15 травня 2023 16:29

Політика

Вибори у Туреччині: чи точно переможе Ердоган і які ризики це створить для України

Автор

Олександра Захарова

Ердоган перемагає на виборах, але з незначним відривом від головного опонента. Фото: Getty Images

Підсумки виборів у Туреччині, скоріше за все, не змінять відносини Анкари та Києва, проте можуть поглибити звʼязки Ердогана з Москвою. Чому ці вибори стали історичними та як їхні результати вплинуть на Україну?

Чому вибори в Туреччині стали історичними

За попередніми підрахунками голосів, чинний президент Реджеп Тайіп Ердоган набрав 49,35%, тоді як його суперник Кемаль Киличдароглу – 45%. Це робить можливим другий тур виборів, хоча аналітики не дають опозиціонеру багато шансів на виграш.

Історичними ці вибори робить наступне:

у опозиційного кандидата вперше за 20 років зʼявився реальний шанс на успіх;
явка на виборах склала майже 90%;
дуже активною була участь у виборах жінок і молоді, а отже, ця частина суспільства вимагає змін.

Остаточні підсумки виборів оголосять 19 травня: тоді й стане зрозуміло, чи відбудеться другий тур. Ердоган сподівається, що другого туру не знадобиться, тоді як Киличдароглу, звісно, сподівається на нього та на можливу перемогу.

Прихильники Ердогана святкують попередні результати виборів. Фото: Getty Images

Гірший результат опозиція показала на парламентських виборах. Підрахунки 95% голосів показують наступний розклад у парламенті на 600 депутатів:

партія Ердогана (Партія справедливості та розвитку) – 49,37% голосів, або 321 місце;
Народний альянс Киличдароглу (на чолі з Народно-республіканською партією) – 35,12%, або 213 місць;
Альянс праці та свободи — 10,51%, або 66 місць.

Чому Киличдароглу не переможе Ердогана

Кемаль Киличдароглу має небагато шансів перемогти у другому турі. Фото: Getty Images

За словами українського та кримськотатарського тележурналіста, голови профспілки «Медіафронт» Османа Пашаєва, остаточні підрахунки голосів у першому турі не можуть суттєво змінити результат:

«Голова ЦВК повідомив, що не внесені в систему дані – менше 0,6% голосів, тому навряд вони вплинуть на загальний результат: 49,5% – Ердоган, 44,5% – Киличдароглу, 5,2% – Оган».

У коментарі він пояснив, що другий тур виборів також навряд чи змінить результат – у другому турі у Кемаля Киличдароглу не залишається резерву, щоб перемогти:

«Націоналістично налаштований виборець – проти співпраці опозиції з курдською Зеленою Лівою партією. Цей виборець скоріше розділиться на користь Ердогана або не прийде. Це забезпечить Ердогану близько 52% в другому турі».

Сам резерв складає 2,7 млн голосів, які набрав Сінан Оган (5,2%), проте навіть якби він попросив усіх прихильників проголосувати за опозицію, навряд чи вони підтримають Киличдароглу, адже не сприймають співпрацю кандидатів із курдами.

Важливо також розуміти, що навіть перемога Киличдароглу не дозволить йому виконати головну обіцянку – відновити демократію в Туреччині, адже парламент залишиться під контролем партії Ердогана.

Що означатиме перемога Ердогана

Що перемога Ердогана означає для Туреччини та України. Фото: Getty Images

На думку Пашаєва, перемога Ердогана означає збереження консервативної політики і суперпрезидентської системи влади. Але також існує небезпека подальшого зближення Туреччини з росією.

Голова профспілки «Медіафронт» вважає, що свідченням того є відтермінування Володимиром Путіним сплати по рахунках за газ:

у 2023 році – на $600 млн;
у наступні роки – ймовірно, ще на $4 млрд.

Це небезпечно, адже може зробити Туреччину економічно залежною від росії та загальмує її європейську інтеграцію, проте Ердоган може розвернутися в інший бік.

«Втім, Ердоган відноситься до типу політиків, що можуть робити різкі розвороти на 180 градусів і зберігати самостійність. Це залежитиме від того, чи запропонують ЕС і США альтернативу російським грошам Анкарі, що вже два роки перебуває у скрутній фінансовій ситуації», – зазначає Пашаєв.

Якщо говорити про Україну, то Київ зацікавлений у спільному воєнно-промисловому співробітництві з турками. Крім того, від наполегливості Ердогана залежить і збереження зернового коридору для України через протоки Босфор і Дарданели на світові ринки.

Що показали вибори у Туреччині

Вибори у Туреччині стали історичними, але опозиція не перемогла. Фото: Getty Images

Попри прогнозовану перемогу Ердогана, змін у країні вимагає десь половина турецького суспільства, пише у статті для Європейської правди Євгенія Габер, старша аналітикиня Центру досліджень сучасної Туреччини у Карлтонському університеті.

З кожними виборами – як парламентськими, так і президентськими, підтримка Ердогана падає. Зокрема, у 2018 він отримав 52,6%, а його опонент Мухаррем Індже – 30,6%. Тепер опозиційний кандидат Киличдароглу відстає від Ердогана всього на 3,35% голосів.

Опозиція, звісно, розчарована результатом, адже розраховувала на впевнену перемогу. В цілому експертка оцінює ці вибори як демократичні з рекордною явкою як у країні, так і на закордонних дільницях, проте не радить їх ідеалізувати. Мінусами передвиборчої кампанії стали:

використання адміністративного та медійного ресурсу командою Ердогана;
кампанію з дискредитації опозиції, в тому числі підтримувану росією (приклади – ролики про нібито співпрацю Киличдароглу з курдами-терористами та порівняння його альянсу із заколотниками у 2016 році);
різниця між оголошеними результатами та даними соцопитувань (паралельний підрахунок голосів, за твердженням опозиції, дає Киличдароглу 47%, а Ердогану – близько 46%.

Але за будь-яких кінцевих результатів, зазначає Габер, другий тур виглядає неминучим.

«Не виключено, що більша підтримка Ердогана пов’язана з побоюваннями виборців щодо поглиблення економічної кризи. І це небезпідставно: інформація про можливість другого туру вже привела до просідання турецької ліри», – пише також експертка.

Поглиблення протистояння між владою та опозицією може ще сильніше вдарити по економіці, а це дає Ердогану шанс перемогти ще й на обіцянці стабільності.

Сюрприз із Оганом: куди підуть голоси кандидата із МГІМО

Сінан Оган: саме за його голоси йтиме боротьба у другому турі. Фото: Wikipedia

Сюрпризом для виборів Туреччини стали більше 5% у Сінана Огана, на якого не звертали особливої уваги політичні конкуренти, пише також Євгенія Габер.

Вперше націоналіст став депутатом у 2011 році від Партії націоналістичного руху, яка зараз перебуває у коаліції з правлячою партією.

Проте у 2017 році Огана остаточно виключили з партії за порушення партійної дисципліни – він виступив проти президентської форми правління, яку тоді підтримувала його партія.

Тоді його підтримала Мераль Акшенер, що також залишила Партію націоналістичного руху та створила Хорошу партію. Разом з Оганом вони започаткували кампанію «Турецькі націоналісти кажуть НІ!»

Мераль Акшенер могла б стати премʼєркою у разі перемоги опозиції. Фото: Wikipedia

У разі перемоги опозиції саме Акшенер, колишній міністерці внутрішніх справ, може посісти пост прем’єр-міністерки. Такі позиції обʼєднують Огана з Киличдароглу.

Втім, ймовірність того, що у другому турі націоналістичний виборець Огана зрештою підтримає Ердогана, також висока, визнає Габер. Виборця може відлякати:

широка підтримка опозиції курдськими силами;
російський слід у біографії Огана (отримав докторський ступінь у МГІМО та займався дослідженням кольорових революцій, трактуючи їх за методичками роспропаганди).

Слід Москви та втручання рф у вибори

Окремо Габер також згадує, що росіяни намагалися втрутитися у вибори у Туреччині – про докази цього напередодні голосування заявив Киличдароглу.

Опозиція перерахувала наступні способи втручання:

фейки на дезінформація з метою дискредитувати Киличдароглу як кандидата;
фінансова співпраця з Туреччиною, зокрема й відкриття АЕС «Аккую», якою володіє «Росатом»;
відтермінування платежів за постачання газу;
посередництво у переговорах із Сирією щодо повернення біженців додому.

Сам Ердоган назвав ці звинувачення «ганебними», додавши, що для Туреччини співпраця з рф є не менш важливою, ніж аз США. Водночас Габер вважає, що відносини з Україною перемога Ердогана не змінить, але відносини з Москвою – може поглибити.