Авторитетна американська редакція The Wall Street Journal стверджує, що ідея підірвати 3 із 4 газових труб «Північного потоку» 1 та 2 прийшла до українських військових і бізнесменів у травні 2022 року після відбиття росіян із Київщини, Чернігівщини, Сумщини та Харківщини.
Джерелами WSJ є «чотири високопоставлені чиновники з питань оборони України, які або брали участь в операції, або були безпосередньо обізнані про неї».
Видання навіть знає точно, як з’явився задум знищення «Північного потоку»: «Все це було результатом ночі важкої випивки та залізної рішучості жменьки людей, які мали сміливість ризикувати життям за свою країну», – сказав видання офіцер, який брав участь у операції.
переказує нову версію підриву «Північного потоку». Чи можуть у зв’язку з цим виникнути проблеми у згаданого WSJ Валерія Залужного? Чи варто вірити редакції?
Як Залужний і компанія нібито підірвали «Північні потоки»
Так виглядав вибух однієї з труб Північного потоку на поверхні води
Керував операцією генерал із досвідом проведення спеціальних операцій, який був описаний як «керівник державно-приватного партнерства» особисто під підпорядкуванням Валерія Федоровича (Залужного).
Президент України Володимир Зеленський спочатку нібито схвалив план. Проте про нього швидко дізнались у ЦРУ й попросили припинити. Тому Зеленський нібито віддав наказ Залужному зупинити операцію.
Генерал, за даними WSJ, проігнорував цей наказ. Після підривів президент, за чутками, зробив зауваження Залужному, але той відмахнувся від критики, пояснюючи, що диверсійна група після відправлення залишилася без зв’язку і її неможливо було відкликати, оскільки будь-який контакт з нею міг би скомпрометувати операцію.
Що знадобилось, аби підірвати «Нордстрім»:
- $300 тис.;
- оренда невеликої прогулянкової яхти;
- залучення групи з 6 осіб, зокрема цивільних водолазів;
- обладнанням для підводного плавання;
- супутникова навігація;
- портативні гідролокатори і відкриті карти морського дна.
Чим важливий газопровід Північний потік
Схема Північного потоку та Північного потоку-2 на мапі
У 2021 році через «Північний потік-1» прокачали приблизно 55 млрд м³ природного газу.
«Північний потік-2» на момент знищення не був запущений у експлуатацію, тому через нього не було прокачано жодного обсягу. Проєктна потужність «Північного потоку-2» також становила до 55 млрд м³ на рік.
Для розуміння масштабу обсягів: у 2021 році вся Німеччина спожила 80 млрд м³ газу, включаючи промисловість, опалення, електрогенерацію та інше.
Загалом у 2021 році «Газпром» заробив на поставках газу до Європи трубопроводами $55 млрд. Близько $15 млрд за рахунок «Північного потоку».
Трубопровід «Північний потік-2» становив загрозу для України та США через наступні ключові причини:
- пряме постачання російського газу до Німеччини через Балтійське море в обхід України, що вело до значного зменшення обсягів транзиту газу через Україну і могло вплинути на українську економіку;
- посилення залежності Європи від російського газу і втрата навіть часткової енергетичної незалежності.
Відлунням останнього пункту, до речі, стала економічна стагнація Німеччини в 2022 та 2023 роках, яка імпортувала з росії 55% газу та 34% нафти до початку повномасштабного вторгнення.
Ще під час побудови першого «Потоку» США висловлювали занепокоєння цим проєктом. «Другий» адміністрація Трампа активно блокувала й накладала санкції на росію, проте тоді американців ніхто не послухав.
Кого розшукає Німеччина у справі про підрив Північного потоку
Уряд Німеччини видав ордер на арешт деякого «Володимира З.». Як стверджує найбільший телерадіоконсорціум Німеччини ARD, він входив у команду досвідчених українських водолазів. Останні у вересні 2022 року найняли німецьку яхту, вийшли в Балтійське море і встановили вибухівку, що підірвала три з чотирьох трубопроводів «Північного потоку».
Проте офіційно, якою була роль Володимира З. у справі «Північного потоку», наразі невідомо.
Навіть якщо останні повідомлення ЗМІ про те, що група українських водолазів підірвала трубопроводи, відповідають дійсності, це все одно не дає відповіді, хто замовив атаку. Наразі немає жодних публічних доказів, які би пов'язували цю атаку з українською чи російською державою, або з будь-якою іншою країною чи окремою групою.
Які наслідки публікації WSJ на дипломатичну кар’єру Залужного
Валерій Залужний зустрічає Володимира Зеленського у Великій Британії вже в якості посла в липні 2024-го
Із 10 липня Валерій Залужний фактично почав виконувати повноваження посла у Великій Британії. Він яскраво виступив на конференції RUSI Land Warfare Conference 2024 у Лондоні, де виклав своє бачення війни, зустрічався з послом США й відвідав Оксфорд.
Ба більше, наразі жодний дипломатичний тиск на Валерія Федоровича просто неможливий, бо стаття WSJ не має жодних прямих доказів української приналежності до операції. Матеріал видання відрізняється від жовтої преси лише начебто високими посадами потенційних інформаторів, чиї імена ніколи не стануть відомими, тому й не можуть бути прямими показами.
Використання анонімних джерел є поширеною практикою в журналістиці, особливо для делікатних або резонансних історій. Однак покладання на такі джерела може призвести до суперечок, якщо згодом виявиться, що інформація є неточною або такою, що вводить в оману. Відповідальна журналістика передбачає перевірку правдивості інформації та надання контексту для використаних джерел. Зрозуміло, що наразі WSJ ніяк не може співставити їхню історію з фактами подій вересня 2022 року.
Хто фінансує WSJ та чому анонімні історії часом прогорають
Власники та основні фінансові спонсори WSJ добре задокументовані, а акції News Corp, глобального медіаконгломерату, підконтрольного Руперту Мердоку, є публічними. Основними інвесторами зазвичай є відомі організації, великі інституційні інвестори та акціонери News Corp.
Українським читачам із помилок WSJ найбільше буде знайома історія про російський вплив на вибори 2016 року в США, коли переміг Дональд Трамп. The Wall Street Journal активно висвітлювала ці події.
Ці повідомлення часто спиралися на анонімні джерела «високопоставлених осіб» у владі та обидвох партіях. У деяких ранніх повідомленнях WSJ містилися небезпечні подробиці про нібито зв'язки між кампанією Трампа і російськими чиновниками. Жодне з багатьох розслідувань їх не виявило.
У ході розслідування деякі заяви виявилися неправдивими. Наприклад, твердження про зустрічі або взаємодію між соратниками Трампа та російськими посадовцями були вигадками, хоча про це повідомляли анонімні джерела видання.
Звіт розвідки США 2020 року взагалі зазначав, що російська кампанія включала зусилля з дезінформації і маніпуляцій, але не впливала на зміни результатів виборів.
Схожі ситуації з The Wall Street Journal відбувалися і раніше, як і з багатьма іншими авторитетними виданнями. Бо анонімні повідомлення часто не можна перевірити, але вони все одно публікуються через їхню резонансність. Чи було так із «Реальною історією саботажу газопроводу «Північний потік», покаже час.
Читайте також
