Сергій Коваленко очолює компанію Yasno, яка у багатьох громадян сьогодні асоціюється з графіками відключення світла. Адже під цим брендом, який належить холдингу D.Solutions, що входить до Групи ДТЕК, працюють компанії, які постачають електроенергію мільйонам українців.
В умовах дефіциту електроенергії, який виник через російську агресію, в Україні тривають стабілізаційні відключення. У зв’язку з цим у споживачів виникає безліч зауважень і питань. В інтерв’ю 
Сергій Коваленко відповідає на головні з них і оцінює перспективи.
Повне відеоінтерв’ю з Сергієм Коваленком
Яких втрат зазнала українська енергетика від великої війни
Скільки взагалі втратила енергогенерація в Україні під час повномасштабного вторгнення через окупацію і руйнування?
Виділимо три фази руйнувань. Перша тривала на початку повномасштабного вторгнення, коли ми втратили Запорізьку АЕС і частину вітрової і сонячної генерації через окупацію території. В той момент ми майже одразу з профіцитної держави, яка виготовляла більше електроенергії, ніж споживала, перетворились на дефіцитну. Але на той час дефіцит був тільки на піках споживання.
Потім була друга фаза війни з трансформаторами, яка почалася в жовтні 2022 року. Якщо казати про ті масовані обстріли, то тоді стратегія ворога відрізнялася від цьогорічної. Вони били по розподільчих мережах, тобто по системі, яка розподіляє електроенергію по країні, били по трансформаторних вузлах НЕК «Укренерго», по локальних мережах і по генерації.
Третя фаза почалась наприкінці березня 2024 року, коли почали бити по генерації — тепловій і гідро. Якщо казати про цю останню фазу, то на час, коли ми записуємо інтерв’ю, ми втратили, відповідно до публічної цифри, з якою я погоджуюсь, 9 ГВт.
Сергій Коваленко, директор Yasno, оцінює дефіцит електроенергії у 2024-2025 роки | The Page
Тобто зараз лунає цифра 9 ГВт, але ж масштаб набагато більший, якщо рахувати з початку війни?
Ця цифра 9 ГВт лунає, тому що її можна порівняти десь з 50% нашого поточного зимового піку споживання. А загалом ми втратили більш ніж 40 ГВт, і це жахливі цифри.
Останні атаки були скеровані саме проти маневрових потужностей, які допомагали компенсувати пікове навантаження. Чим це небезпечно?
Я б розподіляв [наслідки] на дві частини. Перша історія, що це втрата безпосередньо рівня генерації, обсягів, які ми можемо виготовляти. А друга історія — вже оця маневровість.
Якщо ми кажемо про генерацію, тут пряма кореляція: немає генерації, то й немає світла. Ми знаємо, що у Києві і по всій країні, у кожній області працюють графіки. Тобто є дефіцит. І втрата цієї генерації напряму впливає на розмір цього дефіциту.
Друга функція такої генерації — маневровість. Як це пояснити простими словами? У нас енергосистема повинна балансувати, щоб споживання кожну секунду дорівнювало генерації. А маневрова генерація — наче педаль газу у машині, на яку ми натискаємо трішки менше, або трішки більше. Отак маневрова генерація допомагає головному диспетчеру маневрувати, іншого слова я не підберу, оцим балансом між споживанням і генерацією, яка у нас є.
Я б не робив акцент на піках чи не піках споживання. Бо якщо у нас є втрата генерації, то її немає взагалі будь-коли. Зараз у нас перший місяць літа і ми кожен день знаходимось у дефіциті. Тобто у нас немає годин уже другий день, коли є баланс між споживанням і генерацією, яка зараз менше, ніж ми хочемо споживати.
З початку повномасштабного вторгнення теплоелектростанції ДТЕК були обстріляні близько 180 разів. Фото: фейсбук групи ДТЕК
Що відомо про імпорт електроенергії з Європи
Які залишаються можливості для забезпечення попиту у пікові години? Наразі це імпорт електроенергії?
Тому єдиний шлях — зниження споживання. Концептуально це два напрями — коли ми самі вимикаємо світло, зупиняємо заводи, або коли діють обмеження від «Укренерго». Тобто якщо у нас немає стільки електроенергії, вступають в роботу графіки або самообмеження.
Максимальна технічна можливість імпорту електроенергії до України наразі складає 1,7 ГВт. Які потреби може покрити цей обсяг? Які є можливості для його збільшення найближчим часом?
Я вважаю, що фізичні можливості по імпорту для нас є запорукою виживання як взимку, так і в цілому. Для країни це одне з ключових питань, яке потребує вирішення і розвитку.
Якщо ми кажемо про теперішню реальність, у нас є 1,7 ГВт. Зараз відповідні державні установи працюють над питанням розширення цього імпорту до 2,5 ГВт до опалювального сезону, виходячи з того, що ми знаємо. Це небагато, але коли у нас є дефіцит, кожні 10, 20, 30, 100 МВт – це вже сума. Якщо ми кажемо про 1,7 ГВт – це багато чи мало? Це більше, ніж споживання Києва або іншого великого міста взимку.
Для нас імпорт взагалі наразі є ключовою історією. Бо у нас де-факто зараз є три джерела генерації. Перше – це атомна, яка нині проходить певні ремонтні кампанії, необхідні профілактичні роботи. Друге – вдень у нас є сонце. Теплової генерації у нас вже майже не лишилося і є трохи гідрогенерації. Тому ще третій важливий ресурс – імпорт, від якого ми залежимо дуже сильно.
Є технічні можливості для розширення імпорту, про яке ви сказали?
Звісно, є. Але у це треба інвестувати гроші і час. Тобто якщо ми кажемо про фізику процесу, треба інвестувати у лінії, у трансформатори і таке інше, щоб у нас була фізична можливість імпортувати електроенергію.
Наскільки можливе відновлення генерації у 2024 році
Чи є можливість відновити хоча б частково певні генеруючі потужності чи збудувати нові до початку опалювального сезону? Зараз на найвищому рівні лунають дуже амбітні заяви.
У нас є декілька напрямків для підготовки до опалювального сезону. Про перший я вже казав. Згадаю ще раз – це розширення імпорту. Це додає нам гігават.
Це навіть не можна назвати відновленням. Це будівництво. Будувати за такий короткий проміжок часу неможливо. Тобто з того, що ми можемо казати публічно, один із головних напрямків – це так звана система донорства. Коли в деяких країнах по світу є аналогічні ТЕС, на яких є обладнання, яке можна теоретично викупити, перевезти сюди і використовувати його, щоб поновити ці блоки.
Тому другий напрямок – відновлення ТЕС і в якійсь частині гідро. Я тут не володію інформацією, але плани у колег є. Я думаю, певну частину вони відновлять. Але виходячи з того, що я бачив візуально на фотографіях, я не думаю, що там можливо відновлення на 100%.
Ну, і третє – це побудова нової генерації. Але тут теж потрібно розуміти, що нова генерація – це великі гроші і час. Наша група вже вкладала гроші під час повномасштабної війни в побудову сонячно-вітрової генерації. Ми продовжимо це робити. Я знаю, що інші приватні інвестори теж мають плани на побудову сонячної генерації на території України. Але варто розуміти, що тут йдеться про 300 МВт, коли ми кажемо про дефіцит в декілька ГВт. Тому це часткове рішення, і у глядачів чи читачів не має скластися хибне враження, що хтось щось побудує і дефіциту не буде взагалі.
Покровська СЕС компанії ДТЕК. Фото: ДТЕК
Чи є наразі певні регуляторні перешкоди для відновлення генеруючих потужностей, розвитку енергетики? Можливо, потрібні якісь зміни в законодавство, правову базу?
Ну, наприклад, потрібна відміна мита на генератори малої потужності для пересічного громадянина, що зараз обговорюється. Це, на мій погляд, дасть поштовх. Тобто здешевіють сонячні панелі, генератори тощо, і їх більше завезуть. Це дозволить людям легше пережити зиму. Чи вплине це сильно на баланс? Ні. Але в кожному напрямку є багато деталей, які можна покращити.
Виходячи з того, з чим зіштовхуються наші клієнти, нам варто спрощувати установку і правила щодо сонячних панелей як для приватних споживачів, так і для бізнесів. Тобто тут вже є рамка і це вже гарно, але чи можна її спростити? На мій погляд, можна. Тому це все потроху робиться, але там немає чарівної палички.
Скільки годин на добу буде світло зимою 2024-2025
Узагальнимо, які є сценарії стосовно майбутньої зими?
Сценарії – це завжди якісь припущення. А ми живемо в такий час, що будь-які припущення закінчуються одразу після чергової нічної атаки на енергооб'єкт. Якщо припустити, що у нас немає більше обстрілів, у що я персонально мало вірю, і зафіксувати пошкодження, які є натепер – це перша історія. Друга історія – врахувати імпорт, який розшириться на ту цифру, яку я назвав, і в цілому пошкоджена генерація буде відновлюватись таким темпом, про який колеги зараз думають.
Тобто у нас до осені завершаться всі ремонтні кампанії і вийде на максимум потужності атомна генерація, збільшиться імпорт і частково повернеться генерація ТЕС і гідрогенерація. З іншого боку, піде вниз сонячна генерація, а споживання зростатиме. Тому я вважаю, що середній сценарій – це 30% плюс-мінус 5% дефіциту електроенергії по всій країні.
І це оптимістичний сценарій?
В мене немає розбивки на оптимістичний – песимістичний. Я називаю базовий сценарій, на який ми виходимо. Я не бачу таких важелів, які зроблять ситуацію краще. Бо щоб стало краще, треба щоб різко зросла генерація або розширився втричі імпорт. Я не бачу таких передумов, щоб за 5-6 місяців це радикально змінилося. Тому виходимо з реалізму.
Людям для розуміння важливо знати, скільки годин в такій ситуації вони будуть зі світлом, а скільки без.
Чи може бути менше, завжди питають? Я кажу може, тому що це є узагальнення. А якщо мова йде про якісь дні або тижні, коли холодно, виникають форс-мажори, щось десь поламалось – по 7 годин світла на добу досить реально. Менше – не думаю.
Яким буде відновлення енергетики в Україні
Кількох днів без відключень для громадян буває достатньо, щоб повірити, що усе гаразд. А який період насправді електроенергія за графіком залишатиметься українською реальністю, а полегшення будуть лише тимчасовими або сезонними?
Я знаю, що багато людей зараз оперують цифрами – рік, два, три, п'ять, назавжди. Але я не готовий прогнозувати, на скільки років ця історія. Можна було б казати точно, якби зупинилися воєнні дії і для будівництва нової генерації та відновлення не було воєнного ризику. А у нас є історії, і їх багато, коли відновлюєш, а туди прилітає знову.
Звісно, якщо вивести за рамки обстріли, то з кожним роком треба покращувати ситуацію. З іншого боку, якщо прибрати воєнний ризик, буде зростати економіка і відповідно споживання. Тому концептуально ми дефіцитна держава, і це надовго.
Щоб вона перестала бути дефіцитною, є два шляхи. Перший – розширювати імпорт, щоб цей дефіцит компенсувати за рахунок Європи, що нормально. І друга частина – будувати нову генерацію. Я знаю точно, що приватні інвестори налаштовані будувати зелену генерацію. Це сонце, вітер і батарейки, якщо приймуть законодавчі рамки.
Маються на увазі великі промислові акумулятори?
Якщо дуже просто сказати, це великі батарейки, великі павербанки. І для того, щоб їх будувати, треба витрачати десятки і сотні мільйонів доларів.
В Україні вже була така спроба?
Так, наша група спробувала одну батарейку запустити в якості експерименту. Вона зараз знаходиться в окупації. Але для того, щоб це здобуло масштаб напрямку приватних інвестицій і люди хотіли інвестувати у це гроші, потрібна законодавча рамка. Я маю на увазі економічну рамку, щоб можна було порахувати свою дохідність за п'ять, за десять років.
Наскільки пам'ятаю, коли запустили ту батарейку [промислову систему накопичення енергії] десь за рік до великої війни, вже стояло питання про необхідність певної законодавчої бази. Вона так і не була створена?
Вона наразі не створена для масових інвестицій. Мені тут дуже подобається приклад Техасу. Це великий штат, одна з найбільших економік світу, можна сказати. І хоча це нафтовий штат, там йде найбільше інвестицій у зелену енергетику. Вони зіткнулися з тим, що [потужностей] будують багато, ціна [електроенергії] просідає вдень, а вночі станції не працюють, тому що сонця немає. Тому там зробили досить гарну економічну рамку для батарейок. І майже місяць тому батарейки Техасу віддали в мережу понад 3 ГВт електроенергії. Тому це вже не якась нова історія для світу, а приклади, які можна імплементувати на нашій території.
Тому у нас попереду розширення імпорту і будування генерації. Коли я кажу «будування», я роблю акцент на новій генерації. Бо я не бачу сценарію, як відновити те, що пошкоджено, і стати профіцитною державою.
Знову ж таки, ми маємо будувати щось краще і більш сучасне, ніж мали?
Будемо сподіватися, що ми врешті-решт через кілька років станемо модерною країною з дуже сучасною енергетикою?
Подивимось. Нам треба в першу чергу пережити опалювальний сезон 2024-2025. Але згоден, що закладати треба більш довгострокові цілі, тому що енергетика — така сфера бізнесу, де немає високої рентабельності і проєкти передбачають 5-10 років окупності.
