІ та на публічних заходах полюбляють, представляючи людину, додавати визначення «експерт». На вашу думку, для чого це робиться?
– Є ЗМІ, яким потрібно забивати ефір чи створювати рекламний інвентар в інтернеті. Наявність «експертів» допомагає їм вдати, що цей контент має якусь цінність для споживача.
Оскільки експертів зараз довкола дуже багато, то почали з'являтися їхні різновиди, наприклад, «диванний експерт» і «фейсбук-експерт». Чи з ними можна боротися?
– Як боротися — відстрілювати їх? У соцмережах із ними нічого зробити не можна. А ось ЗМІ не мають давати їм майданчик, створювати навколо них рекламний інвентар, про який я вже говорив. Редактори мають виконувати свою роботу – займатися підбором джерел для видань, які можуть дати читачам справді корисну інформацію. Розрахунок на хайп у цьому разі недалекоглядний: він може короткостроково залучити аудиторію, але не здатний сформувати в ЗМІ експертний імідж, який працює в довгу.
