Конфліктів на Близькому Сході після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023-го побільшало, що ставить під питання не тільки безпеку регіону, але й всього світу.
В України є свої інтереси на Близькому Сході. Іран є головним постачальником дронів для російських атак на Україну. Саудівська Аравія готова допомогти з мирними переговорами. А Ізраїль здається таким близьким і далеким одночасно.
Що варто зрозуміти про Близький Схід і чому нам важливий цей регіон, розповідає Мохаммад Фараджаллах, головний редактор видання «Україна по-арабськи» та старший викладач НАН України.
Як арабські країни сприймають війну в Україні
Як ставляться до України на Близькому Сході восени 2024 року?
Варто підкреслити, що арабські країни пройшли як мінімум через три фази ставлення до війни в Україні.
На початку війни на Близькому Сході було багато країн, які вірили в падіння України за 2 тижні. Бо тільки на російську пропаганду арабською мовою путін витрачає близько $500 млн на рік. Також це є промахом нашої зовнішньої політики, бо у України досі немає стійкої дипломатії на Близькому Сході.
росія активно просувала наратив, що вона разом зі Сходом, на відміну від Заходу, який колись колонізував регіон, не допомагає Палестині і згадується у зв’язку з інтервенцією США в Ірак. Ці наративи влучали в аудиторію.
В Іраку, Йорданії, Єгипті під цим впливом люди просто молилися, щоб Україна впала, але люди залишилися живими. Бо Україна була жертвою агресії, але й росія бореться нібито на боці Сходу.
Успіхи ЗСУ змінили ставлення до України
Коли Україна змогла вигнати росіян із Київської, Чернігівської, Сумської областей, а згодом провести контрнаступ на Харківщині, думки почали змінюватись.
На Близькому Сході перестали вважати Україну маріонеткою Заходу. Але ставлення ще більше змінилося, коли почалася війна в Чорному морі. Наприклад, коли літр олії в Єгипті чи Йорданії коштував приблизно 3-5 доларів, а став 15, а хліб подорожчав утричі, громадяни почали питати чому. Спочатку це викликало ненависть до своїх держав, але коли людям пояснили, що дефіцит виникає через війну в Україні, то на росію почали дивитись іншими очима.
Чому Саудівська Аравія – один із ключів до миру та важливий гравець у регіоні (відео)
Коли стався напад ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023-го, арабські країни неоднозначно сприйняли позицію Володимира Зеленського. Чому?
Через неправильні заяви. Ми ж розуміємо, що проблема Ізраїль-Палестина виникла не вчора. До цього Україна не коментувала жодного нападу Ізраїлю на палестинців, але одразу відреагувала на напад ХАМАС. На Близькому Сході почала активно формуватися думка, що Україна виступає проти арабів і за Ізраїль. Пішли в хід наративи російської пропаганди про президента єврея, масонів, сіонізм.
Ми на «Україна по-арабськи» багато працювали, щоб пояснити, що Зеленський не проти арабів, не виступає за геноцид палестинців тощо.
Чому Україні варто звертати більше уваги на Близький Схід
Ви часто стверджуєте, що Україна дипломатично не приділяє достатньої уваги арабським країнам, хоча вони мають величезний потенціал. Де ми не допрацьовуємо та чому це важливо?
Для прикладу візьмемо візит до Іраку 17 квітня 2023-го Дмитра Кулеби (міністра закордонних справ України з березня 2020-го по вересень 2024 року). Візит був повністю провальним. Жодних результатів. У своїх заявах голови МЗС Іраку та України говорили про зовсім різні речі – нічого спільного.
При цьому варто розуміти, що сучасний Ірак має автономний регіон – Іракський Курдистан із власним регіональним урядом. У цей час там всі просто обвішувались українськими прапорами.
Я писав в МЗС України, щоб вони розглянули можливість додаткової делегації до регіону, аби зустрітись із впливовими людьми, насамперед головами нафтовидобувних компаній. Ці люди точно мають чималий вплив на позиції Іраку. Але нічого не сталося.
Другий приклад. Є Кувейт, Саудівська Аравія, інші держави з впливовими людьми, які підтримують Україну. Серед них навіть є радники Мухаммеда ібн Салмана (спадкового принца Саудівської Аравії). Проте ми не налагоджуємо жодного контакту.
Цим людям не потрібні гроші, бо вони вже заможні, а лише пошана й визнання. Ми могли би створити клуб «Друзі України на Близькому Сході», який би визнавав справи арабських діячів і нагороджував їх. Це вже був би прорив.
Також є достатньо арабських бізнесів, які готові працювати в Україні, але їм потрібен доступ до перших осіб. Я вже двічі пропонував МЗС, що можна було би зробити, але чому ми не маємо жодної активності на Близькому Сході – не знаю.
Перераховані вами випадки говорять, що ми не маємо розвинених і сталих відносин з арабськими країнами. Чи є цей напрямок принципово важливим?
Ми застрягли і ходимо навкруги. Ми вже знаємо, що Захід – наші друзі. Але, до прикладу, єдиний раз відкрито і без хитрих формулювань Китай визнав територіальну цілісність України в кордонах 1991 року саме на саміті в Джидді, в Саудівській Аравії. Адже там сприйняли саміт миру серйозно.
А в Швейцарії, де відбувся останній саміт Формули миру, нам казали, що було би добре влаштувати наступний саміт на території Глобального Півдня.
Я вважаю такий стан речей системною помилкою в часи, коли українські воїни гинуть за Батьківщину.
Чому арабські країни не підтримали Формулу миру
Багато арабських країн не поставили свої підписи під фінальним комюніке саміту Миру в Швейцарії. Не підписали: Бахрейн, ОАЕ, Саудівська Аравія, а Ірак і Йорданія згодом відкликали підписи. Чому так сталося?
Одразу треба зауважити про «грамотний» вибір дати саміту: 15-16 червня – це одне з найважливіших свят у мусульман Курбан-байрам (проходив 15-19 червня у 2024-му). Це немов запросити вас на саміт, присвячений Палестині, на Різдво.
Це не тільки свято. Іран у цей час організовує диверсії в Мецці, де збираються мільйони мусульман. Усі арабські держави намагаються слідкувати за порядком.
Також арабські країни не зрозуміли мети цього саміту, бо він не запропонував жодного варіанту припинення війни. І безперечно, вони також хочуть залишатися нейтральними в очах росії.
Наприклад, я знаю, що в кулуарах самітів Саудівська Аравія говорить, що не треба збирати 100 країн, вистачить України, США, росії, Китаю та Саудівської Аравії як посередника.
Хаос на Близькому Сході – чи винен у всьому Іран
«70% – проблем всього Близького Сходу йдуть від Ірану» – нещодавно сказав прем'єр Ізраїлю 2021-2022 років Нафталі Беннет. Чи згодні ви з цим твердженням?
Не знаю, на скільки відсотків, але погоджуюсь. Величезний відсоток проблем йде від Ірану. Це терористична держава, яка вирощує своїх проксі у всьому регіоні: «Хезболла», хусити в Ємені, шиїтські угруповання в Іраку, менші групи в Сирії і Афганістані. Але ці організації не мали б такого успіху, якщо б не помилки Ізраїлю.
Що чекає на Палестину та Ізраїль у майбутньому
Одним із аргументів Ізраїлю є те, що створення Палестини не знищить «Хезболлу» чи Іран, вони так само атакуватимуть євреїв, але вже матимуть і територію Палестини. Як би ви прокоментували?
Дивіться, «Хезболла» і ХАМАС до 2000-х не були такими могутніми. У 1993 році підписали угоди в Осло, і палестинці отримували власну адміністрацію та автономію. Вони погодилися на державу без армії та власних кордонів.
Але у 1995-му в Ізраїлі вбивають лідера Іцхака Рабіна і до влади приходять радикали. Вони оточують резиденції Ясіра Арафата. Тоді голова Палестини попередив: якщо проєкт миру загине і палестинці більше не віритимуть ані Заходу, ані Ізраїлю – доведеться мати справу з ХАМАС.
На Західному березі річки Йордан у червні 2024 року 41% жителів заявили, що підтримують ХАМАС. А більшість євреїв виступають проти створення Палестинської держави. На нас чекає довгий конфлікт?
Сторони самі радикалізували одна одну. З одного боку ХАМАС, з іншого – радикальний щодо палестинців Нетаньяху. Я розумію, чому і палестинці, і євреї так вважають, але це тільки загострює становище. На жаль, обидва народи частково заручники радикальної влади.
Чому Близький Схід – це територія міжнародної анархії (відео)
Чого бояться у США на Близькому Сході
«Bibi, what the fuck?» – кричав Байден на Нетаньяху в липні 2024-го після того, як в результаті ізраїльського авіаудару в Бейруті загинув високопоставлений військовий командир «Хезболли», про що пише американський журналіст Боб Вудворд. Здається, Нетаньяху та влада Ізраїлю фактично перестала слухати Білий дім і чинну адміністрацію США. Тепер вона загрожує ударити по ядерних об’єктах Ірану. Що це означає?
Ми бачимо, що США не хочуть ніякої ескалації. Вони не хочуть регіональної війни, бо вони не готові до неї. Нетаньяху просили не заходити в Рафах (південна частина Сектору Газа). Його просили не бити по Лівану, бо ліванці почали серйозно вважати, що «Хезболла» має покинути країну.
Тривають важливі переговори між Саудівською Аравію та США. Саудити спроможні значно послабити Іран, але вони хочуть реальних гарантій безпеки від Штатів, а не «як в Україні».
Також США вважають, що удари по Ірану жодним чином не допоможуть Ізраїлю, бо це зупинить Іран тільки на час, а є ризик, що Іран покине договір про нерозповсюдження ядерної зброї і МАГАТЕ більше не зможе це частково контролювати.
Союз Ірану та росії: чи може бути гірше
Українці щодня відчувають наслідки партнерства Ірану та росії. Тисячі «Шахедів» вже збили над Україною. Проте останнім часом ходять розмови про розширення співпраці. Що може статися?
Ми слабко відреагували на збиття нашого літака МАУ у небі над Іраном 8 січня 2020 року, що виконував рейс PS752 за маршрутом Тегеран – Київ. А Іран розуміє тільки мову сили.
Також він побачив вікно можливостей у нашій війні. Іран давно чекав можливості отримати від росії винищувачі Су-35 і радарні системи, посилення своєї ядерної програми – усе це в обмін на дешеві «Шахеди».
Україна ж майже ніяк на це не реагувала, тільки розмови. Я якось сказав, якщо б наші сили потопили іранський човен, який перевозить зброю для рф, то вони би почали нас серйозно сприймати.
Іран вже давно став країною-ізгоєм, йому до цього не звикати, тому дипломатичні дії тут не спрацюють. Ірану вигідно співпрацювати з росією, бо на фоні війни вона готова віддавати їм майже все.