Лівія, Сирія, Туреччина, Сенегал, Марокко – ці країни та інші отримували від країн Європи гроші, аби стримуватии міграцію до Старого світу. Але вони швидко зрозуміли, що не потрібно бороти мафію, якщо її можна очолити.
У нелегальній міграції постійно курсують мільярди євро. Часто надані на подолання незаконної міграції Європою кошти просто осідають в гаманцях місцевих лідерів.
Так було, наприклад, у Сенегалі, де використовували іспанські гроші для власної вигоди місцеві лідери. 
на основі статті The Guardian розповідає, як з мігрантів роблять зброю.
Зброя масової міграції, як відкупаються від переселенців
Одним з найважливіших гравців у цій справі був лівійський диктатор Муаммар Каддафі. Він встановив тісні ділові зв'язки з країнами Сахелю, де зараз хазяйнує Вагнер, і запросив африканських робітників у лівійську економіку, яка почала розвиватися та шукала додаткових робітників.
Однак швидко Каддафі зрозумів, що африканські робітники – це подвійний актив. З одного боку, робітників все ще можна було експлуатувати, а з іншого, їх можна було зробити зброє для вимагання.
У 2008 році Каддафі та італійський прем’єр Сільвіо Берлусконі уклали Договір про дружбу, який коштував Італії $5 млрд протягом 20 років. Нібито спрямований на виправлення колоніальних кривд, він забезпечував прикордонне патрулювання в центральному Середземномор'ї з боку Лівії: прикордонники розвертали нелегальні човни та залишали мігрантів у таборах на території країни за рахунок італійських грошей.
Попри це, Каддафі посилив риторику і погрожував, що Європа «почорніє», якщо не буде надано більше грошей. І вони з'явилися: Лівія вийшла з міжнародного холоду значною мірою завдяки міграційним маневрам Каддафі: його визнали європейські країни, а дипломатичні зв’язки були знову налагоджені.
Диктатор став нелегітимним, але міграція нікуди не поділася
Під час Арабської весни НАТО і низка країн Близького Сходу втрутилися військовим шляхом у боротьбу за владу в Лівії. Насильницьке усунення Каддафі і подальший конфлікт призвели до каскаду міграції.
Ракети НАТО поклали край співробітництву Каддафі з європейськими лідерами, але він не відмовився від своїх погроз. В останні дні свого режиму – навпаки кричав, що Європу «захоплять» мігранти, якщо НАТО не відступить. Його війська намагалися виконати цю погрозу, змушуючи африканських робітників під дулами автоматів сідати на непридатні для мореплавства судна.
Диктатор Лівії був першим, хто знайшов настільки болючу проблему в європейській ідилії. Нині ж у Лівії контрабандисти беруть мігрантів і біженців у заручники і навіть катують їх доти, доки їхні сім'ї не заплатять викуп за звільнення.
1004 африканських мігрантів висадилися в порту Салерно, травень 2017. Зазвичай нелегали використовують часто надувні човни, тому немала кількість мігрантів помирає просто в морі, особливо під час негод. Фото: Getty Images
Як роблять гроші на нелегальній міграції
Після падіння Каддафі різноманітні польові командири продовжили цю традицію, одночасно борючись з міграцією і сприяючи їй. В одному з відомих епізодів журналісти виявили, що один з лідерів ополчення в північно-західному лівійському місті Ез-Завія керував контрабандним ринком.
Беручи значну частку з кожного човна, що відпливав, а потім негайно «рятував» тих, хто не платив, буксируючи їх на сушу і ув'язнюючи в жорстоких центрах утримання під вартою, якими керує його власне плем'я. Така схема була класичною для всієї Лівії.
Марокко та Туреччина також використовують мігрантів для власної вигоди
Ще один приклад – Марокко, якому у 2022 році вдалося нарешті змінити політику Іспанії щодо окупованої Марокко Західної Сахари на свою користь в обмін на подальше посилення міграційного контролю з боку арабів.
У 2015 році президент Туреччини перебував у скрутному становищі, йому довелося оголосити дострокові вибори. Але у Ердогана був козир: міграція. Через новий виток війни в Сирії у Туреччині шукали притулок мільйони людей, більшість із них шукала дорогу далі на Захід – в ЄС. Наразі Туреччина прийняла понад 3,6 мільйона біженців, переважно із сусідньої Сирії.
Прикордонна криза 2015-16 років зміцнила владу Ердогана, бо він отримав від ЄС безвізові поїздки до блоку для турків та мільярди євро фінансової підтримки для операцій Туреччини з біженцями, чим тільки утвердив свою владу на фоні кризи.
У збіднілих Малі і Нігері різні політичні лідери шлють чіткі сигнали Європі, що якщо вони не отримають необхідної політичної підтримки і економічного капіталу, то виникне міграційна криза.
Зростаючий бізнес безпеки кордону від мігрантів
За словами Guardian, якщо наприкінці холодної війни на кордонах між державами в усьому світі було 15 стін, то через три десятиліття їхня загальна кількість зросла до понад 70. На відміну від старих прикордонних укріплень, нові стіни будуються не для того, щоб тримати ворогів держави подалі (або утримувати громадян, як у випадку з Берлінською стіною): вони спрямовані на те, щоб не пускати людей на територію країни.
Більше того, бойові безпілотники були перепрофільовані для спостереження за кордонами в США і Середземномор'ї; комплексні угоди про затримання в офшорних зонах і морське патрулювання були розгорнуті від Австралії до Атлантики.
Тим часом за останні три десятиліття бюджет Прикордонного патруля США збільшився майже вдесятеро – з $363 млн у 1993 році до майже $4,9 млрд у 2021 році.
Читайте також
