Марксистський лідер Анура Кумар Дісанаяке здобув перемогу на президентських виборах у Шрі-Ланці. Це стало свідченням широкого відторгнення старої політичної еліти, яка вважається відповідальною за довготривалу економічну кризу в країні.
розповідає, що відомо про нового президента острова та що підштовхнуло людей голосувати за кандидата, якому ще п’ять років тому вони не дали й 5%.
Хто такий Анура Кумар Дісанаяке
Анура Кумар Дісанаяке, 55 років, переміг чинного президента Раніля Вікремесінге, який був призначений на посаду у 2022 році після того, як його попередник Готабая Раджапакса був змушений подати у відставку і втік з країни через народне повстання.
Перемога лідера радикальної лівої партії Janatha Vimukthi Peramuna («Народно-визвольний фронт») (JVP), яка входить до ширшої коаліції «Національна народна влада» (NPP), стала важливою віхою для цієї політичної сили. Це перший випадок, коли представник JVP сів у президентське крісло. У попередніх виборах 2019 року NPP отримала лише 3% голосів, а партія JVP має три місця в парламенті. Багато років ланкійці вважали її радикальною та непридатною для влади.
Політичну кар'єру Дісанаяке розпочав у студентські роки наприкінці 1980-х років. Він приєднався до JVP, марксистської політичної партії, яка очолила збройне повстання, що відбувалося між 1987 та 1989 роками. Тоді цей рух протестував проти «імперіалістичної та капіталістичної» політики тодішнього уряду, а Дісанаяке став відомим студентським лідером. Наприкінці 1990-х він увійшов до політбюро JVP.
Чому на Шрі-Ланці до влади прийшли ліві радикали
З 2022 року Шрі-Ланка пережила затяжну економічну та політичну кризу, яка розчарувала населення у традиційних політичних партіях. Країна опинилася на межі банкрутства, залишившись без валютних резервів для імпорту життєво необхідних товарів, як-от ліки з пальним, та виплати міжнародних боргів.
Декларуючи фактичне банкрутство країни, уряд спровокував політичне повстання проти президента Готабая Раджапакси та його родини.
Вся президентська сім’я займала найвищі політичні пости протягом останніх 20 років. Режим Раджапакси часто звинувачували у широкомасштабній корупції, привласненні державних коштів, відмиванні грошей та зловживанні владою.
На тлі погіршення економічної ситуації в країні вибухнуло народне повстання, яке призвело до захоплення протестувальниками президентського палацу Раджапакси. Це змусило його подати у відставку та втекти з країни.
Раніль Вікремесінге, який до 2022-го шість разів обіймав посаду прем'єр-міністра, став президентом. Від протестувальників він отримав завдання відновити економіку країни. Заслугою Вікремесінге стали домовленості про позику Міжнародного валютного фонду (МВФ) у розмірі $3 млрд. Однак річна інфляція у 2022 році досягла 50%, а за два останні роки рівень бідності в країні зріс до 25%. Через це Вікремесінге став вкрай непопулярним через жорстку політику економії, яка вдарила по найбідніших верствах населення.
Як ліві стають популярними під час кризи
Протягом останніх двох років партія Дісанаяке активно будувала та мобілізовувала підтримку на місцях, залучаючи нових виборців завдяки антикорупційній риториці та обіцянкам прозорості, пом'якшуючи при цьому більш радикальні марксистські гасла JVP. Дісанаяке також дистанціювався від насильницького минулого партії, вибачившись за вбивства, що мали місце у 1980-х.
Під час виборчої кампанії, риторика якої зосереджувалася переважно на економіці, Дісанаяке зміг скористатися хвилею народного гніву та розчарування у владі. Він критикував політичну еліту, закликавши до боротьби з корупцією та кумівством, а також пообіцяв притягнути винних до відповідальності. Також заявив про наміри переглянути умови угоди з МВФ.
«Політики, які обіцяли зупинити корупцію, займалися корупцією; ті, хто обіцяв створити Шрі-Ланку без боргів, лише погіршили борговий тягар; люди, які обіцяли посилити закон, порушили його», — казав Діссанаяке під час своєї кампанії.
Таким чином, перемога Дісанаяке на президентських виборах відображає глибокі зміни в політичній карті Шрі-Ланки, де виборці прагнуть нових облич і рішень для подолання затяжної економічної кризи.
Що пропонує новий президент Шрі-Ланки, аби подолати кризу
Історично партія нового президента виступала проти програм Міжнародного валютного фонду, але нещодавнє схвалення поточної програми, хоча і з переглядом її умов, знаменує собою значний зсув у цьому питанні.
Як зазначає FT, у своєму маніфесті Дісанаяке закликав переглянути угоду з МВФ, щоб зробити її «більш прийнятною і посиленою», з більшим акцентом на бідних. Він також хоче утримати відсоткові платежі «на прийнятному рівні» і закликав до детального аудиту вже взятих іноземних кредитів і судового переслідування всіх, хто «незаконно привласнив» ці кошти.
Минулого тижня уряд Вікремесінге заявив, що досягнув проєкту угоди з власниками дефолтних облігацій на суму $12,5 млрд, яка «майже завершує» реструктуризацію, але все ще потребує формального схвалення з боку МВФ та кредиторів.
Передвиборча кампанія Дісанаяке спрямована на:
- зниження податків;
- збільшення соціальних видатків на доступну медицину, освіту та житло, але він не уточнював, звідки братимуть гроші;
- скорочення державних витрат на «марнотратство» (ліквідацію зайвих або неефективних державних програм);
- збільшення локального виробництва та зменшення імпорту — підтримка фермерів і малого бізнесу за допомогою субсидій і політики, що заохочує місцеве виробництво;
- зменшення соціальної нерівності між багатими та бідними. Дісанаяке не сказав, як цього досягатиме, але це був один із головних меседжів його програми;
- боротьбу з корупцією.
Однак існують побоювання, що його політика може порушити фіскальну стабільність. Дісанаяке намагається заспокоїти скептиків, заявивши, що будь-які реформи будуть ретельно сплановані в консультаціях з міжнародними партнерами, щоб уникнути дестабілізації процесу відновлення.
Частина його програми звучить доволі змістовно й привабливо, але з іншого боку Дісанаяке залишається соціалістом і обіцяє значне покращення життя бідних, для якого у країни немає грошей.
Варто підкреслити, що схожа подія, але з іншого боку політичного спектра сталася у 2023 році в Аргентині, де переміг лібертаріанець Хав’єр Мілей. Головною причиною його успіху так само була розчарованість старою елітою, яка протягом десятиліть не могла вивести країну з економічної кризи, а часто тільки погіршувала становище хронічною корупцією та кумівством.