Після повномасштабного вторгнення росії в Україну багато країн світового співтовариства рішуче засудили країну-агресорку.
На цьому тлі реакція АСЕАН – Асоціації держав Південно-Східної Азії, до якої входять десять країн включно з Таїландом, В’єтнамом, Індонезією та М’янмою – виглядає невпевненою. Тим не менш, її можна зрозуміти, якщо розглянути офіційні заяви цих держав уважніше.
Від нейтралітету до підтримки росії: три групи реакцій на війну в Україні
Fulcrum, онлайн-видання, яке спеціалізується на аналізі політичних, економічних і соціальних тенденцій у Південно-Східній Азії, поділяє відповіді держав АСЕАН на розв’язану росією війну на три групи.
Реакція на війну: засудження дій росії
Перша група засуджує дії країни-агресорки принаймні опосередковано. Наприклад, Індонезія добирала слова, щоб уникнути прямого звинувачення російської федерації, але все ж таки засудила будь-які дії, які «є порушенням території та суверенітету країни». До речі, цьогоріч саме Індонезія головує у G20, міжнародному саміті найбільших економік світу та ЄС.
Реакція на війну: уникнення публічного осуду росії
Друга група уникає публічного осуду росії. До прикладу, В’єтнам, посилаючись на Статут ООН, наголошував на необхідності «самообмеження» та «діалогу», але не згадував російську федерацію в негативному ключі. Так самом вчинив і Таїланд.
Реакція на війну: підтримка росії
Третя група обмежується М’янмою, яка відкрито підтримує росію, бо вона, зрештою, є однією з небагатьох країн у світі, яка схвально ставиться до тамтешньої хунти.
Збалансування політичних компромісів стає дедалі складнішим для урядів Південно-Східної Азії. Спробуймо розібратися, в чому мотивація Таїланду, В’єтнаму, Індонезії та М’янми і як це позначається на їхніх відносинах із Україною.
Таїланд: внутрішня криза та російський туризм
Таїланд: відносини з Україною та росією. Фото: Pixabay
На сайті Посольства України в Королівстві Таїланд значиться наступне:
«Таїланд залишається ключовим партнером України серед країн регіону Південно-Східної Азії».
Торговельно-економічні відносини українців із тайцями зав’язані переважно на експорті сільськогосподарської продукції та співробітництві в агарній сфері, зокрема інвестиціях Таїланду в агропромисловий сектор української економіки.
Під час холодної війни Таїланд впроваджував проамериканські й, відповідно, антикомуністичні ініціативи в зовнішній політиці, а саме:
- воював під проводом США у Кореї та В’єтнамі;
- ініціював створення СЕАТО (Організації Договору Південно-Східної Азії), яку зараз називають «невдалою азіатською версією НАТО», що проіснувала з 1955 до 1977 року;
- одним з перших увійшов до АСЕАН, яка протидіяла радянській окупації в 1978 році, коли В’єтнам вторгнувся в Камбоджу.
Однак після холодної війни, а особливо – від початку XXI століття, країна припинила брати активну участь в міжнародних відносинах, намагаючись балансувати між підтримкою Америки та Китаю. Саме тому її часто порівнюють із «бамбуком, який гнеться за вітром».
Дописувачі Fulcrum пояснюють «зовнішньополітичну інтроверсію» Таїланду внутрішньополітичною кризою, загострення якої виявилося в низці військових переворотів і змусило політичне керівництво зосередити увагу на захисті демократичних цінностей насамперед всередині власної держави.
Тим не менш, «куркою, яка несла золоті яйця» туристичному бізнесу Таїланду до пандемії коронавірусу, була росія: у 2019 році Таїланд відвідали 1,4 млн росіян, а з торгівлі між ними й тайцями того ж року було одержано $2,5 млрд.
Через санкції, запроваджені після повномасштабного вторгнення росії в Україну, здійснення авіарейсів з росії та обслуговування російських банків призупинилися, і це важливе для тайців джерело доходу вичерпалося, залишивши економіку Таїланду в тяжкому стані.
Тим не менш, 2 та 24 березня Таїланд підтримав дві резолюції Генасамблеї ООН, які висловлювала жаль щодо збройної агресії росії проти України та закликали росію залишили суверенні території.
Таке голосування стало виявом позиції, яка панує серед молодшого, прогресивнішого населення країни. Водночас і ліберальні, і консервативні тайці критикували Захід за його роль у цьому конфлікті, писав The Guardian.
Треба зазначити, що пізніше позиція Таїланду щодо України перейшла до нейтралітету: 7 квітня країна утрималася при голосуванні за виключення росії з Ради ООН з прав людини, а 12 жовтня — від засудження незаконної анексії Володимиром Путіним чотирьох українських регіонів.
Голосування ООН щодо засудження незаконної анексії росією чотирьох українських регіонів
Російсько-українська війна розділила тайську громадськість на три різні табори, серед яких, зокрема, прихильники рішучого засудження, позапартійності та статуту ООН, передавав Bangkok Post.
В’єтнам: збереження режиму та російська зброя
Вʼятнам: нейтралітет щодо України і схвалення злочинів рф. Фото: Pixabay
На сайті Посольства України в Соціалістичній Республіці В’єтнам вказано, що українці експортують з країни здебільшого руду, шлаки й золу, а в’єтнамці імпортують з України насамперед електричні машини.
Окрім цього, Україна та В’єтнам мають налагоджене оборонне співробітництво.
Під час екстреної сесії Генасамблеї ООН, яка відбулася невдовзі після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого, В’єтнам закликав обидві сторони «знизити напругу та відновити діалог», запропонувавши своє посередництво в цьому питанні.
Проте в процесі прийняття резолюції 2 березня, яка засуджувала збройну агресію росії проти України, соціалістична республіка утрималася від голосування «за» чи «проти», ставши єдиною країною, яка це зробила, з-поміж учасниць АСЕАН.
Так само країна голосувала за резолюцію 24 березня, а от 7 квітня виступила проти виключення росії з Ради ООН з прав людини. Від засудження анексії Путіна 12 жовтня Вʼєтнам утримався.
Аналітики Fulcrum стверджують, що нейтралітет, який в’єтнамці стараються тримати, маскує схвалення ними воєнних злочинів росіян: ті постачають їм зброю та військову техніку з часів СРСР, а отже – розраховують на розуміння.
Крім того, Комуністична партія В’єтнаму вже не вперше вдається до ситуативного союзу з росією на міжнародній арені, вбачаючи в ньому можливість вберегти однопартійну систему управління державою від «західної ліберальної гегемонії».
Наприклад, дослідження Інституту Юсофа Ішака продемонструвало, що в’єтнамці та росіяни голосували діаметрально протилежно американцям під час прийняття всіх резолюцій Генасамблеї ООН, пов’язаних із її правозахисним дискурсом.
Ба більше, журналісти RFA наполягають, що підконтрольні в’єтнамській владі ЗМІ поширюють російську пропаганду, і суспільство до неї здебільшого прислуховується.
Індонезія: «міст миру» чи прагматичний підхід?
Індонезія засудила агресію та анексію Путіна, проте утрималася при виключенні рф з Ради ООН з прав людини. Фото: Pixabay
На сайті Посольства України в Республіці Індонезія написано наступне:
Український експорт до Індонезії здебільшого представлений сільськогосподарськими та металургійними товарами, тоді як імпорт з Індонезії складається переважно з пальмової олії, продукції електронної промисловості, какао, взуття, паперу та картону.
Оглядачі The Diplomat запевняють, що Індонезія послуговується «порожньою риторикою», наполягаючи на територіальній цілісності України, але не звинувачуючи росію в її порушенні.
Очільник країни Джоко Відодо натомість закликає Південно-Східну Азію стати «мостом миру» між москвою та Києвом, одначе його особисті зусилля з налагодження стосунків обмежуються самими лише зустрічами з російським і українським колегами.
Кореспонденти TVP припускають, що президент має на меті насамперед закріпити лідерський статус Індонезії серед держав, що розвиваються, бо бажає поліпшити її політичне, економічне й соціальне становище в умовах глобальної нестабільності, а не допомогти росіянам й українцям дійти згоди.
Політологи Fulcrum пов'язують прагматичний підхід Індонезії з тим, що, якщо вона не має великого впливу навіть на Близькому Сході, то в Європі – тим паче, тож втручатися в російсько-українську війну не тільки не в її інтересах, а й не в її силах.
Щодо резолюцій Генсамблеї ООН, при обох голосуваннях — 2 березня та 24 березня — Індонезія засудила вторгнення росії. Водночас країна утрималася при голосуванні за призупинення членства росії в Раді ООН з прав людини 7 квітня, проте засудила анексію українських земель 12 жовтня.
Індонезія – найбільша країна Південно-Східної Азії – намагалася грати посередницьку роль, коли йшлося про постачання продовольства на світовий ринок. Але попри вимоги західних країн, президент Індонезії все-таки запросив Володимира Путіна взяти участь у засіданні G20, яке відбудеться в індонезійській столиці Джакарті 15-16 листопада 2022 року.
Олексій Гарань
професор політології Києво-Могилянської академії
М’янма: хунта на боці держави-агресорки
Мʼянма відкрито підтримує агресію росії проти України. Фото: Pixabay
Права та інтереси громадян України в М'янмі захищає Посольство України в Таїланді, на сайті якого йдеться виключно про український експорт, основу якого становили жири та олії тваринного або рослинного походження, а також зернові культури. Імпорту не відбувалось.
Тим не менш, там зазначається, що, «зважаючи на різку зміну внутрішньополітичної ситуації в країні, у 2021 році товарообіг між Україною та М’янмою суттєво скоротився».
Так, у лютому того року у М’янмі відбувся державний переворот, внаслідок якого владу захопила хунта. Незважаючи на це, її відносини як з Україною, так і з росією залишилися незмінними: обидві країни продовжили постачати їй зброю та військову техніку на тлі ембарго, впровадженого заходом.
У лютому ж цього року самопроголошений уряд М’янми офіційно став на бік держави-агресорки, обґрунтувавши розв’язану нею війну «зміцненням російського суверенітету».
Репортери Myanmar Now визнають, що ця реакція є закономірною, оскільки з росією М’янму пов’язують не тільки воєнні постачання, а й військові навчання, не кажучи про природну спорідненість двох авторитарних режимів.
Цікаво, що при цьому Мʼянма підтримала резолюцію Генасамблеї ООН 2 березня, яка засуджувала вторгнення росії в Україну, резолюцію 24 березня, яка закликала росію вивести війська з України, а також резолюцію 7 квітня щодо виключення росії з Ради ООН з прав людини, а також засудила анексію Путіна 12 жовтня.
Професор політології НАУКМА Олексій Гарань пояснив 
це парадокс тим, що представники М’янми в ООН залишилися непідконтрольними хунті — чинному режиму не вдалося змінити їх:
Втім, Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, в інтерв’ю запевнив, що Україні не слід надто переживати стосовно зближення окремих країн Південно-Східної Азії з росією.
У Східній Азії вагомий гравець для нас – це Китай. Важливо те, що вони більше не підтримують росію так активно: не поставляють масово, масштабно якісь речі, які могли б допомогти їй воювати далі. Ця китайська позиція більш-менш прийнятна для нас.
В азійському регіоні є й інші гравці, серед яких я би виділив, наприклад, Японію та Південну Корею. От вони підтримують нас активно: і дипломатично, і гуманітарно, і, можливо, навіть збройно, зокрема, Південна Корея може допомогти нам через Польщу, яка якраз зближається з нею.
Загалом країни цього регіону мають вагу для нас і в перспективі можуть стати нашими впливовими союзниками в торгівлі, гуманітарній допомозі, обороні. Можливо, найближчими роками вони також приєднаються до певного формату гарантування безпеки Україні.
Серед гравців азійського регіону Україну активно підтримують Японія та Південна Корея. Інші країни також можуть змінити свою позицію найближчими роками.
Читайте також
