Після поранення під час захисту Донецького аеропорту і повернення додому ветеран АТО Олександр Чуб заснував табір «Строкаті Єноти». Через повномасштабне вторгнення росіян бізнесмен знову повернувся до лав ЗСУ, залишивши керувати бізнесом Анатолія Стелігу, який працював у таборі майже від початку. 
поговорив із ним про особливості цього бізнесу, безпеку дітей, логістику під час війни та інші пов’язані з нею труднощі.
Інфографіка: Олександр Шатов
Як російське вторгнення зірвало плани ветерана-підприємця Олександра Чуба
За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення табір «Строкаті Єноти» анонсував підготовку до нового сезону. Літо планувалось «грандіозне», каже керівник табору Анатолій Стеліга. Успішний сезон напередодні, у 2021 році, задав вектор розвитку для організації, що спеціалізується на активному дитячому дозвіллі. Окрім власне заїздів, що вже встигли себе добре зарекомендувати, засновник «Строкатих Єнотів» Олександр Чуб почав організовувати лижні вікенди у горах, кількаденні походи цікавими місцями та майстер-класи на різні теми. Планів з масштабування заходів у 2022 році було багато.
Засновник табору «Строкаті Єноти» Олександр Чуб (ліворуч) уже вдруге відправився на війну з окупантами
Початок повномасштабної війни все перекреслив. Чуб, у якого за плечима був досвід бойових дій у Донецькій області, не вагаючись, знову пішов до лав ЗСУ. Разом із ним з дитячого табору на фронт поїхало ще кілька постійних інструкторів.
«Пішов воювати наш фотограф Максим (Стеліга просить не називати прізвищ мобілізованих співробітників. — ), Віталій, що займався питаннями логістики, Юрій та Єгор, які навчали дітей альпінізму, Іван, інструктор з орієнтування. Буквально недавно мобілізувалися ще двоє людей, які відповідали за науковий напрям у таборах», — перераховує співрозмовник .
До вторгнення основою «Строкатих Єнотів» були 15-18 людей, з сезонними волонтерами кількість членів команди сягала 30.
Як працює дитячий табір «Строкаті Єноти» під час війни
Навесні 2022 року, коли ворог захопив частину Київської, Харківської та Херсонської областей, про запуск дитячого табору спочатку ніхто не думав. Але ближче до літа, коли ситуація умовно стабілізувалася, а ЗСУ поступово звільняли українську територію, «Строкаті Єноти» почали готуватися до заїздів.
Стеліга зізнається, що не було якогось одного вирішального моменту, коли команда зрозуміла, що табір все ж таки варто відкривати. Втім, стало очевидно, що багато людей, які вимушено покинули свої домівки, переїжджають на захід України, але попри все залишаються в країні.
«Війна — це супернегативний чинник у розвитку дітей. І ми вирішили, що непогано хоча б якось згладити цю шкоду від останніх подій, посприяти зменшенню стресу і зробити так, щоб діти побули певний час у безпечному середовищі без постійних повітряних тривог», — розповідає керівник табору.
Заїзди і раніше супроводжувалися психологічною підтримкою від Марини Ліпич. А цього року її присутність через війну була особливо важливою. Як пояснює Анатолій, класичної терапевтичної роботи, як такої, з дітьми під час таборування не проводили. Акцент більше зробили саме на безпечному середовищі, цікавій програмі, живому контакті та душевним розмовам. Де кожна дитина могла відчути спокій та довіру, і за потреби поговорити особисто з Мариною чи інструкторами про наболіле.
«Одна дівчинка з Харкова провела у таборі все літо. Її батьки вирішили, що так для неї буде набагато безпечніше», — згадує співрозмовник.
Провести час у таборі також приїздили кілька дітей з Ірпеня і Бучі. Вони не перебували безпосередньо в окупації, але їхні будинки були знищені росіянами.
Попри складний контекст, команді вдалося зберегти затишну, приємну атмосферу таборів. І це давало можливість дітям, які приїздили кожен зі своєю історією, зі своїм болем, заспокоїтись, відпочити, переключитися, зануритися у звичайні дитячі радощі.
«Звісно, війна залишила свій відбиток, це завжди тепер крутиться у повітрі, але нам вдалося зробити так, щоб це не створювало гнітючої атмосфери у таборі», — пояснює Стеліга.
З якими труднощами зіткнулися організатори дитячого табору «Строкаті Єноти» через війну
Влітку-восени 2022 року було пʼять заїздів, узимку ще два. Стеліга називає їх успішними: в пʼяти літніх заходах кількість учасників сягала сотні, тільки в одному було 50 дітей. До 2022 року до кожного табору приїздило 120-130 дітей. Керівник «Строкатих Єнотів» упевнений, що минулий сезон міг би зібрати таку саму кількість учасників, попит є. Але це було неможливо через зміну локації: база у Криворівні менша за розміром, ніж місце в Унежі.
Майже 75-80% зібраних коштів «Єноти» витрачають на організаційні заходи, податки, оренду садиби, комунальні платежі, засоби гігієни, їжу і маркетинг. Активності для дітей також потребують вкладання грошей. Так, у літніх таборах є екскурсії та походи в гори, вони оплачуються додатково. Наприклад, вартість сплаву — 500 грн, і це постійна стаття витрат.
«Виходить, що на одну дитину ми витрачаємо приблизно 1000-1200 грн, і це без харчування і проживання», — пояснює Стеліга.
У таборі діє розлога система лояльності. Вартість зимового табору становить 11 тис. грн, перебування у літньому таборі коштує від 13,5 до 16 тис. грн. Але для дітей, чиї батьки загинули внаслідок російської агресії, участь безкоштовна. Як говорить Стеліга, в заїзді зазвичай 7-10 таких учасників. Для дітей-учасників бойових дій знижка становить 15%. Такі ж знижки діють для тих, хто тричі чи більше вже приїздив до табору. Проте цей проєкт прибутковий.
Коли почалися обстріли енергетичної інфраструктури, табір працював завдяки генераторам та підлаштовувався до графіків відключень світла.
Анатолій Стеліга
Марині Ліпич, окрім звичних завдань по організації табору, довелось додатково займатись питанням логістики, яка сильно ускладнилась через постійну загрозу обстрілів з цим постійно виникали проблеми.
«Треба було враховувати дуже багато моментів, і це було найважче, — зізнається Стеліга. — Вокзали обстрілювали, люди не могли купити квитки на потяг. Крім того, постійно обговорювалася можливість наступу з боку білорусі».
Через це організатори табору не могли бути впевнені в тому, що вчасно відправлять дітей додому. «Ми просто не знали, чи зможемо спокійно повернути всіх у той самий Київ, чи не почнуться там знову бойові дії», — згадує він.
Але заздалегідь на такі запитання відповідей не було, тому команда розробляла різні варіанти перебігу подій, щоб зміни у планах не заскочили зненацька. Така гнучкість дозволила організаторам не нервувати зайвий раз через непередбачуваність розвитку ситуації.
Чому ветеран Олександр Чуб вирішив створити дитячий табір
Олександр Чуб створив дитячий табір 2016 року — після участі у війні, поранення під час захисту аеропорту в Донецьку, реабілітації та подорожі до США, що надихнула чоловіка створити щось корисне і в певному сенсі нове для України. Він приїхав зі своїм першим проєктом, який ще навіть не називався «Строкаті Єноти», до Унежу. Саме тоді Анатолій Стеліга проводив там власні табори спортивно-розважального типу. Так вони й познайомилися.
«Усі програми, все своє спілкування ми вибудовували від того, що діти перебувають у центрі всього, і навколо них вже розростаються всі події та активності. Ми робимо все, щоб у наших учасників було максимально багато позитивних емоцій, приємних вражень. І це не тільки про розваги», — пояснює Стеліга.
Особливістю таборів є те, що діти здобувають нові знання і досвід, а також долають перешкоди і переборюють власні страхи. Наприклад, якщо хтось з дітей боїться висоти, то команда намагається лагідно розширити зону комфорту учасника. Як один із варіантів — пропрацювання страху на скеледромі за бажанням самої дитини.
«Це точно не про розваги, але це робить дітей сильнішими та впевненими в собі», — пояснює керівник.
Зараз «Строкаті Єноти» відкрили реєстрацію учасників на літні заїзди. На поточний рік організатори запланували провести сім стаціонарних таборів і один додатковий табір у Львівській області.
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
Адаптація продажів під нові вимоги: стратегії, команди та автоматизація на SALES FORUM 2024
