Чому в Україні неможлива повна військова цензура, як у Фінляндії часів Маннергейма – відповідає Ярослав Юрчишин

Автор

Артур Гмиря

Частині учасників «Азову», 3-ОШБР подобається приклад Фінляндії часів Маннергейма та Радянсько-фінської війни (1939-1940), коли в країні відбулася жорстка централізація влади та цензура медіа саме з метою перемоги, що принаймні частково себе виправдало.

Аргументом цих людей є недостатня залученість нашої влади у боротьбі в інформаційному полі проти агресії рф і концентрації сил в інших напрямках. Але чим може цензура бути ефективною?

відповів Ярослав Юрчишин, нардеп і голова парламентського комітету з питань свободи слова, чому жорстка цензура в сучасній Україні просто неможлива.

Чи є критика Офісу президента західними медіа справедливою (відео)

Чи могла б цензура в Україні бути ефективною

«Насамперед не варто порівнювати початок 21-го століття із початком 20-го. Я собі хочу уявити цензуру в часи інтернету. Нікому не вдалося, включно з Китаєм, повноцінно це забезпечити. Північна Корея єдина. Але чи ми хочемо жити в Північній Кореї?»

Ярослав підкреслює, що спроба цензури воєнного часу можлива, але навіть у часи Маннергейма, коли редагувати газети та ефіри було можливо, отримати альтернативну інформацію було дуже легко: її завозили із Швеції, чому сприяла й радянська пропаганда.

«Ми живемо в постінформаційну добу, де інформації настільки багато, що ключова навичка — це орієнтуватися в ній. І якщо ти не комунікуєш, будуть комунікувати за тебе», — каже Юрчишин.

Найкращою ілюстрацією цієї тези, за словами нардепа, є збиття літака, який нібито, за словами росіян, перевозив українських військовополонених і який нібито збили українці. Жодного доказу цього так надано і не було, але весь західний світ аналізував це ІПСО. Тому що ми (українські офіційні джерела) не встигли адекватно прокомунікувати — замовчали на час.

«Просто спробувати все замовчати — мати тільки один результат: російська пропаганда буде заповнювати нашу нішу як єдине джерело».

До того ж Юрчишин нагадує, що в країні із початку повномасштабного вторгнення існує конкретна військова цензура — наприклад, заборона на розголошення пересування підрозділів ЗСУ до публікації офіційної інформації та інші обмеження, які не мають давати ворогу отримати інформацію з відкритих джерел.