Нобелівський лауреат з економіки, професор Джеймс Робінсон прочитав лекцію в Київській школі економіки. Вона стала аналізом глобальної ситуації, в якій опинилася Україна і стосувалася не тільки міжнародної політики та економіки, але й трендів, які можуть допомогти українцям досягти успіху.
переповідає головні тези лекції співавтора книг «Вузький коридор…» і «Чому нації занепадають».
Нова світова реальність після приходу Дональда Трампа
Професор Робінсон окреслив загрозливий тренд у США – відхід від ліберального ладу, який забезпечував світовий порядок після Другої світової війни. На його думку, президент Трамп не є першопричиною кризи, а лише її симптомом. Це відображення глибокого розчарування у демократії в самих США, втрати довіри до держави, зростання нерівності та краху «американської мрії».
Робінсон порівнює цю тенденцію із занепадом Венеції (перетворення Великої ради республіки із виборного органу в спадковий у 1297 році та швидке згасання Венеції після великих географічних відкриттів): колись найбагатша республіка перетворилась на закриту олігархію, яка знищила інновації.
«85% людей кажуть, що уряд та обрані посадові особи не дбають про те, що думають люди» – навів Робінсон дані соціологічної компанії з США Pew Research. Це – фундаментальна криза репрезентації, яка відкрила шлях до політичного реваншу антидемократичних сил, де ключову роль грають олігархи, популісти, антиінтелектуали та націоналісти.
Сварка між Зеленським і Трампом у Білому Домі 28 лютого стала одним із ключових подій для багатьох європейців, яку серйозно змінила ставлення до США та їхніх гарантій безпеки
Що зміни в Америці означають для України
В цій ситуації Україна має готуватись до непередбачуваного підходу з боку США.
На фоні хаотизації США єдиною надійною опорою для українців є Європейський Союз. Однак вікно можливостей звужується. Тому ключовим завданням стає якнайшвидше зближення з ЄС, «надзвичайна терміновість».
Що має робити Україна, аби стати сильною державою
Робінсон наводить дані Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) щодо інституційної якості: Україна наразі перебуває на рівні Білорусі. Це свідчить про системні проблеми, зокрема з правовою системою, верховенством права, боротьбою з корупцією. Проте він підкреслює: шанс ще є, і його не можна змарнувати.
«Російська тінь» не виправдання для невпровадження змін
Робінсон наголошує, що Україна часто апелює до війни як до головної перешкоди реформам. Він визнає складність ситуації, але підкреслює: війна – це не вирок, «ви можете робити це в тіні», війна, хоч і жахлива, не обов’язково означає інституційну або економічну паралізацію.
Інший приклад – Тайвань, який під постійною загрозою з боку Китаю зміг реалізувати унікальний економічний прорив. Це дає надію і Україні: війна не повинна бути виправданням бездіяльності або стагнації.
У цьому контексті він знову й знову підкреслював, що для України вікно можливостей поки що відкрите, але воно не буде відкритим вічно.
Свобода підприємництва – ключ до розвитку України
Джеймс Робінсон під час лекції протягом Нобелівського тижня в 2024 році. Фото: Вікіпедія
Усі нації, які зростали – від Південної Кореї до Ірландії, – робили це на базі приватної ініціативи. І головне завдання держави – не займатися плановою економікою, не розподіляти «стратегії» розвитку, а створити передумови для динамічного бізнес-середовища.
Підтримка приватного сектору, це насамперед:
- справедливий суд, де підприємець може виграти справу проти держави;
- прогнозована податкова політика без раптових змін і «масок-шоу»;
- доступ до капіталу – і для маленького фермера, і для інноватора в ІТ;
- захист прав власності, зокрема для іноземних інвесторів.
Робінсон вважає економічне зростання не як похідну від реформ, а як їхню головну мету. Це відрізняється від багатьох західних стратегій, де акцент іде на «інституційну стійкість», «громадську участь» чи «відновлення довіри». Без економіки – усі ці елементи не мають під собою бази.
Зростання потрібне, щоб:
- забезпечити довгострокову стабільність держави;
- підтримати армію, соціальні програми, інфраструктуру;
- дати молоді мотивацію залишатися в країні, а не емігрувати;
- сформувати середній клас, який буде запобіжником проти автократії.
Для України ключова проблема, за його словами, – спадщина кланово-олігархічного мислення, навіть якщо воно сьогодні маскується під патріотизм чи «державницький підхід».
Без цього Україна ризикує повторити шлях Аргентини, Венесуели або, у гіршому сценарії, росії.
Висновок професора однозначний: держави з вузькою концентрацією влади не здатні створити ані довготривалого економічного зростання, ані легітимного правопорядку. Це вічний виклик для України, адже війна ведеться не лише за територію, а й за інституційну модель майбутнього.
Читайте також
