На кордоні з Грузією — величезні затори через втечу росіян. Фото: allmyworld
Росіяни, виявляється, мріяли повторити як діди та пишатися своєю могутньою батьківщиною, тільки з дивану. Як тільки настав час мобілізації в рф, десятки тисяч людей раптово знайшли термінові справи у Фінляндії, Норвегії, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Туркменістані.
Бо навіть російський телевізор не зможе пояснити, що українці загрожують мешканцям панельки у Бірюльово чи аулу у гірському Дагестані тим, що вони звільнили більшу частину Харківської області.
А на підсвідомому рівні, крізь істерики Скабеєвої та верески Соловйова, приходить розуміння, що жести доброї волі під Сумами, Києвом, Черніговим, Харковом та Зміїним якось підозріло наклалися на термінову мобілізацію. Причому повістки приходять навіть студентам, тож усе йде за планом.
Росіяни не готові вмирати на війні в Україні
Приходить і розуміння, що це в телевізорі передані Україні HIMARS всі знищені й ППО України придушено, а в реалі формуються частини з напівбезпритульних, ув'язнених, випадково схоплених не за ВУС людей (військово-облікової спеціальності — прим. ред.). Яким пропонують самим купити списки зимового одягу та пари трусів, а вогнепальні рани рекомендують вставляти жіночі тампони.
Адже недарма ж кажуть «тампонада рани»? Ну ось. Друга армія світу, не фунт ізюму.
На цьому місці приходить інсайд: я теж особисто можу поїхати в Україну та залишитись гнити у посадці, хоча я собі купив військовик категорії В. Адже там найманці, поляки та афроамериканці танцюють верхи на танках. Обмежено придатний у воєнний час — яка іронія: і війну не оголошено, і в армію можна потрапити, і гроші зникли, і стріляти так і не навчився.
І, мабуть, начальника тилу Міноборони рф недарма ж викинули на мороз — немає аптечок, немає теплих речей, немає рюкзаків, немає спальних мішків вже навіть у магазинах. А якщо іржаві автомати можна почистити, то з'їдені мишами рації та гнили автівки зі зберігання не почистиш.
У сенсі, тероборона Москви та Північного Флоту? Щось це все пахне гасом.
На цьому етапі у багатьох росіян заводиться трактор.
Хто розумніший та хто має відкритий Шенген, петляє у бік норвезької півночі та Кіркенеса. Там тихо, спокійно, красиво та ситно.
Хто такого добра не має — на Кавказ, розповідати прикордонникам, що треба терміново на грязях Азербайджану лікувати простатит, або в Казахстан, на фестиваль гри на струнних інструментах.
Хитрі біжать не через найкоротші шляхи, наприклад, до Астани, а у бік Актобе чи міст Казахстану на Каспії. Буряти їдуть до Монголії — там поки що спокійно та немає штовханини.
Ось так виглядає прикордонний перехід Ларс у Грузії — чоловіки гостро захотіли попити Боржомі та мацоні, скуштувати хачапурі.
На прикордонному переході Ларс до Грузії – величезна черга
Який різкий контраст із прикордонними переходами до Польщі після 24 лютого: українці рятували жінок та дітей, росіяни — рятують свої дупи.
Втім, саме українців це влаштовує — менше податків, навіть у вигляді ПДВ для агресора, менше заощаджень, більше паніки у тих, хто йде у війська та не має золотого запасу знімати нерухомість.
«Здаємо квартири особам лише азіатської національності» — алаверди з Середньої Азії за роки расизму та принижень у Москві та Пітері. Але в принципі колишні сусіди по совку теж раді.
Тікають не лише військовозобов'язані чи пацифісти — вони перетягують сім'ї, дітей, платять орендну плату, потім починається нерухомість, іпотеки, через пару місяців стає ясно, що в Грузії з видом на море чи на каспійських курортах — непогано, явно не гірше за панельку у Нечорнозем'ї.
Багато хто залишиться.
Начхати, що дозволено вивозити лише до $10 тис. — на перший час вистачить, можна поки що здавати квадратні метри, що залишилися на батьківщині. Це пристойні гроші, робочі місця, приплив людей у країнах, у яких чверть століття був лише відлив.
Тим більше, що йдеться про серйозні цифри. Ще після 24 лютого з росії поїхало до 400 тис. фахівців — тільки в IT ця цифра досягає 200 тис. Хтось повернувся, а хтось ні — цифр все одно немає. Рапорти про повернення на основі сім-карт, — це як перепис на їхній основі в Україні. В Узбекистані виник хаб для програмістів з росії та Білорусі — йдеться про кілька тисяч людей. Професура з рф раптом захотіла викладати в Казахстані.
Туреччина, Вірменія, Грузія, Середня Азія — природно, поїздки туди в лютому-березні не мають рекреаційної мети, як загалом і зараз. Але є плюс — безвізовий режим.
Прикордонна служба Грузії прозвітувала про 35 тис. громадян росії, які перетнули кордон у березні в березні, і далі з математикою якось зам'ялося. Порядок цифр можна зрозуміти за звітами Міністерства туризму Грузії — зростання за останнє півріччя до минулого було втричі — 1,6 млн відвідувань.
Це не напрямок з України — від нас не літають літаки, тільки через Кишинів. Чи залишилися туристи чи залишили країну, а тим більше, куди вони виїхали, скільки з них — росіяни, які можуть бути в країні без візи до року, — таємниця, вкрита мороком. Просто коротка фраза: у лідерах серед туристів — Туреччина та росія.
Окрім емігрантів, туризму та їхнього споживання, досить різко змінюються транспортні потоки — все, що йшло через Україну та, по суті, блокаду в країнах Балтії, тепер вирушило на південний транспортний коридор, до портів Чорного моря.
Вантажооборот Батумського порту за півріччя склав 2,5 млн тонн, що на 0,7 млн тонн більше за показники 2021 року. Були білоруські креветки, тепер, ймовірно, буде грузинська електроніка — Грузія впевнено замінює Олександра Лукашенка, який вибув через санкції.
Підсумок такий: зростання економіки Грузії склало 9,7% за 7 місяців 2022 року. Піднімається до 20% нагору будівництво, будматеріали, оздоблювальні роботи — це тектонічні процеси для держави з населенням 3,7 млн.
Зараз почалася друга хвиля результату — 260 тис. чоловіків-росіян за кілька днів. Це також означає до півмільйона їхніх родичів, членів сімей, друзів. Їхні заощадження, їхнє споживання, їхні закриті ІП (аналог ФОП — прим. ред.) та виведені капітали. Натомість, щоб насолоджуватися торішнім зростанням ціни на вуглеводні та продавати рекордні врожаї, росіяни штовхаються на прикордонних переходах. Щоб зберегти життя та здоров'я на чужій для себе війні.
Чергова хвиля в мільйон людей менша за рік — це яка вже за кілька поколінь? Якщо рахувати з переддореволюційною в США, яка могла посперечатися з італійцями та ірландцями, з 1990 роками, коли в Штатах селилися районами, з великим результатом євреїв на землю обітовану, повоєнну та білу еміграцію, то це вже сьома хвиля.
Цього разу вона складається з кваліфікованих працівників, айтішників, лікарів, журналістів і так далі. А також з тих, хто просто не хоче потрапити під жорна мобілізації в росії.
Голосуючих ногами та кишенями проти політики кремлівського режиму, який все одно набере на війну бідних та обдурених із 140 млн населення, але принаймні не цих конкретних людей. Тому що вони не юніти та не бовдури. Просто дещо не цікавилися політикою.