На виборах до Європарламенту 2024 року серйозно покращили своє становище європейські праві партії на зразок «Братів Італії» італійської прем’єрки Джорджії Мелоні та навіть ультраправі – «Альтернативи для Німеччини» (AFD) та «Національних зборів» Марін Ле Пен у Франції.
Частина з цих партій виступають проти допомоги Україні, або робили це нещодавно, є євроскептиками та часто-густо кажуть про необхідність виходу з НАТО.
Чи можуть після виборів до Європарламенту статися поворот у політиці ЄС та зміна ставлення до України, 
розпитав Костянтина Федоренка, дослідника Центру східноєвропейських і міжнародних досліджень у Берліні.
Як вибори до Європарламенту 2024 року вплинуть на Європу
Часто можна почути думку, що вибори до Європарламенту – це насамперед замір настроїв населення країни перед виборами до національних парламентів. Що вони змінюють?
Вони можуть бути важливими у певних країнах. Якщо на вибори до Європарламенту приходять 30% (явка в Латвії склала 33,5%), то в таких країнах заміряти настрої якимось чином неможливо.
У Німеччині, наприклад, цього разу була найвища явка, здається, в історії виборів у Європарламент: понад 60%. У цьому випадку певні висновки робити можливо.
Але це завжди сигнал від виборців до поточних урядів, якою вони хочуть бачити свою країну.
На фото Костянтин Федоренко. Із 2019 року він є дослідником в Центрі східноєвропейських і міжнародних досліджень у Берліні
Що змінить суттєве зростання популярності правих партій у Європейському парламенті?
На даний момент кількість голосів достатня у трьох основних груп: це консерватори, соціал-демократи і ліберали – щоб сформувати правлячу коаліцію, знову обрати Урсулу фон дер Ляєн головою Єврокомісії й продовжити поточний шлях. Власне, функціонування Європарламенту буде досить стабільним саме за участі цих трьох основних груп.
Праві зараз не можуть нічого конкретно змінити у діяльності Європарламенту, але це значний сигнал щодо невдоволення європейських громадян чинними політиками.
Що станеться, якщо в Європі всюди до влади прийдуть праві
Чим невдоволені громадяни ЄС
На забризканому фарбою агітаційному плакаті AfD написано: «Припини шахрайство з наданням притулку! Голосуй за AfD». Фото: Politico
Перше – це міграція. У більшості європейських країн це основний привід голосувати за правих. Останні десять років у Німеччині показують, що неухильно збільшується критичність настроїв людей щодо поточної міграційної політики. Це переважно стосується людей із Близького Сходу, хоча є й меседжі щодо України.
Багато людей переживають щодо того, що знову зростає злочинність. Хоча треба розуміти, що на абсолютному рівні вона значно нижча, ніж була, наприклад, у 90-ті. Багато злочинців походять із Сирії, Афганістану. При цьому абсолютна більшість мігрантів є законослухняними.
Європейців турбує інфляція та погіршення рівня життя
За останні два роки, у тому числі у зв'язку з перериванням потоків дешевих енергоносіїв з росії, сильно зросли ціни на побутові товари.
Багато продуктів у німецьких супермаркетах зараз коштують в півтора-два рази дорожче, ніж у 2020 році. Відповідно, це викликає переживання, особливо в нижчих класах та середньому. А це якраз люди, які формують електорат правих партій в Європі.
Рівень життя впав – у цьому звинувачують від нинішній уряд – це спричиняє підйом крайніх правих та лівих. Через це AFD виступає, щоб якнайшвидше встановити мир між Україною та росією.
Чи можуть праві партії змінити ставлення ЄС до України
Праві бувають дуже різні: поборники росії з AFD, друзі України з «Братів Італії», Марін Ле Пен, яка нібито змінила свою позицію на проукраїнську. Якщо тренд продовжуватиметься й праві стануть ще популярнішими в ЄС, це змінить ставлення до нашої війни?
За кілька років європейці навряд чи повернуть собі рівень життя 2019 року. На жаль, останні кілька років це була суцільна криза, з якої тільки-тільки деякі країни починають виходити. Німеччина з цієї кризи може взагалі не вийти. Це також стимулюватиме настрої щодо завершення війни або припинення фінансування України.
Але зважаючи на слабкість Європарламенту як органу влади, все вирішуватиметься насамперед всередині країн і їхніх парламентів?
Ще одним із факторів може бути стагнація на фронті. Ми бачимо, що останнім часом саме це відбувається, особливо якщо дивитися ззовні, наприклад, із Німеччини. Тут у ЗМІ я вже майже не бачу заголовків, що там відбувся приліт по якомусь житловому району в Україні. Раніше це було в топах заголовків у німецьких медіа.
Інша справа, якщо людина мислить стратегічно, то вона розуміє, що ці мільярди, вкладені в Україну зараз, — це вигідна інвестиція в безпеку Європи.
Марі Ле Пен лідер французьких правих, які постійно набирають популярність і вже випереджають партію чинного президента Макрона, та прем'єрка Італії Джорджія Мелоні постійно артикулюють бажання змінити порядок денний ЄС на користь правих сил
Припустимо, що всюди виграють вибори найстрашніші праві, це зруйнує відомий нам ЄС?
Праві партії можуть виграти вибори, але насправді велике питання – чи вони здатні отримати більшість виборців. Тобто вони мають співпрацювати із правоцентристськими партіями.
Тому існуванню ЄС нічого не загрожує, окрім можливої війни з росією, бо реально радикальні праві партії, які виступають за вихід з ЄС, не набиратимуть більше плюс-мінус 10%.
Яку економічну політику пропонують радикально праві
Як щодо економічної політики правих? Чи обіцяє та ж AFD скорочення держвитрат, податків, дерегуляцію – вільний ринок, скажімо?
Так, AFD різко критикують зліва через їхню економічну платформу, вони значно правіші за ту ж ХДС (Християнсько-демократичний союз колишньої канцлерки Ангели Меркель. – ) та, звісно, соціал-демократів (Олафа Шольца). AFD можна назвати неолібералами з економічного боку.
Але часто праві партії існують у Європі з такою лівою економічною платформою (яскравий приклад – «Національні збори» Марін Ле Пен. – ), в деяких країнах це справедливо, в деяких – не зовсім.
Чому Україні необхідна реформа ЄС
Європарламент – дуже слабкий орган ЄС, попри те, що він єдиний вищий виборний орган. З цього органічно виходить теза, що вибори до Європарламенту насправді багато не вирішують, бо головні гравці – це держави-члени та комісія. Чи згодні ви з такою оцінкою?
Це давня правдива критика Європейського Союзу щодо, як то кажуть, демократичного дефіциту європейських органів. Але щоб щось змінити, потрібна воля голів всіх країн ЄС: зібратися, підписати нову угоду, яка, відповідно, міститиме більші повноваження для Європарламенту.
Реформа Євросоюзу назріла давно:
- більше рішень має прийматися кваліфікованою більшістю держав, а не консенсусом, тому що одна країна, наприклад, Угорщина, може блокувати важливі рішення;
- говорять про необхідність більших повноважень у сфері зовнішньої політики безпеки і оборони, зрозуміло, чому — загроза з боку рф;
- менше говорять про необхідність збільшення повноважень для Європарламенту;
- акцентують увагу на полегшенні процесу вступу нових держав до Євросоюзу. А це контекст України, країн Західних Балкан, які вже дуже довго насправді чекають (деякі 20 років, наприклад, Чорногорія. – ).
Зараз цю тему забалакувати ніяк не виходить, тому що відбувся серйозний прогрес України до вступу в Євросоюз. Відповідно, також країни Західних Балкан хочуть його отримати.
Але якщо через кілька десятків років спільнота буде нараховувати 30-32 члени – це ще більша проблема якраз з ухваленням рішень консенсусом. Це роздутий Європарламент, який вже зараз має 720 членів. Це проблеми Єврокомісії.
Що чекає на Євросоюз у наступні 10-20 років
Але ж ви розумієте очевидні контраргументи всередині самого ж ЄС. Віддати союзу дипломатію та оборону – поступитися величезною частиною державного суверенітету. Розширення неможливе, допоки не вирішимо питання власних країн. Ще й податки хочуть ЄС частково передати – ще один із ключових рівнів суверенітету.
Знаєте, є дуже важливим із перспективи прийняття України в ЄС, щоб Євросоюз все ж таки спершу провів свою внутрішню реформу. Тому що інакше на кожному кроці, на кожному розділі переговорів нас можуть блокувати роками через потребу консенсусу.
Тобто ми стоїмо перед двома шляхами ЄС: або він залишиться спільним ринком із правилами гри, або все ж почне свій шлях до федералізації чи принаймні чогось більшого?
Якраз це й буде головним політичним питанням на континенті, коли закінчиться російсько-українська війна.
Це передусім буде діалог, який вестиметься всередині країн-членів, а згодом – на міждержавному рівні. Я б прогнозував, що зміни будуть, але вони не будуть такими амбіційними, як створення європейської федерації.
До речі, коли поправішали електорати в багатьох країнах, це буде ще проблемніше. Але я все ж таки думаю, що якась нова угода Європейського Союзу буде ухвалена, принаймні можливість ухвалювати кваліфікованою більшістю.
Тобто такого не буде, що через «страшних правих» ми втратимо ЄС?
Ми спостерігаємо процес більшої поміркованості правих, коли вони приходять до влади. Приклади: Швеція, Фінляндія, Італія. Можливо, ми все ж таки не побачимо еволюції Європейського Союзу в бік більшого національного суверенітету.
Вибір дійсно стояти між тим, чи зберегти приблизно те, що ми маємо зараз, чи все ж таки рухатися далі, рухатися в бік більших повноважень Євросоюзу.
Читайте також
