Київська підприємниця Антоніна Самойлова за фахом дизайнер інтер'єрів, три роки навчалася цього в Лондоні. Завдяки своїм навичкам вона отримала хобі, яке до повномасштабного вторгнення приносило непогані гроші: Антоніна купувала квартири, робила там ремонт і перепродавала їх. Також вона співвласниця ресторану «Веранда на Дніпрі», саме цей бізнес ниині приносить їй основний дохід.
Антоніна Самойлова
2018 року в житті підприємниці сталася подія, яка назавжди її змінила: друзі запросили у подорож на Кіліманджаро. Експедиція не була легкою прогулянкою. Антоніна ледь не отримала обмороження і після цього зареклася ходити в гори. Але все забувається. Вже за рік вона знов була у горах, у 2021 році зійшла на найвищу точку Антарктиди, гору Вінсон. Відтоді закохалася в висотний альпінізм.
Самойлова побувала в Андах, двічі підкорила Еверест, з великим трудом — сумнозвісну К2. 10 вересня вона вирушає в нову експедицію: в планах альпіністки зійти без кисню на гімалайський пік Манаслу — один з чотирнадцяти восьмитисячників планети.
Безкисневий підйом на таку висоту здійснювали лише кілька українців-чоловіків. Єдина українська альпіністка, що виконала таке сходження, трагічно загинула у 2012 році під час підйому на Ельбрус. Тож якщо Антоніна здійснить сходження, вона стане єдиною українкою за останні роки, кому вдасться підкорити восьмитисячник без додаткового кисню.
Антоніна Самойлова на Евересті
В інтерв’ю 
Антоніна Самойлова розповіла, як випадково вперше опинилася на Евересті і чому навесні 2023 року зірвалася її спроба підкорити його без кисню. Зате це сходження дозволило зробити унікальні кадри на вершині с величезним українським прапором. Тепер Антоніна хоче створити фільм, який розповість її історію і нагадає світу про те, що зараз відбувається в Україні. Зараз вона веде перемовини з Netflix, Amazon та Apple TV, щоб з терабайтів знятого матеріалу зробити історію, що мотивує.
Скільки коштує піднятися на Еверест
До подорожі на Кіліманджаро у вас був якийсь гірський досвід? Можливо, ходили в Крим, Карпати?
Крим був. Моя сестра завжди каже: «Тоню, пам'ятай, що твоя перша гора — Ай-Петрі». Там я була в ранньому дитинстві, а в Карпатах — взагалі ніколи. Досі на Говерлу не ходила — стид.
Скільки зараз коштує сходження на Еверест?
Дуже велика різниця в цінах: від $35 тис. до $1 млн.
Від чого це залежить і що входить в цю суму?
Від рівня сервісу, від кількості кисню, який людина бере з собою, від компанії-організатора, яка з людиною йде.
Мільйон – це коли ви йдете з особистим супроводженням зірки сучасного альпінізму Німсом. Є такий Німс Дай, Netflix знімав про нього фільм. Він підкорив усі 14 восьмитисячників за шість місяців, тим самим просто розірвав парадигму сучасного висотного альпінізму і став міжнародною зіркою. Зараз він водить альпіністів зі своєю компанією, а також і сам може супроводжувати. От його особисте супроводження і коштує мільйон. І люди в черзі є.
Тобто ви не шукали ніяких спонсорів, витрачали власні гроші на ці сходження?
Обидва рази на Еверест — так, не шукала. У мене були заощадження від інтер'єрного роду діяльності.
Але ви все ж таки підприємниця, а такі експедиції займають кілька тижнів, якщо не місяців, до того ж ви нині рідко буваєте в Україні. Це не заважає взагалі бізнесу?
В принципі ні. Я співвласниця ресторану, в нас є директорка, яка займається повсякденною діяльністю. «Веранді на Дніпрі» вже п’ять років, вона працює як система. Навіть керуюча вже не бере в операційці такої активної участі, як, наприклад, в перші два роки. Тоді і ми, співвласники, цим займалися. Нині у нас є керуючий партнер. Тобто це для мене такого роду інвестиція, яка зараз дає прибуток.
Як Антоніна Самойлова випадково опинилася на Евересті
Цього року на Евересті рекордні показники смертності, це пов'язують зі змінами клімату. Вам, напевно, не раз казали, що це божевілля — ризикувати життям, щоб лізти на якусь величезну каменюку. Що ви на це відповідаєте?
На Евересті я була двічі, робила сходження у 2022-23 роках. Зараз іду на Манаслу, тому що сезон тепер в інших восьмитисячників. На Еверест ходять раз на рік у квітні і в травні, це єдиний період, коли туди можна сходити.
В горах у мене змінилася філософія життя, мабуть, я стала якоюсь фаталісткою. Думаю, що якщо комусь судилося, той й залишиться в горах. Хтось просто може йти вулицею, а його машина зіб'є. Звичайно, що ризик в горах набагато більший, але, не знаю, це, мабуть, вже як залежність.
У травні під час останньої експедиції на Еверест я перехворіла ковідом. Я йшла, і мені було дуже погано. Коли в другому таборі на висоті 6,5 тис. м просто лежала в спальнику, не могла навіть повернутися, тоді сама собі казала, що це остання гора: повертаюся до нормального життя і більше не буду.
Спустилася в Катманду, трішечки пір’ячко собі повичухала — ніби полегшало.
Я читав в одному з ваших інтерв'ю, що вперше ви побували на Евересті майже випадково. Це так звучить, нібито ви просто проходили повз — і тут такий шанс.
Але воно так і є! Коли в Україні почалася велика війна, я була саме на сходженні, навіть дізналася про вторгнення пізніше на півтори доби, тому що в мене не було зв'язку. Це було в Мексиці, у мене були заплановані ще експедиції, а повертатися я мала 10 березня, на цей день купила зворотний квиток до Києва. Я не повернулася: моя сім'я сказала, щоб я навіть поки не думала про це. Тому вирішувала, куди можна поїхати.
У мене завжди була мрія — відвідати Непал. І я прилетіла туди, щоб піти в якийсь трек на пару тижнів. На той момент я не була на жодній горі, вищій за 6 тис. м.
І ось я приїхала і першого ж дня зустріла співвласників найбільшого гірського туристичного оператора в Непалі — братів Таші та Даву. Я їх вразила, може, своєю енергетикою, не знаю. Наступного дня була на екскурсії в Катманду і випадково зустріла одного з них у кав'ярні. Почали розмову про мої плани. Я сказала, що хочу на трек, можливо, схожу на семитисячник Ама-Даблам. А він мені каже: «Іди на Еверест. Українців цього року немає взагалі, тому що війна, чоловіки скасували експедиції, ніхто не занесе український прапор на вершину».
Я вважала, що це божевілля, на Еверест так люди не ходять. Це і було божевілля. Але він сказав: «Я бачу, що ти зможеш зійти». Ну і все: поговорили, обмінялися телефонами.
Два дні я думала. Зателефонувала татові, спитала його думку. Він поцікавився, як у мене зі здоров'ям, і запропонував спробувати. Це було десь за 12 днів до початку експедиції. І ось менш ніж за два тижні я вийшла вже на трек до базового табору, ну і, власне, на Еверест.
Ну, а вдруге, коли ви вийшли після ковіду і ще намагалися піднятися без кисню. Це ж було легковажно?
Було. Чесно кажучи, сама ідея піднятися на Еверест без кисню — це дурниця і величезний ризик. Людина, якщо йде туди без кисню, повинна бути готова до смерті.
Після 8 тис. м навіть з киснем дуже важко. Люди в основному йдуть з темпом крок-два за хвилину, а без кисню ти просто не можеш іти. А ще це величезний ризик обмороження, оскільки кров не циркулює в периферичній системі. Мозок посилає сигнали організму, що треба зберегти життєво важливі органи, тобто кров не постачається в кінцівки. Тому люди в лайт-варіанті втрачають пальці, руки, ноги. Або помирають.
Мене Бог зберіг. Посеред експедиції я захворіла на ковід, мені було дуже погано, і лідер експедиції сказав, що просто не пустить мене далі без кисню: або повертаєшся до Катманду, або йди з ним. Звичайно, я обрала йти з киснем, щоб піднятися вдруге. А так би йшла без нього до останнього, такий у мене характер, і хто знає, чим би це могло скінчитися.
Це ж фізично боляче, та й ще такий величезний ризик. І навіщо?
Я сама задавала собі це питання і не можу дати точну відповідь на нього. Але якщо виділяти причини, то найголовніше це те, що я люблю великі експедиції. Це неймовірна спільнота людей, які мислять по-іншому. Ну, ти й сам змінюєшся в цьому середовищі.
Українська альпіністка Антоніна Самойлова
Українська альпіністка Антоніна Самойлова
Українська альпіністка Антоніна Самойлова
Українська альпіністка Антоніна Самойлова
Мабуть, така ж сама сильна причина в тому, що я хочу перевірити свої ліміти, це у мене в характері. А я зможу це чи ні? Кожного разу ти хочеш спробувати все більше, бо тобі здається, що те, що зробив раніше, це легко і не враховується.
Я про це думаю останнім часом, тому що подивилася про фрідайв цікавий фільм «Найглибше дихання». Проблема в тому, що там ліміту немає, а людина завжди хоче більше: пірнула 90 метрів, а хоче 95, пірнула 95, хоче 105.
Але ж ви не залишаєте ідею піднятися на восьмитисячник без кисню. Обрали для цього Манаслу, яка на 700 м нижче за Еверест, тому що це буде трохи легше?
Тому що я була на Манаслу минулого року і не зійшла через погодні умови: в погодне вікно були лавини. Невдала була експедиція: нас через це евакуювали уже з третього табору, де ми провели дві ночі.
Тому хочеться, по-перше, завершити, а по-друге, все ж таки я хочу випробувати себе, відчути, як це буде без кисню в зоні смерті — так називається зона вища за 8 тис. м. Там, в принципі, людина не може існувати.
Базовий, другий, третій табори — в чому різниця?
Базовий табір — це, по суті, база, вона найнижча. Це як домівка для альпіністів на всю експедицію, там знаходяться всі речі. звідти роблять ротації у верхні табори.
З кожним табором умови все гірше і гірше, спартанські. В третьому та четвертому таборах немає кухні, їдальні — просто намет. І на цій висоті людський організм тільки втрачає енергію.
Тобто ти адаптуєшся, тому що без адаптації не можна просто взяти і піднятися на висоту: ти впадеш, помреш, в тебе настане гірська хвороба, набрякнуть легені, мозок. Тому треба це робити поступово.
Для цього є акліматизаційні виходи: поступовий набір висоти, ночівля і спуск на базу. Але водночас висота вища за 6 тис. м тільки забирає енергію. Наприклад, на 7 тис. як би ти не відпочивав, не спав, ти все одно будеш колосально швидко втрачати енергію. Перебувати там багато часу не рекомендується.
Про що буде фільм української альпіністки
Під час минулої експедиції з вами був оператор. Про що буде ваш фільм?
Ми зробили ексклюзивні кадри, які ще ніхто у світі не робив: дронова зйомка над вершиною і там був наш великий прапор, Тобто таких відео з жодним іншим прапором більше немає.
Фільм про сходження на Еверест, але в контексті того, що я українка, що відбувається у мене в сім'ї, що у мене батько і брат в армії, що вони пішли в тероборону в перші дні війни. Кульмінацією фільму будуть кадри з вершини з нашим прапором. Це має бути такий мотивуючий, патріотичний проєкт.
На якому етапі зараз його виробництво?
Наразі ми з британським продюсером хочемо зробити чорновий варіант фільму, щоб потім пітчити його платформам Netflix, Amazon, Apple TV — подивимось, з ким будуть краще умови, зацікавленість у них є, і велика.
Зі мною працював британський оператор Сандро Громен, який знімав фільм «14 піків». Він вважається одним з найкращих висотних операторів світу, отак мені пощастило. Він спочатку перейнявся моєю історією, потім приїжджав до України знімати батька і брата.
Тут є цікавий факт. У лютому 2023 року я була в Нью-Йорку. Дуже серйозні бізнесмени з Волл-стріт запросили мене на зустріч, тому що вони цікавляться горами і також хочуть зійти на Еверест. Один з них послухав всю мою історію про те, як я минулого року сходила ще і на К2, це друга за висотою гора, яка вважається найнебезпечнішою у світі, як мені рвали зуби мудрості напередодні експедиції. І він сказав: «Так, я тепер розумію, чому вас, українців, побороти не можуть!»
А чого це вам зуби виривали?
У мене просто карма якась: кожна велика експедиція — і в мене якась проблема. Вже всі з мене сміються, кажуть: «Якщо ти чимось не захворієш, мабуть, не зійдеш».
Перед К2 я пішла до стоматолога і мені занесли інфекцію. З цією інфекцією я полетіла в Ісламабад. Пакистан взагалі — остання країна, куди б я хотіла повертатися. Там дуже суворий іслам в поєднанні з воєнним станом. Комбінація — соточка. І ось там мені довелося з цим запаленим зубом мудрості боротися.
Довелося з базового табору спускатися вниз, а трек до нього дуже важкий, на відміну від еверестовського: 7-8 днів пішки, кожного дня по 20-25 км в гору. З цього села я поїхала в Ісламабад, де знайшлася вже більш пристойна клініка. Там мені робили операцію: півтори години без нормальної анестезії, просто з лідокаїном.
Потім я повернулася в базовий табір сам на сам з пакистанським гідом. І оскільки останнє погодне вікно вже зачинялося, мені довелося весь цей трек пройти удвічі швидше. Був момент, коли я вже просто ридала в наметі, думала, що не можу йти далі, але ж змогла. Ось про це і хочеться розказати людям: коли думаєш, що ти вже нічого не можеш і що вже кінець, це ще не кінець.
Попереду Манаслу, а потім що?
Не знаю, я ще нічого не планувала. Я завжди думаю, що хочу відпочити, але після гір внизу жити нецікаво. У мене є мрія піти на Північний полюс. Там дуже суворі умови, мало людей туди сходили, я навіть не знаю, чи були там українці.
Взагалі, в мене є мрія мою сім'ю — брата, сестру, племінника, тата — зводити на якусь гору, наприклад, Арарат.
Тобто у вас немає пунктика: треба підкорити всі 14 восьмитисячників, щось таке?
В мене була оця ідея — завершити всі восьмитисячники. Я могла б стати першою українкою, яка це зробила. Але знаєте, що мене зупиняє? Така висота нічого гарного здоров'ю і зовнішності не робить. Фізично відчуваю, як кожне таке сходження у мене забирає сили і я не встигаю відновлюватися.
Мабуть, я б хотіла завершити 14 піків, мати таке досягнення. Але я розумію, що є й інші, дуже цікаві проєкти.
Це якась любов. Гімалаї — окрема енергетика, Непал — країна, від якої отримуєш максимум задоволення. Інші люди, інша енергія. Там ти розумієш цінність життя, розумієш, скільки всього зайвого, про що ти турбуєшся внизу, тут, в містах. А насправді головного дуже мало.
Які фільми про альпінізм подивитися
Є дуже відомий голлівудський фільм «Еверест». Він повністю заснований на реальних подіях і дуже схоже передає все, що є на Евересті.
Подивіться документальний фільм «Фрі-соло», який отримав «Оскар». Він про те, як альпініст Алекс Гоннольд робить щось неймовірне: сам, без команди, без фіксованих мотузок і без страховки лізе на скелю. Він заліз на гору Ель-Капітан, і все це знімали в режимі live. Тобто кожну хвилину зйомок, які ми бачимо в фільмі, він міг зірватися, і це все могло закінчитися трагічно.
Фільм «Торкаючись порожнечі» — щось неймовірне. Ця історія дійсно трапилася в Андах, цей випадок називали «чудо в горах». Фільм показує, на що здатен людський організм і які в нього ресурси.
Ну і, звичайно, треба подивитися «14 піків. Неможливого не існує». Німс Пуржу цим фільмом закохав дуже багато людей у висотний альпінізм.
Що почитати про альпіністів
Райнгольд Месснер написав «Кришталевий горизонт» про сходження на Еверест.
Сімоне Моро, легенда альпінізму, до речі, мій друг, написав кілька цікавих книжок. Зараз він рятівник. У нього є гелікоптери, на яких він працює в Непалі у високі сезони, рятує людей з висот і кайфує від цього.
На яких альпіністів варто підписатися в інстаграмі
На мене (сміється), там можна буде слідкувати за ходом експедиції. На всіх перелічених і ще на Крістін Харіла, яка побила рекорд Німса. Він став рекордсменом, коли зійшов на 14 восьмитисячників за шість місяців, попередній рекорд був шість років. Крістін пройшла їх усі за три місяці і один день, буквально місяць тому завершила програму. Причому Німс — шерпа, який служив у спецвійськах Британії, а вона — норвежка, яка ніколи професійно не займалася спортом. Крістін також знімала свою експедицію, думаю, буде фільм на Netflix з нею.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
