Бучанська різанина рік тому, без сумніву, стала шоком для Заходу. 3 — 4 квітня 2022 року цивілізований світ здригнувся від фото з Бучі після деокупації – провідні інформаційні агентства, зокрема Reuters, AFP і видання, як-от NYT із супутниковими знімками – показали кадри з мертвими тілами на вулицях, у згорілих автівках, біля заправок, розстріляних людей зі звʼязаними руками та незакритими очима.
Тоді росіяни вбили щонайменше 420 жителів міста, і це була тільки одна з картин звірств росіян в Україні, адже потім тіла знаходитимуть і в інших деокупованих містах і селах. Зокрема, Бородянку трохи пізніше назвуть «другою Бучею», а фото руки жертви терористів з Ізюма із жовто-синьою стрічкою облетить соціальні мережі та стане основою артів художників, що зробили з неї символ геноциду росії в Україні.
Як Буча зруйнувала ілюзії щодо росії
Можна багато говорити про те, що звірства росіян на восьмому році війни вже мали б і не дивувати українців, проте шок і емоційна реакція працюють не так. Навіть за рік ці фото викликають біль у людини з найменшими зародками емпатії.
Щодо Заходу, який досить довго наполягав (а подекуди й досі пропонує) на компромісних мирних угодах із росією включно з тим, аби віддати їй частину території, то, на мою думку, Бучанська різанина висвітлила ціну таких домовленостей.
Те, що відбувалося роками на Донбасі (про тюрму «Ізоляція» вже було досить багато сказано та знято, як і потім про умови перебування в Оленівській колонії), переслідування кримськотатарських і проукраїнських активістів у Криму й на що досить довго закривали очі, стало очевидним просто із серії знімків із Бучі (а потім Ізюма та інших деокупованих міст).
Нарешті зникли ілюзії щодо того, що саме робить росія на землях, які намагається незаконно окупувати/анексувати.
Наслідки Бучанської різанини: росія-терорист і розслідування злочинів
Звісно, не тільки Буча вплинула на позицію Заходу щодо війни в Україні, але вона точно стала чинником, який змусив союзників відступити від меседжів «домовтеся про мир за будь-яку ціну».
До наслідків, хоча й опосередкованих, висвітлення правди про жорстокість росіян та їхні воєнні злочини можна віднести такі:
- виключення росії з Ради ООН із прав людини (саме після Бучі США заявили, що наполягатимуть на цьому рішенні), а також поступове виключення росії з інших структур ООН, аж до розгортання дискусії щодо законності її місця в Радбезі ООН;
- масове висилання російських дипломатів з європейських країн;
- підтримка на рівні ООН, НАТО розслідування Міжнародним кримінальним судом воєнних злочинів у Бучі та в Україні загалом, що врешті призвело до ордера на арешт Путіна за депортацію дітей і очікування ордерів за інші воєнні злочини рф;
- посилення думки про безплідність переговорів із Путіним, поки він продовжує окупацію українських земель (зокрема, після Бучі на тому, щоб не вести переговори зі злочинцями, наполягав премʼєр Польщі Матеуш Моравецький, назвавши дії росіян на Київщині геноцидом);
- поступове визнання росії державою-терористом провідними міжнародними інституціями (Європарламент, ПАРЄ, ПА НАТО тощо) та європейськими країнами;
- посилення санкцій проти росії з огляду на її звірства. Зокрема, саме після Бучі ЄС серйозно заговорив про нафтове та газове ембарго, свої обмеження ввели й США;
- посилення військової допомоги Україні (Борис Джонсон від імені Великої Британії пообіцяв тоді «заморити голодом військову машину Путіна», а Олаф Шольц – надати Україні 100 бронетранспортерів Marder (і хоча одразу цього не сталося, врешті Київ почав отримувати серйозні пакети збройної допомоги);
- чітке розуміння того, хто став на чий бік у війні в Україні (адже з усіх країн ЄС тільки Угорщина заявила, що кадри з Бучі можуть бути інсценуванням, повторюючи наративи росії, так само про Бучанську різанину брехали китайські державні медіа).
Перший Рамштайн: як Захід повірив у перемогу України
Звісно, не тільки Буча або драмтеатр у Маріуполі були причиною збільшення збройної підтримки України та посилення санкцій проти рф.
Якщо говорити про важку зброю, тут ключову роль, окрім правди про справжні наміри та дії росії на захоплених територіях, зіграв жорсткий опір українців окупантам і успіхи Києва на фронті.
Ці успіхи поряд із приголомшливими фото воєнних злочинів спонукали Захід уже у квітні 2022 року повірити, що за потрібної підтримки Україна зможе виграти війну.
Підсумки першої зустрічі у форматі Рамштайн [відео]
22 квітня 2022 року відбулася перша зустріч у форматі Рамштайн, яка започаткувала вже традиційний формат обговорень міністрів оборони країн НАТО про те, яких саме засобів оборони та озброєння потребує Київ.
Але Буча зіграла дуже важливу роль у тому, яке саме обличчя «зберігає» демократичний Захід, коли схиляє Україну до компромісного миру на умовах Москви.
Як про це влучно сказав на Давосі-2022 Дмитро Кулеба, Україну звинувачують у надто палкому опорі ґвалтівнику та питають, чому вона просто не домовиться тоді, коли злочин ще коїться.
Компромісний мир від Сі та Путіна: чергова гра Кремля
Зараз російська ІПСО, зокрема й руками «ліберальних журналістів» «Дождя», розганяє думку про те, що українці не так уже й хочуть повернення всіх територій, і можна було б якось домовитися про повернення на лінії 24 лютого. Поряд із цим розганяється будь-яка новина про порушення під час мобілізації, великі втрати в Бахмуті тощо, аби підкреслити, що війна дається Україні занадто важкою ціною.
Усе це, звісно, робиться не просто так: Китай і росія вже показали, як може виглядати компромісний мир від Сі та Путіна, який фактично заморозить війну, закріпить російські окупаційні здобутки та віддалить питання репарацій від рф за її воєнні злочини. Як і рік тому, українцям намагаються донести думку, що краще поганий мир, аніж продовження війни, знову виставляючи винними в бойових діях не агресора, а жертву й західних союзників.
Ця інформаційна атака триває із зими на тлі ракетних атак в очікуванні українського контрнаступу, який не залишить росії шансів «претендувати» на українські землі після їхнього звільнення.
Москва недаремно боїться, що після повернення Києвом усіх своїх земель вона вже ніяк не зможе видати свої поразки за «хоч якусь перемогу» й усе, що їй залишиться, це просити про зняття санкцій в обмін на виплату репарацій і повернення всіх військовополонених і депортованих українців. Рано чи пізно це станеться, навіть якщо одразу після виходу України на свої міжнародні кордони ракетні атаки країни-терориста не припиняться.
Росія шукає спосіб перезавантажити своє військо (тобто час заморожування війни використати для посилення ВПК, нової мобілізації та навчання бійців), тому вкидає максимально ресурсів в інформаційну війну. Утім, участь Китаю в цьому «мирному» плані радикалізувала думку США щодо якості «пропозицій миру» від Сі та Путіна.
Проте попри обіцянку союзників допомагати Києву до кінця тільки успіхи на фронті можуть дати шанс на справжні переговори про мир, коли вже йтиметься про покарання агресора й можливість зняття з рф санкцій за певним графіком і в строки, залежно від готовності понести відповідальність за звірства в Україні.
Читайте також
