Більшість країн Заходу підтримує Україну у повномасштабній війні з росією і словом, і ділом, засуджуючи державу-терориста та постачаючи Україні зброю, техніку, гуманітарну допомогу тощо.
Водночас деякі держави Глобального Півдня мають нейтральну позицію, а частина з них, зокрема у Південній Америці та Азії, знаходяться під впливом пропаганди з росії.
поговорив із директором Центру міжнародних досліджень Володимиром Дубовиком, аби розібратися в причинах і наслідках цієї тенденції, а також у тому, з якими країнами Глобального півдня Україні варто налагодити відносини.
Інтерв'ю Володимира Дубовика про те, як Україні налагодити відносини з Південно-Східною Азією, Південною Америкою та Африкою. Фото: Укрінформ
Які в України відносини з Південно-Східною Азією, Південною Америкою та Африкою наразі?
В якихось країнах кращі відносини, більш важливі, в якихось – гірші відносини, менш важливі. Наразі головний пріоритет для нас – це Європа та Північна Америка, бо від них ми залежимо найбільше. Однак з точки зору і виживання нашого, і безпеки, і економіки, ті регіони, які ви перелічили, теж мають значення.
Східна Азія: які країни важливі для України
Скажімо, у Східній Азії вагомий гравець для нас – це Китай. Важливо те, що вони більше не підтримують росію так активно: не поставляють масово, масштабно якісь речі, які могли б допомогти їй воювати далі.
Зрозуміло, що пропагандистськи, риторично вони її підтримують, говорять, що не відмовляються від союзу з нею і що у війні винні НАТО та Захід, але хоча б не направляють військ і зброї, а якщо й порушують санкції, то дуже обережно. Ця китайська позиція більш-менш прийнятна для нас, хоч ми і скаржимося на те, що вони могли б підтримувати Україну більш активно.
В азійському регіоні є й інші гравці, серед яких я би виділив, наприклад, Японію та Південну Корею. От вони підтримують нас активно: і дипломатично, і гуманітарно, і, можливо, навіть збройно: останніми днями йшлося про те, що Південна Корея допоможе нам якимись постачаннями, але не напряму – посередником може стати Польща, яка якраз зближається з нею.
Загалом країни цього регіону мають вагу для нас і в перспективі можуть стати нашими впливовими союзниками в торгівлі, гуманітарній допомозі, обороні. Може, найближчими роками вони також приєднаються до певного формату гарантування безпеки Україні.
Південна Америка: з ким Україні варто налагодити відносини
Що ж до Південної Америки, то цей регіон — далекий від нас, і там абсолютно різні ситуації в конкретних державах, які не можна звести до спільного знаменника. Є ті, які просто дистанціювалися: кажуть, мовляв, про війну ми нічого не знаємо й знати не хочемо, хто там правий, хто винуватий, хто агресор, хто жертва – це не наша проблема, не наш пріоритет. Ми не бажаємо мати жодного стосунку до цього. Це, на жаль, доволі поширений підхід до війни росії проти України.
Але і там у нас є певна підтримка, зокрема з боку Колумбії, яка є досить провідним гравцем у цьому регіоні, і Чилі, де неодноразово висловлювалися на підтримку України. Втім, великі країни, як-от Аргентина, Бразилія – вони набагато нейтральніше ставляться.
Позиція Бразилії особливо важлива, бо це регіональна супердержава й взагалі одна з найбільших країн світу й економік, що розвиваються. Нещодавно там відбулися вибори, але, на жаль, вони були не дуже вдалими для нас. З одного боку, був пан Болсонару, попередній президент, який доволі дружньо ставиться до путіна та Трампа, який зараз очолює опозицію підтримці України в Америці, а з іншого – пан Лула, лівий кандидат, який виграв і, відповідно, буде новим президентом.
Однак у лівих сил також не дуже добре ставлення до нас: вони кажуть, що підтримка Заходу – це імперіалізм, а постачання зброї – це неправильно; що треба сідати за стіл переговорів. Подивимось, чи пан Лула підтримає цю позицію. Можливо, вона в нього буде більш нюансованою.
Глобальний Південь важливий для України. Фото: school.edturtle.co.uk
Африка: чому Україні важливо мати з нею діалог
З Африкою теж складно. Головна тема, на яку вона спирається, це глобальний голод і постачання продовольства. Того дня, коли росія заявила, що вона виходить із зернової угоди, особисто я сказав, що її треба продовжувати навіть без неї: пробувати, ризикувати – і, можливо, щось з цього вийде. Цікаво, що так і сталося. Україна, Туреччина та ООН продовжили зернову угоду, тому зараз росія, напевно, вирішила, що вона не може й не хоче торпедувати її, отож і повертається. Для Африки це дуже важливо.
Недавно я виступав з великою промовою для аудиторії в Уганді. Вони цікавляться нашим конфліктом, цією війною переважно через постачання продовольства, що також значуще для економіки України, а саме її півдня, мого рідного міста – Одеси.
Там усе залежить від транзитної торгівлі, зокрема пшеницею і таким іншим, тому зрозуміло, що ми хочемо показати їм, що хоч ми і жертви, ми все одно намагаємося допомагати решті світу та робимо все, що від нас залежить в цих надскладних умовах, для того, аби вони все ж таки отримали своє продовольство.
Саме тому дуже важливо, що ми звертаємо увагу на Африку, наші американські друзі також це роблять. Пан Ентоні Блінкен вже неодноразово їздив в Африку і пояснював африканцям, хто винний, а хто – ні, і що це не провина України, що продовольство припинило надходити до африканського ринку. І ми, експерти, теж робимо те, що від нас залежить. І пан Дмитро Кулеба, якщо я не помиляюсь, не так давно був там із візитом (у жовтні — прим. ред.).
Українська дипломатія приділяє увагу цьому напрямку. Можливо, він не надто впливовий, цей так званий Глобальний Південь, але водночас від його позиції багато що залежить, зокрема в голосуванні в ООН. От там ми бачимо, що росія опиняється в майже повній ізоляції. Це, звісно, не означає, що ми перемагаємо завдяки цьому, тому що ООН, на жаль, не така вагома організація, але все одно кожен раз, коли війна обговорюється на міжнародній арені і коли росія опиняється в майже повній ізоляції, це непогано для нас.
Отже, щоб налагодити відносини з цими трьома регіонами, нам потрібно відправляти туди дипломатів?
Дипломатів, продовольство. Пояснювати нашу позицію, доносити об’єктивну інформацію про те, що це за війна, хто в ній винний, а хто – обороняється, хто є жертва, а хто – агресор, що це є прикладом імперіалізму з боку росії, яка виступає як нова імперія, бо для Глобального Півдня, зокрема Африки, це вкрай чутливе питання.
Історична памʼять: чому Глобальний Південь не довіряє Заходу
Вони, коли дивляться, що колишні імперії – Британська, Французька – зараз підтримують Україну, то, ймовірно, думають, що треба бути проти неї. До того ж путін постійно каже, мов, ми кидаємо виклик традиційним імперіалістичним державам Заходу.
Однак треба їм роз’яснити, що ні, навпаки: сьогодні імперія – це росія, яка намагається приєднати до себе незалежну Україну. Тож якщо ви антиімперіалісти, а там багато таких настроїв, то ви тим паче маєте підтримувати Україну, яка бореться за свою свободу і своє сприйняття, як свого часу ваші народи і ваші країни виривалися з-під влади, скажімо, Британської, Французької, Бельгійської чи інших імперій.
Тобто причина їхньої позиції полягає не в нагальних економічних потребах, а в історичній пам’яті, ви це маєте на увазі?
Історична пам’ять дуже важлива, так, але поточні економічні інтереси теж. Коли росія каже, мовляв, на нас наклали санкції незрозуміло за що, і через це ви недоотримуєте продовольство, потрібно пояснювати, що насправді є за що, і що не через це вони недоотримують продовольство, а через те, що росія створила блокаду України.
Тобто, як не крути, глобальна продовольча криза викликана агресивними діями росії, а не реакцією України: не тим, що вона бореться, не тим, що нас підтримують західні країни. Оце ми маємо весь час пояснювати в Африці.
Чи вдасться нам переконати ці три регіони долучитися до підтримки України найближчими роками?
Нам треба продовжувати працювати з ними. А зараз, у таких надзвичайних умовах, потрібно теж просити наших західних союзників пояснювати нашу позицію. Вони це роблять. І роблять ефективно, я вважаю.
Пропаганда росії на Півдні: як їй протистоять США
Американські дипломатичні органи по всьому світу проводять спеціальні заходи, в яких для місцевих журналістів, місцевої громади роз’яснюють, що це за війна така: чого росія намагається досягти, чому Україна чинить супротив і чому наша боротьба справедлива.
Це дуже важливо робити надалі, на перспективу. Наші відносини з цими регіонами також будуть залежати від того, скільки триватиме ця війна, в яку форму вона перейде, як скоро і чим вона закінчиться. Більш точні прогнози можна буде робити лише тоді, коли ця війна закінчиться.
Але на цьому етапі зближення окремих країн у цих трьох регіонах з росією нам не загрожує?
Ні, не слід надто переживати стосовно цього.
Звичайно, традиційна російська дипломатія там присутня: в них є посольство, в них є великий штат. І вони й далі будуть намагатися просувати свої наративи і своє пояснення того, що вони роблять: вони лише захищаються, це НАТО і Захід винні і таке інше. А ми маємо протиставити цьому свій контрнаратив.
Читайте також
