Після початку повномасштабного вторгнення власники харківської мережі MasterZoo мали всі шанси втратити бізнес. Але попри це змогли вижити під обстрілами, провести релокацію бізнесу і навіть значно збільшити кількість магазинів. 
розповідає, як це вдалося компанії Suziria Group.
Як у Suziria Group готувалися до війни
На війну в Suziria Group очікували. Головний офіс компанії, якою керує співвласниця і голова наглядової ради Поліна Кошарна разом з чоловіком Олексієм Кошарним та мамою Тетяною Потаповою, розташований у Харкові — загроза тут відчувалася гостріше. Хоча, звісно, до того, що трапилось у лютому 2022-го, на всі сто підготуватися було неможливо.
Керівники Suziria Group Тетяна Потапова, Олексій Кошарний та Поліна Кошарна
«Десь за тиждень до повномасштабного вторгнення ми завантажували склади тільки найнеобхіднішим, — говорить Олексій Кошарний. — Пішли на це, бо розуміли, що може бути не до продажів».
У компанії підготували підвали, переробили їх на бомбосховища, запаслися водою та пальним і навіть купили супутникові телефони та роздали ключовим робітникам.
Коли о п’ятій ранку 24 лютого у Харкові пролунали перші вибухи, у Кошарних зібралось 88 людей, прибували сім'ї співробітників. Треба було сховатися від обстрілів — на Салтівці вже точилися бої. Олексій розпорядився скласти перелік, хто зі співробітників залишається у місті, а хто налаштований покинути Харків.
Розподілили воду, бензин і пальне по різних місцях території, в офісі та по домівках, щоб під час прильоту чи пожежі не згоріло все одразу. Зробили перелік мисливської зброї, розподілили набої.
«Це був адреналін, — пригадує Олексій. — Я не їв, здається, три доби. І дуже важливо, я це запам'ятаю на все життя і всім раджу: нікого не можна звинувачувати у неправильних діях в перші дні війни, коли хтось панікував, ухвалював не ті рішення. Це був стрес».
Співробітники Suziria після початку вторгнення окупантів
«У компанії ми зробили оголошення: зараз головна мета — безпека людей, — говорить Поліна Кошарна. — Створили корпоративний чат у Телеграм, і ті, хто був у більш безпечних місцях, допомагали з евакуацією людям зі сходу. Допомагали не тільки співробітники. Наш партнер із Чехії, власник компанії Vafo, наполіг, що ми маємо евакуювати людей: завдяки йому 60 членів родин співробітників Suziria Group понад місяць жили у комфортному готелі в Празі. Ще 30 колег розмістили за підтримки нашого постачальника з Польщі, а 20 — з допомогою постачальника з Бельгії».
Як компанія Suziria Group працювала під обстрілами
25 лютого до Поліни Кошарної, яка на той час була у Празі, зателефонував постачальник із Хорватії, який тинейджером застав війну в Югославії. Він сказав їй дуже важливу річ: запам'ятай, третина країни буде жити без війни.
«Цей дзвінок мені дуже допоміг, — каже Поліна. — Якщо 24-го я майже прийняла, що у нас може не лишитися нічого, то вже наступного дня думала: якщо ми виживемо (а ми виживемо!), то у нас залишиться бодай третина бізнесу».
У перші дні компанія не працювала ані в Харкові, ані в інших місцях, де була загроза обстрілів чи бойових дій. Магазини тут відкривали, лише якщо співробітники почувалися у відносній безпеці. На додаток до всього на початку війни перестала працювати база компанії, перші записи робили просто у зошитах, потім спеціалістам IT-відділу вдалося відновити критичну інформацію і можливість повноцінно працювати.
Навесні 2022 року співробітникам Suziria у Харкові довелося працювати під обстрілами
Паралельно співробітники та волонтери відкривали склади та відвантажували товар тим, хто міг розвезти його по станціях метро, бомбосховищах, місцях скупчення людей і тварин.
На другому тижні керівництво Suziria Group зібралося на першу від початку вторгнення онлайн-нараду. «Ми назвали це «штаб» (він, до речі, є й досі), — розповідає Олексій. — Зустрічалися щонайменше двічі на день: ієрархії не було, був присутній борд, менеджмент, просто співробітники — з тих, хто був на зв'язку. Це було майже ручне управління». Однак воно допомогло вирішити дві великі проблеми.
Першою з них був склад у Рогані, на східній околиці Харкова. Звідти потрібно було вивезти товар, а там саме точилися бої, на в'їзді у логістичний центр прилетіли дві ракети. На щастя, вони не вибухнули. Але був і секрет, про який знав тільки Олексій: на території складів стояла українська військова техніка, яка боронила підступи до Харкова.
Олексій постійно переміщався між заходом України і Харковом, і коли нарешті дали добро, він разом із трьома водіями-добровольцями, після ретельної перевірки військових, понад місяць під обстрілами вивозив товар, поки не звільнили всі 8,5 тис. кв. м. Це зробили вчасно: за декілька тижнів склад був знищений прямим попаданням.
Другою проблемою було виробництво. «Навіть якщо ти міг запустити його навесні 2022-го, ти не зміг би наказати працівнику виходити на роботу в Харкові під інтенсивними обстрілами», — каже Олексій.
Усе це призвело до того, що у квітні 2022 року в Suziria ледве працювала навіть дистрибуція. Виробництво стояло, а з понад 100 магазинів мережі були відкриті лише приблизно 40. Частина простоювала через брак товару, відсутність персоналу або безпечної логістики, дев’ять магазинів були втрачені від пожеж і обстрілів.
Після російського вторгнення могла працювати лише приблизна третина магазинів мережі
Але попри це департамент роздробу MasterZoo активно шукав нові приміщення. Річ у тім, що компанія ухвалила рішення переїхати у нові міста — слідом за своїми клієнтами. Завдання фахівців департаменту полягало в тому, щоб порівняти запит від покупців на нових територіях з наявними можливостями. Це зрештою спрацювало.
Навіщо компанія впровадила напрям Suziria Charity
Попри купу проблем, компанія знаходила ресурси на благодійні проєкти. З березня 2022-го до травня 2023-го компанія допомогла понад 70 тис. собак і котів, передавши притулкам, розплідникам, благодійним і громадським організаціям, волонтерам та приватним особам-опікунам тварин більш ніж 190 т кормів та понад 15 тис. одиниць ветеринарних препаратів.
«Спочатку це був просто потік допомоги, але через три-чотири місяці ми вирішили, що має бути окрема команда людей, які займатимуться і підтримкою покинутих тварин, і розплідниками, і волонтерами», — розповідає Поліна Кошарна.
Зараз ця команда у межах роботи напряму Suziria Charity допомагає і великим притулкам з ім’ям (зазвичай вони отримують допомогу від багатьох компаній), і родинам, які прихистили безхатніх тварин. Це робиться системно та комплексно, із забезпеченням ветпрепаратами та санітарною складовою.
Suziria Charity допомагає і великим притулкам, і родинам, які прихистили безхатніх тварин
За експертної підтримки UAnimals у Suziria взяли під патронаж один із найбільших притулків Київської області — Макарівський. Там відбудовують розбомблені вольєри, закінчили великий ремонт ветеринарного блоку.
«Притулок має функціонувати так, щоб не нести епізоотичну небезпеку для навколишніх жителів, — пояснює Тетяна Потапова. — На прикладі Макарівського притулку ми хочемо показати, як має функціонувати притулок, аби виконувати своє головне завдання — адопцію тварин новими родинами. Наша мета — навчити робити це за принципом «не нашкодь».
Які рішення допомогли Suziria Group вийти з кризи
Криза 2022-го була далеко не першою в історії Suziria Group. Компанію понад 30 років тому започаткувала мама Поліни Тетяна Потапова разом із чоловіком. Тож Suziria пережило і кризу 1998-го, і фінансовий обвал 2008-2009 років і буремні 2014-2016 роки та багато іншого.
Тетяна та Сергій Кошарні заснували сімейний бізнес у 1990-ті роки
Звісно, жодна з попередніх криз не була такою жахливою, як повномасштабна війна, але загальний підхід до подолання наслідків усіх криз приблизно однаковий.
«Це майже завжди буде дещо інший напрям, буде важко, тут можна навіть трохи посумувати, але, головне, починати рухатися», — пояснює він.
За словами Олексія, компанія повинна починати продавати, причому маючи паралельні/запасні плани розвитку і не фокусуючись на тактичному прибутку. Головне — розпочати стратегічний процес набирання обертів: купуй, продавай, виробляй.
«Також дуже важливо заплатити людям, якщо маєш таку можливість, навіть наперед, — продовжує Олексій. — Це додає лояльності, люди бачать, що власники намагаються утримати компанію».
У перші місяці повномасштабної війни в Suziria менеджменту та офісу платили зарплати із пониженим коефіцієнтом, але попередили, що зарплата прив'язана до обороту і з його зростанням будуть збільшуватися і виплати. При цьому тим, хто працював на 100% — складським робітникам, експедиторам, продавцям, виплачували підвищену зарплату.
Тим, хто працював на 100% — складським робітникам, експедиторам, продавцям, виплачували підвищену зарплату, демонструючи, що власники намагаються утримати компанію
Наступний крок — постачальники. Позиція «у нас війна (форс-мажор, криза тощо) — ми нічого не можемо» — це точно не про відновлення бізнесу. З постачальниками треба розраховуватись або хоча б домовитися на прийнятних для них умовах про відтермінування.
«І ще одне: кожна компанія має бізнес-процеси, у межах яких все треба узгодити з фінансовим відділом, з радою директорів і йти за планом, але під час кризи все це треба офіційно призупинити, — впевнений Олексій. — Варто дати людям можливість діяти. Ми, умовно, сказали співробітникам: купуй що хочеш, продавай куди хочеш і за скільки хочеш. Так, у нас був дисбаланс, десь провисли стандарти. Але це спрацювало».
Проте, за словами Олексія Кошарного, із кризовим менеджментом важливо вчасно зупинитися.
Про роботу ради директорів, а також дії Поліни Кошарної й Тетяни Потапової, які допомогли досягти успіху, читайте у другій частині кейса компанії за тиждень.
