20 лютого 2025 16:33

Політика

Покровськ, роботи, БПЛА та мобілізація: як змінюється війна для 1 ОШБ ім. Дмитра Коцюбайла, розповідає комбат Перун

Автор

Артур Гмиря

Останніми тижнями просування ворога в Донецькій області, особливо на Покровському напрямку, сповільнилось. ЗСУ кілька разів навіть контратакували. Аби втримати місто, на цей напрямок перекинули кілька підрозділів, одним із них був і 1 ОШБ імені Дмитра Коцюбайла.

Дмитро (Перун) Філатов, командир 1 окремого штурмового батальйону, розповів , що наразі відбувається під Покровськом, про успіхи рекрутингу та впровадження нових технологій у роботу підрозділу.

Як вистояв Покровськ

Із літа 2024 року було багато тривог через можливе падіння Покровська. Вважалося, що якщо ворог переріже трасу Покровськ – Костянтинівка, це загрожуватиме окупацією всієї Донецької області. І от при цьому, за даними Deep State, нещодавно це сталося в районі селищ Малинівка – Нова Полтавка, але фронт не падає. Що відбувається під Покровськом зараз?

Страхи були об'єктивні, і саме завдяки їм на сьогоднішній день фронт не падає. Саме через ті побоювання було докладено багато зусиль як військовим командуванням, так і нашим політичним керівництвом для побудови стійкої оборони Покровська. Якщо б цих заходів не було, я думаю, ми Покровськ би втратили ще місяці два тому.

Ситуація з трасою суттєво впливає зараз на логістику підрозділів, які обороняють Покровськ, але завдяки підготовчим заходам це не є критичним. Поки що немає підстав казати, що противник взяв нас під вогневий контроль і ми маємо кидати всі резерви сюди.

Командир 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла Дмитро (Перун) Філатов сидить у центрі на командному пункті батальйону. Фото: 1-й ОШБ

Треба планувати заходи, які б покращили наше тактичне положення. Якщо ми хочемо, щоб Покровськ можна було використовувати, як це до цього робилось, як хаб для військових підрозділів, для подальшого просування чи взагалі утримування, нам треба покращувати на даній ділянці тактичне положення. Можливо, не прямо зараз, можливо, ще можна зачекати місяць-два, щоб ми могли постояти в обороні.

Але якщо ми все залишимо в тому стані, який зараз, то ми не втратимо Покровськ, але не зможемо цю урбанізовану ділянку використовувати в повній мірі.

Відсутність інженерних бригад і оборона Покровська

У чому був ключ до підготовки оборони Покровська? Якими були головні рішення, що забезпечили можливість довгої оборони?

На жаль, в ЗСУ немає інженерних бригад, хоча ресурси для цього є. У нас немає людей, які б позаду військ розбудовували невибухові загородження, які б стримували стрімке просування противника. Банально протитанковий ров на цій місцевості є неподоланною перешкодою. Хоча це ж інженерна фортифікація зразка кінця Першої світової.

Треба зрозуміти, що у нас зараз велика кількість фортифікацій будується, спираючись на ту війну, яка вже пройшла, на старі війни. У нас є багато недоліків у побудові фортифікації, але Покровськ – це перший приклад, де вони взагалі є.

Якщо ми глянемо на кількість розстріляних дезертирів у радянській армії, в німецькій і в армії США, то цифри вражають. Сполучені Штати розстріляли лише одного військовослужбовця і зрозуміли, що це помилка.

Про новий контракт 18-24 і залучення молоді

США дезертирів засуджували, і вони далі проходили службу в інженерних підрозділах. Що заважає нашій державі? У нас ухвалили закон про звільнення від СЗЧ, це було правильне рішення, на мою думку. Воно дало можливість великій кількості особового складу повернутися в стрій і піти служити в той підрозділ, де люди хочуть.

Але це не означає, що всі військовослужбовці хочуть воювати. От вдруге ВСП (Військова служба правопорядку) привозить його до нас. Він каже: я хочу служити, але я не буду служити штурмовиком. Йому кажуть: ти здоровий як кінь, тебе не можуть поставити на тилову посаду, бо є купа поранених хлопців. Тоді він просто розвертається і знову йде.

Держава не знає, що з цим робити. А що заважає за повторного СЗЧ переводити в стройбат? Хай він отримає 20 тис. і будує другу лінію оборони. Це точно буде гарною підтримкою для війська та держави.

Інтенсивність боїв на Покровському напрямку трохи впала

Запуск розвідувального БПЛА RQ-35 Heidrun, який стежить за територію 30 км навкруги. Фото: 1-й ОШБ

Можна почути, що інтенсивність боїв на Покровському напрямку впала. Дані Генштабу також про це свідчать. Як це відчувається на полі бою?

Так, інтенсивність впала, більше того, тип військовослужбовців, яких застосовують окупанти, теж змінився. До цього були люди, яких готували як штурмовиків, вони були добре підготовлені, контрактники на другому-третьому місяці служби, але не дуже обізнані в реальній війні, бо, як кажуть мої хлопці, «не получали люлей».

Зараз інших людей застосовують. Беремо останніх вбитих: ми з'ясували, що один із них – механік танка, ще один – водій заправника. Останнього разу взагалі це був лейтенант, який був заступником командира ремонтної роти, його відправили на штурм. Це тиловий підрозділ. З документів лейтенанта стало відомо, що він був мобілізований ще у 22-му році. Тобто, щоб підтримувати середню інтенсивність штурмових дій, противник почав використовувати особовий склад підрозділів забезпечення, підрозділів тилу.

Рекрутинг до ЗСУ у 2025 році: що дає ефект прямого призову

Багато бригад, ваш батальйон не виключення, впроваджують механізми прямого призову до підрозділу, фактично в обхід ТЦК. Як це працює на практиці і чи стало після цього більше охочих приєднатися до вас?

Раніше ми брали людину, вона йшла до нас у підрозділ і після цього приходила в ТЦК з відношенням від підрозділу. ТЦК відряджав його в навчальний центр, а навчальний центр, бувало, розподіляв, як хотів.

Механізм прямої мобілізації передбачає, що людина приходить і вже стає в штат підрозділу на конкретну посаду. А коли вона їде вчитися в навчальний центр, вона вважається військовослужбовцем не просто Збройних сил, а конкретного підрозділу, і їде туди у відрядження. Після закінчення БЗВП (базова загальновійськова підготовка) людина повертається з відрядження у свій підрозділ. А не так, що голова навчального центру виконує якісь планові заходи, не звернув увагу на ті рекомендаційні листи, відношення, і розподілив в інший підрозділ.

Наразі без реклами підрозділів нікуди. Як ви думаєте, оця конкуренція серед бригад – на благо для спільної справи?

Це 100% на благо. На цьому взагалі будується демократичне суспільство: конкуренція і якісь прозорі правила для конкуренції. Якщо ми ставимо на меті дати можливість кращим піднятися за рівних умов, тоді треба командирам працювати над собою.

Бійці 1-го ОШБ імені Дмитра Коцюбайла під час тренувань

Вас не турбує, що значною частиною цієї конкуренції стала медійність підрозділу? Тепер у штат доводиться вводити і піарника, і СММника, і маркетолога, щоб постійно бути на слуху.

Конкуренція відбувається не тільки на рівні підрозділів всередині. У нас під час війни відбувається конкуренція між двома державами. росія створила такий медійний вакуум навколо цієї війни у своїй державі, що деякі полонені взагалі вважають, що вони відстоюють своє.

Наша ж держава, своєю чергою, все відверто про…бала. Коли люди пішли, захищали свою державу, це мало якусь підтримку, висвітлювалось. Потім пізніше кожен став думати, що людина, яка стала військовим, прирівнювався до ідіота якогось, «ТЦКшники – негідники». Держава в цей час нічого не робила.

Принаймні, військові будуть працювати над поверненням якогось свідомого сприйняття суспільством військових.

Чому 1 ОШБ імені Дмитра Коцюбайла вербує засуджених

Як 1 ОШБ імені Дмитра Коцюбайла вербує засуджених до лав ЗСУ та чи є багато охочих приєднатися до вас?

Ми продовжуємо це робити, ці підрозділи себе добре проявляють. Із тисяч засуджених сотні приймають рішення і йдуть в ЗСУ.

В колонії їздили всі підрозділи. Хтось просто за списками дивився, спираючись на здоров'я кандидатів. Хтось розмовляв, по-різному. Відповідно, і різні успіхи. Хтось взагалі нікого не взяв звідти.

Ми повністю укомплектували той обсяг, який нам військове командування дозволило. На сьогоднішній день у нас в колоніях перебуває велика кількість засуджених, які бажають проходити службу в нашому підрозділі. В інших не бажають, бо у засуджених є ще така риса цікава – сарафанне радіо. Вони дуже добре знають, в якому підрозділі вмілі командири, наскільки ефективно вони можуть воювати – це теж один з прикладів конкуренції.

В одній колонії 40 людей свідомо очікують, коли у нас звільниться в штаті місце, тобто поки той, хто мобілізувався або отримає поранення і буде списаний, або відверто загине.

Я думаю, якби підрозділи мали б більше ресурсу для проведення такої мобілізації, ТЦК виконували б трошки інші функції. Вони б не були вимушені лаятися з цивільним населенням, вантажити людей в буси тощо. Скажімо так, ці події насправді не дискредитують військових, вони дискредитують нашу державну владу і показують її неспроможність.

Як 1 ОШБ імені Дмитра Коцюбайла використовує роботизовані системи

У 1 ОШБ наголошують на технологічності підрозділу. У чому вона виявляється?

Насамперед це повітряні БПЛА, але наземні роботизовані комплекси (НРК) у нас теж вже інтегровані у ведення бойових дій на 100%, на відміну від наших товаришів по смузі відповідальності.

На даний момент взагалі під час планування не вбачаємо, як можна провести певні заходи без роботизованих комплексів. Тобто є категорія операцій, які виконуються взагалі тільки наземними роботизованими комплексами. Якщо БПЛА використовуються всіма, то багато хто взагалі не працює з наземними, дехто працює більш-менш, і дуже мало підрозділів, які б мали широке застосування НРК.

Один із рекламних постерів 1-го ОШБР

Коли ви говорите про наземні комплекси, маєте на увазі насамперед підвезення боєкомплекту чи евакуацію поранених? чи навіть роботизовану розвідку?

Уночі завдання – доставка вантажів на вогневі позиції. Раніше це мав би робити військовослужбовець: нести воду, боєкомплект, запасні акумулятори, рацію. Тепер це виконують роботизовані комплекси і повітряні БПЛА.

При цьому доставити це на лінію зіткнення так, щоб не понести втрат, за умови, що противник веде розвідку засобами з тепловізійними камерами, майже неможливо – ворог за три кілометри бачить піхотинця як на долоні. НРК має суттєві переваги: по-перше, його температура близька до навколишнього середовища, по-друге, щоб ворожий дрон побачив НРК уночі, він має за ним спостерігати на відстані метрів 300, максимум 500 від нього.

Звісно, НРК теж має обмеження щодо застосування: природні перешкоди, річки. Але там, де цих перешкод немає, ми це робимо доволі активно.

Далі – поранені, які потребують евакуації, наприклад, з перебитими ногами. Щоб евакуювати такого пораненого, потрібно мінімум вісім чоловіків, щоб вони позмінно перехоплювали носилки. Якщо це буде чотири людини, вони мають їх перехоплювати кожні 30 метрів максимум. Це займе купу часу, швидкість буде дуже-дуже мала. При цьому всі стають мішенню БПЛА.

У нашому випадку роботизований комплекс доїжджає до місця, де перебуває поранений. Його вантажать на НРК, накривають антидроновим плащем, щоб приховати тепловий сигнал. Поранений зі швидкістю стрімкої ходи буде евакуйований цим роботом. Робот це зробить беззупинно, 20 кілометрів на одному заряді. Тим часом оператори цих комплексів працюють із бліндажів у відносно безпечному місці.

Вплив переговорів і державне забезпечення

Наскільки на бійців впливають постійні розмови про мирні переговори?

Те, що все може зараз закінчитися, точно не засмучує військових. Але ставляться прості питання: як, на яких умовах, чим закінчиться, хто буде уповноважений прийняти це рішення?

Ми ж бачили, як в нашій країні дуже часто ухвалювали одноосібні рішення, всупереч з бажанням суспільства. Україна, я думаю, завдяки своїй молодій демократії є найбільш показовою демократичною країною. Ми пам'ятаємо, що на початку 22-го року, хто б що не розповідав, але не державна влада, не військове керівництво зупинило росію, а українці.

Рішення про подальшу долю України буде прийматися, хто б що собі не нафантазував, завдяки українцям.

Наостанок, що у вас із забезпеченням та який відсоток його надає держава, а який – волонтери?

Більшу кількість засобів БПЛА ми отримуємо від волонтерів, від підтримки українців, не від держави. Навіть не можна порівнювати ту кількість підтримки, яку нам надають різні благодійні фонди, організації, просто збори українців.

Держава забезпечила грошове утримання військовослужбовців, забезпечила загальним озброєнням, боєприпасами.

Судячи з останніх подій, як були проведені наші державні закупівлі, вони це зробили неналежним чином, інакше, можливо, і війна б уже закінчилась. Але якби не було підтримки українців, то і війна б точно закінчилась не на користь України.

Останнім часом держава почала закривати десь на 30% потребу в БПЛА. Якщо ми беремо по засобах – антени, мачти, дроти для облаштування постів БПЛА, – на даний час ці питання закривається завдяки українцям, не буду казати на 100, але на 95%.