У ніч на 4 травня українські офіцери ППО ввійшли в історію, коли змогли збити Х-47 «Кинджал», і стало зрозуміло, що ця ракета зовсім не є непереможною.
Як саме Києву вдалося встояти під час масованих російських ракетних атаках у травні, пише The Economist, який поговорив з одним з операторів українського ЗРК Patriot Вʼячеславом.
Як «Кинджал» виявився звичайною балістикою
Оператор розповідає, що в інструкціях з експлуатації до зенітного ракетного комплексу було зазначено, що збиття балістичних ракет можливе, але переконалися українські військові ву цьому, тільки коли змогли збити Х-47 «Кинджал».
Так звана «гіперзвукова» російська ракета «Кинджал» (
уже писало, чому «Кинджал» не є гіперзвуковою ракетою та як проти «Кинджалу» працює Patriot) не лише виявилася переможеною.
Як зазначає оператор, вона насправді рухалася зі швидкістю «лише» приблизно 1 240 м/с, що втричі менше за заявлений росіянами показник.
«Ми зрозуміли, що Patriot спрацював. Наступного разу, коли ми побачили на своїх моніторах не один, а шість «Кинджалів», нам залишалося лише братися за роботу».
Київ став найзахищенішим на Землі?
Перехоплення «Кинджалів» відбулося в надзвичайний місяць для української ППО, підкреслює автор матеріалу.
За 31 день травня росія випустила 16% усіх ракет, використаних нею за 15 місяців повномасштабної війни, що майже втричі перевищує середній показник.
Найбільше ракет було націлено на Київ. Для травня незвичною була не лише кількість, а й тип: росія перейшла на більш рідкісні балістичні ракети, як-от «Іскандер-М» і «Кинджал», намагаючись пробитися крізь нову західну протиповітряну оборону. 21 день травня киян будили звуки ППО, ракет і дронів.
Як Україна вижила без західних систем ППО
Хоча своєю потужністю протиракетної оборони Україна завдячує новій західній техніці, виживання країни взагалі в повномасштабну війну забезпечило також спритне використання українськими силами ППО старих радянських систем, додає видання. Йдеться про «Бук», С-125 і С-300.
У перші дні війни багато засобів протиповітряної оборони України було пошкоджено та знищено.
Відповідальний за київське небо генерал Анатолій Кривоножко описує героїчні «дуелі», у яких командири дивізіонів керували гарматами без груп підтримки, розуміючи, що рано чи пізно ракета проб’ється та вб’є їх.
Деякі самохідні зенітні ракетні комплекси «Бук» і далі діяли незалежно зі схованок за лінією фронту, не дозволяючи рф здобути перевагу в небі навіть у районах, які вона умовно контролювала. У такий спосіб кілька російських літаків потрапили в засідку.
Коли Україна почала будувати «щит ППО»
Генерал Кривоножко говорить, що будівництво протиракетного щита Києва почалося в травні 2022 року. До цього протиракетна оборона обмежувалася обороною стратегічних об’єктів. Щит адаптувався в міру того, як розвивалася російська тактика та зростав «апетит» Заходу до ризику.
Довгий час Україна отримувала допомогу переважно у вигляді переносних зенітних ракетних комплексів (ПЗРК), як-от ПЗРК Stinger, які вперше були поставлені ще до війни.
Коли рф переключила увагу на безпілотну та ракетну кампанію проти енергетичної інфраструктури України восени 2022 року, Україна вже отримала у власність першу зі своїх сучасних батарей — систему IRIS-T німецького виробництва.
Незабаром з'явилися системи NASAMS, поставлені США та Норвегією, які так само здатні протистояти крилатим ракетам. Перший в Україні комплекс Patriot pac-3 запрацював 21 квітня, другий — 27 квітня 2023 року.
Чому навчання на західних системах ППО виявилося швидким
Нерішучі західні лідери пояснювали своє початкове небажання постачати Україні потужні системи ППО тим, що для керування ними потрібно пройти тривалі навчальні програми. Реальність виявилася дещо іншою.
Той самий В’ячеслав тренувався на Patriot в Оклахомі та Польщі 3,5 місяця замість звичайних шести. Денис Смажний, координатор навчання на IRIS-T і NASAMS, припускає, що навіть це було задовго. Він стверджує, що в значною мірою автоматизованих західних системах не було нічого надзвичайно складного.
Система IRIS-T була «набагато менш складною», ніж система «Бук», якою він керував раніше:
Як працює система ППО Києва
Система ППО Києва організована в кілька ешелонів, щоб забезпечити перекриття радіусів дії. Потужні системи, як-от Patriot, NASAMS і IRIS-T, перебувають на вершині ієрархії. Вони мають вбудовану можливість обмінюватися інформацією, що дає змогу об’єднувати радіолокаційну видимість і радіус дії.
Але Україна також завершила процес інтеграції інших установок, включно з радянськими «Буками» та С-300, у нову централізовану систему управління. Коли ціль визначена, проти неї використовується найбільш ефективна ракета, яка вражає її якомога далі від міста.
Першим етапом протиракетної оборони Києва є мережа мобільних артилерійських підрозділів — фактично це пікапи з кулеметами або ПЗРК, встановленими на їхніх вантажних платформах. Ці підрозділи — перша лінія оборони столиці від безпілотників.
Кожен бере на себе відповідальність за окремий сектор на траєкторії підльоту до столиці. У більшості є прилади нічного бачення та прожектори; деякі мають радари виявлення цілей на низьких висотах.
Як Київ перехоплює безпілотники
В одному із секторів уздовж Дніпра, приблизно за 20 км на південь від Києва, стрілок із позивним «Рябий» описує протокол перехоплення безпілотників. Зазвичай цілі спочатку з’являються у вигляді рухомої точки в системі «Кропива» — українській оборонній картографічній системі власного розроблення.
За кілька хвилин доноситься характерний гул мотора, схожий на звук мопеда. Завдання полягає в тому, щоб зафіксувати датчики на звуковому сигналі, говорить Рябий.
Як росіяни шукають слабкі місця в українській ППО
Українські офіцери протиповітряної оборони говорять, що російські військові постійно змінюють тактику та шукають слабкі місця. Це може означати відправлення десятків ракет і безпілотників уздовж єдиного коридору атаки в очікуванні, що в місцевих мобільних підрозділів закінчаться боєприпаси. Іноді вони закінчуються.
Це може означати політ безпілотників на максимальній висоті, а потім вимикання їхніх двигунів, що робить їх менш помітними, перш ніж вони планерують на ціль.
Або це передбачає зміну часу та траєкторії атаки, щоб уникнути радіолокаційне відстеження. Наприклад, під час одного денного обстрілу Києва наприкінці травня столицю атакували з усіх боків безпілотними літальними апаратами та сучасними крилатими ракетами Х-101, запрограмованими летіти до своїх цілей звивистою траєкторією. Деякі уникають збиття.
Утримувати першість буде непросто. Оборона над центром Києва зараз може бути провідною у світі, але мета Росії виснажити місто залишається.
Як Україна хоче захистити від ракет інші регіони
Небо в інших частинах країни захищено набагато гірше. Росія може переорієнтовуватися на інші міста й робить це, спричиняючи нищівні наслідки. 13 червня крилаті ракети влучили в Кривий Ріг, зруйнувавши житловий будинок і вбивши щонайменше 10 людей. Є постійна напруга між використанням систем у цивільних районах або на лінії фронту.
Україна сподівається побудувати два ешелони ППО на державному кордоні, водночас застосовуючи сучасні винищувачі західного виробництва, щоб збивати ракети задовго до того, як вони досягнуть великих міст.
Зброя для контрнаступу: як Мі-17 допомагають Україні у війні
Це було б масштабною справою, що потребуватиме часу та грошей, яких Україна може й не мати, визнає генерал.
Але Росія не демонструє жодних ознак того, що має намір припинити свою кампанію терору.
Читайте також
