Війна призвела до того, що мільйони українських жінок разом із дітьми виїхали за кордон, а чоловіки зазвичай залишаються в Україні. Ситуація, що склалася, як не дивно, теж іноді стає приводом для звинувачень у соцмережах, до того ж як на адресу тих, хто поїхав, так і тих, хто залишається в небезпеці.
Дослідницька компанія Gradus Research регулярно проводить опитування щодо того, як українці почуваються за кордоном і в межах країни. В інтерв’ю 
керівниця Gradus Research Євгенія Близнюк розповіла про те, чи може вимушена міграція значної частини населення спричинити розлом суспільства, чи можлива нова хвиля міграції українців за кордон і чому їхній досвід життя в «старій» Європі після перемоги буде корисним для України.
Міграція українців за кордон: «Люди повертатимуться додому»
Як краще говорити та писати про людей, що виїхали або залишилися? Іноді пости на цю тему в соцмережах стають приводом для сварки.
Люди максимально знервовані — і ті, хто залишився, і ті, хто поїхав, бо всі розуміють, що перспективи війни доволі довгі. Це додає певної напруги, психологічного навантаження. Варто максимально уникати полярних оцінок і закликати до цього інших. Багатьом усе здається чорно-білим, більшість ділить людей за принципом «поїхав чи залишився». Але світ не чорно-білий, і люди теж не чорно-білі.
Щойно дозволить безпекова ситуація, українці повертатимуться додому, зокрема жінки з дітьми, бо основний мотив мігрантів, що лишаються у Європі, — це безпека дітей. Будуть різні історії, пройде певний час для інтеграції цієї групи, що виїхала, проте я не думаю, що це виллється в нову лінію розлому на кшталт «схід і захід» чи «україномовні та російськомовні».
У будь-якому разі всі, хто повернеться, опиняться в одному контексті, і це доволі швидко вирівняє ситуацію.
Тобто натепер краще не входити в радикалізацію питання і максимально наголошувати на тому, що цих людей об’єднує, а не розділяє.
Сьогодні багато говорять про об’єднання родин, про те, коли чоловікам дозволять виїхати. Чи очікуєте ви масового відтоку чоловіків із країни, якщо їм дадуть дозвіл?
Ми навмисно не ставили таке питання, воно дуже сенситивне. Колись давно отримали на нього декларативну відповідь. Суто моя думка: так, значна частина чоловіків виїхали б з країни, якби їм дозволили. Проте це гіпотетична ситуація.
Я гадаю, що до вивчення цього питання варто було б повернутися, якби ця перспектива стала реальною, була озвучена владою. Тоді суспільство почало б відвертіше відповідати на такі запитання. Оскільки кордони залишаються для чоловіків закритими, це виглядає радше як гіпотетичні розмови, а це зазвичай дає не дуже високу точність результатів.
Євгенія Близнюк: тепер велика кількість людей буде знайома із життям інших країн, і це важливо, щоб розуміти, як можна жити по-іншому
Які соціальні ризики нам загрожують після закінчення війни?
Ризик, який ми зараз бачимо і який озвучують люди, це суттєве збідніння населення та відсутність роботи. На цьому найперше варто фокусувати увагу державі та бізнесу, адже збіднілі люди — це гальмування потенційного розвитку економіки, що може обернутися великою проблемою. Другою великою проблемою буде скорочення кількості населення. По-перше, таке скорочення відбувається внаслідок окупації нашої території. По-друге, через мігрантів, які виїхали не тільки в країни Заходу, але й до рф, або були вивезені в росію.
Звісно, і без війни в нас була складна демографічна ситуація, бо кількість літніх людей значно перевищувала кількість людей працездатного віку. І ця «шийка від пляшки» може ще більше звузитися, коли працездатного населення стане критично мало. Тоді державі необхідно буде визначатися, як залучати робочу силу, як розв’язувати цю проблему. І, безумовно, створювати привабливі умови для повернення людей, зокрема з дітьми.
Зубожіння та демографічні проблеми — це дві основні загрози.
Що можуть привнести в культуру, суспільство, економіку люди, які повернуться з-за кордону?
Мені здається, це буде цікавий двосторонній процес. Перший його складник полягає в тому, що люди, які повернуться з-за кордону, точно принесуть нові навички життя у Європі, які відрізняються від того, що було в Україні (десь у гірший бік, десь у кращий). Проте це будуть люди, інтегровані в глобальний чи європейський контекст. Це суперважливо.
Тепер велика кількість людей буде знайома із життям інших країн, і це важливо для того, щоб розширювати свій світогляд, розуміти, як можна жити по-іншому.
Другий складник полягає в тому, що Україна, особливо під час війни, дуже прогресує щодо диджиталізації. Це визнають і європейці: той шлях, який Європа чи Штати проходили десятки років, Україна може подолати за один — два роки, будуючи диджитальні сервіси на новітніх технологіях.
Я вважаю це поєднання потенційно дуже сильним. У всіх сферах замість зруйнованого чи пошкодженого необхідно буде створювати нове, і це нове створюватиметься на абсолютно нових засадах. Я бачу в цьому підґрунтя для швидкого зростання.
Воєнна зима та можливий блекаут: «Люди не дуже готові виїжджати»
Як можуть відбитися на настроях суспільства виклики цієї зими? Чи боїтеся зими персонально ви?
Усі розуміють, що є велика загроза з огляду на останні ракетні обстріли. Проте я не думаю, що це радикально вплине на результат війни або на настрої суспільства та бізнесу. Так, бізнесова активність надто реагує на ці виклики, і все-таки не припиняється. Так, буде певний період нестабільності й непередбачуваності, але всі розуміють причини цього.
Просто це ще один етап, до якого всі морально підготувалися, згуртувалися. Я не боюся.
Уявіть собі, що ситуація залишиться такою, як зараз: блекауту немає, але проблеми є. Чи багато українців можуть виїхати цієї зими?
Наші опитування демонструють, що люди не готові виїжджати.
Тобто другої хвилі міграції вже не буде?
Вона може бути лише за надто довгого блекауту, якщо в оселях буде холодно. Проте вона обмежиться територією України. Поки що ми не бачимо готовності виїжджати за кордон.
Чим саме ви рятуєтеся від темряви, холоду, депресії?
Різними гаджетами, паверстейшенами, ліхтариками, гірляндами та спілкуванням, якщо є зв’язок. Якщо немає зв’язку, то паперові книжки — це дуже класний раритет, який зараз повертається в обіг.
Тобто депресії немає?
Нема коли депресувати (усміхається). Взагалі найкращий антидепресант для мене особисто — це робота. Слава богу, її багато, я її люблю, мені цікаво, тому іноді й до книжок не доходить, бо поки комп’ютер заряджений, точно є що робити.
Читайте також
