Англійська літературна вимова (Received Pronunciation – RP), або як її частіше називають самі британці «шикарний акцент» (posh accent), зазвичай означає манеру говорити англійською, яка сприймається як дуже вишукана, освічена та асоціюється з вищим класом. Також цю вимову іноді називають «королівською англійською» або «англійською BBC».
RP з'явилася наприкінці XVIII та на початку XIX століть як стандартна форма англійської вимови, що кодифікована у словниках. Її коріння можна простежити у південних графствах Англії, особливо в районі Лондона. Це була вимова аристократів, королівської родини та загалом всіх вищих верств населення.
Аби втертися в це коло обраних, бізнесмени XIX-XX століть без аристократичного походження витрачали статки для освіти своїх дітей в університетах еліти, аби дати їм шлях у майбутнє.
Становлення RP було тісно пов'язане з розвитком державних шкіл та університетів, як-от Ітон, Гарроу, Оксфорд і Кембридж, де заохочували стандартизовану форму мовлення. Ці навчальні заклади відіграли ключову роль у просуванні RP як маркера соціального статусу та освітнього рівня, бо вони були та залишаються найкращими університетами країни та світу.
Такі автори як Бернард Шоу, Оскар Уайльд, Івлін Во, Джон Брейн та інші писали про те, як posh accent може змінити життя людини. Найпомітнішим тут є «Пігмаліон» Бернарда Шоу, де автор критикує поверхневі судження, що ґрунтуються на мові та акцентах, і підкреслює, як акценти впливають на сприйняття інтелекту та соціального статусу через перенавчену «правильно говорити» квіткарку Елізу.
Але останнім часом значення RP зменшується, попри те, що багато журналістів, британських політиків, акторів і високопосадовців продовжують говорити саме з таким акцентом. Деякі досі кажуть, що posh accent навіть впливає на заробітну плату.
розповідає, що таке «королівська англійська», чим вона відрізняється та чи справді стала анахронізмом у британському суспільстві.
Чим «королівська англійська» відрізняється від звичайної англійської
Характеристики RP:
Вимова:
- неритмічна: "r" в кінці слова або перед приголосним не вимовляється (наприклад, "car" звучить як "cah");
- голосні звуки: довші та чіткіші голосні звуки. Наприклад, «ванна» вимовляється з довгим «а» (як у «bɑːth»);
- приголосні: чітка і точна вимова приголосних. Звук "t" чітко артикулюється в таких словах, як "better" та "butter".
Інтонація та ритм:
- інтонація часто більш різноманітна та мелодійна, порівняно з іншими акцентами;
- ритм має тенденцію бути більш плавним, уникаючи глотальних зупинок, які часто зустрічаються в інших британських акцентах.
Лексичний вибір:
- використання офіційної та складної лексики. Наприклад, You should not have done it (ти не мав цього робити) та I must confess, your recent undertaking was rather unconventional – люди з різними англійськими можуть використовувати вкрай різні словники;
- жодного сленгу та розмовної лексики, які часто зустрічаються в регіональних акцентах.
Промова короля Едуарда VIII про зречення від престолу 1936 року як приклад RP
Чи літературна англійська досі є нормою вищого класу
Королева Британії Єлизавета II була символом епохи змін і реформ не тільки безпосередньої монархії, але й країни в цілому. Аналіз промов королеви виявив, що протягом перших 50 років свого правління її вимова поступово втрачала ознаки PR, тобто вищого класу, та все більше ставала схожа на «мейнстрим».
За словами дослідників, імовірно, що деякі зміни у вимові королеви були просто відображенням спілкування з людьми з її оточення. Період між 1950 і 1970 роками став свідком величезної соціальної революції в Британії. Межі між класами розмилися – королева почала спілкуватися з більшою кількістю представників середнього класу.
Гарольд Вільсон, двічі прем'єр Британії з 1964 по 1976 рік, зберіг свій регіональний йоркширський акцент на посаді. Маргарет Тетчер, прем'єрка з 1979 по 1990 рік, з усіх сил намагалася приховати своє походження з середнього класу в Лінкольнширі, але виходило не завжди. З’явилися численні прем'єр-міністри та високопосадовці, які перестали намагатися змінити свою вимову після переходу до вищого класу.
Дослідники відзначають, що словниковий запас королеви продовжував збагачуватися в міру того, як сама монархія зазнавала реформ, таких як сплата податків на особисте майно та відкриття офіційних резиденцій для громадськості. Єлизавета II також, схоже, адаптувала свій словниковий запас, щоб відобразити зміну чутливості щодо раси, релігії, статі та здоров'я.
Промова королеви Єлизавети II з нагоди Різдва 1957 року
Як акцент впливає на життя британців
Але чи справді акцент вищого класу більше не впливає на життя людей: їхній статус і заробітну плату?
Також Драммонд каже, що роками збирає історії дискримінації через акцент у Британії, і цих історій достатньо.
Дослідження кількох британських університетів «Упередженість щодо акценту в Британії» 2020 року стверджує, що posh accent продовжує сприйматись людьми, як «більш авторитетний, компетентний і надійний, що може привести до переваг на співбесідах та в професійному середовищі».
Цікаво, що за 50 років ставлення до акцентів майже не змінилось: RP справді стали вважати менш престижним, а до акцентів мігрантів ставляться толерантніше, але значних змін не відбулося.
Як акцент впливає на заробітну плату британців
Дослідники з Лондонської школи економіки (LSE) та Університетського коледжу Лондона (UCL) на вибірці в 90 тис. людей виявили, що люди з робітничим походженням отримують в середньому на £6800 менше щороку на високооплачуваних посадах, ніж їхні колеги з більш заможних верств населення. Індикатором походження є саме мова.
Звіт показує: навіть якщо працівники мають такий самий рівень освіти, роль і досвід, як і їхні більш привілейовані колеги, люди з бідніших верств населення все одно отримують в середньому на £2242 менше.
Цікаво, що схожі тенденції помічені в США Чиказьким університетом. Там також виявили, що заробітна плата тісно пов'язана з особливостями мовлення: ті, хто розмовляє загальноприйнятими діалектами, отримують більше, ніж ті, хто використовує діалекти афроамериканців, попри колір шкіри та походження.
Тож здається, попри втрату підкресленої елітарності на публіці, posh accent залишається вигіднішим як у фінансовому плані, так і відносинах між людьми.
Варто згадати, що схожі процеси централізації мови сталися у XVIII-ХІХ сторіччях майже у всіх державах: в Японії офіційною мовою став токійський діалект, у Франції – паризька вимова, у Німеччині – верхньонімецька мова, в росії – московський діалект, кодифікований Далем у його словниках. Згодом це стало основою для мови університетів і вищих класів.
Читайте також
