Реакція українського суспільства на кейси російських журналістів Овсяннікової та Невзорова показала, що українське суспільство стало за час війни більш зрілим.
Як наголосив у колонці для проєкту SPEKcheck військовий і соціальний психолог Олег Покальчук, обидві історії — створення образу «хорошої рускої» Марії Овсяннікової та надання українського громадянства Олександру Невзорову — це спецоперація ворога, елемент гібридної війни.
"Війна зробила наше суспільство більш зрілим — реакція на Овсяннікову та Невзорова це довела. Незалежно від внутрішньополітичних уподобань люди були одностайні. Бо з того боку нічого хорошого прилетіти не може. Ніколи», — заявив Покальчук.
За його словами, українці мусять навчитись розрізняти совісних росіян, які потроху протестують у себе вдома, які направду заслуговують на мовчазне співчуття, і нав'язані спецслужбами інформаційні операції, метою яких є вплив на українське суспільство та зміщення акцентів на користь кремля.
«Ті (росіяни — ред.), що істерично пхаються сюди без запрошення, «без мила», — це стовідсоткова спецоперація. Пригадайте історію з Надею Савченко. Це вже хрестоматійний кейс інформаційної війни. Усю динаміку і міфологію довкола цієї історії, усіх «корисних ідіотів», які пафосно створювали їй і собі імідж. І які були результати: «закон Савченко» і низка супутніх провокацій, які врешті мали відповідну оцінку суспільства. Але було вже запізно. Ось вам успішний приклад спецоперації», — пояснив психолог.
"Як це робиться: берете миловидну тьотю Овсянниікову, робите з неї примітивний жупел, вона красиво розпинається в Європі про те, що вона «невіноватая», спеціально найняті європейці гучно пускають соплі. Після цього у західних і своїх соплях вона їде в Україну, щоб ми її швиденько «понялі і прастілі». Але тут виявився нежданчик, бо українці їй у відповідь : «Агов, а ти взагалі що за одна? Біографію покажи і трудові здобутки на московській ниві», — пояснив соціолог.
Оскільки в Україні історія з Овсянниковою не пройшла, у хід пішла важка артилерія — Невзоров, який " дядько яскравіший і колоритніший, ніж попередній персонаж».
«Він марнославніший. Але й роль у нього інша. Це рівень Познера, Шустера: впливові, талановиті люди з непростими біографіями. Назвати їх ворожими агентами язик не повертається. Але це також технологія комбінованого впливу на цільову аудиторію. Я думаю, що таких можна і втемну використовувати або одноразово. Є таке поняття серед фахівців — «агент-жертва»», — каже Покальчук.
На переконання фахівця, роль Невзорова стосується радше пропаганди, ніж агентурної діяльності, але межа між ними завжди розмита.
«Ситуація з Невзоровим дуже театралізована. А усі інформаційні операції мають театральний елемент. Ми ж «суспільство спектаклю» за Гі Дебором. Насамперед це може бути вимірювання температури у суспільстві — як воно відреагує на такі вкиди. Ага, тут не пролізло, тож це «качати» не будемо. Бо якщо пролізає одне, друге, то за Невзоровим прийдуть наступні. Зараз цілий оберемок «дісідєнтів» привезуть», — додав експерт.
"Війна зробила наше суспільство більш зрілим — реакція на Овсяннікову та Невзорова це довела. Незалежно від внутрішньополітичних уподобань люди були одностайні. Бо з того боку нічого хорошого прилетіти не може. Ніколи», — заявив Покальчук.
