Словник революції. Якими словами і мемами запам’ятався Майдан

21 листопада 2013 року в Україні розпочався Євромайдан. Пізніше протестний рух стали називати Революцією Гідності. Ці події, які тривали близько трьох місяців, без перебільшення визначили подальший розвиток історії країни. В десятирічний ювілей початку революції нагадує головні слова Майдану.

Читайте також:

Словник економічної незалежності. Що за 32 роки перетворило УРСР на Україну

Близько шостої ранку 19 лютого, в найбільш критичний момент облоги Майдану силовиками, коли проти громадян використовували світлошумові гранати та вогнепальну зброю, а майданівці з останніх сил відбивалися коктейлями Молотова, бруківкою та петардами, їм на допомогу прорвалося кілька автобусів із львівськими активістами. Можливо, саме ці свіжі сили допомогли втримати ситуацію.

Так на честь загиблих Героїв Майдану назвали частину вул. Інститутської протяжністю 750 метрів, де 20 лютого відбулися найдраматичніші події Революції Гідності — масовий розстріл протестувальників.

Вшанування пам'яті Небесної Сотні в лютому 2015 року. Фото: Марія Бабенко

Відтоді алея є місцем вшанування Небесної Сотні, як заведено називати загиблих активістів. В пам’ять про віддані життя в річницю трагічних подій тут запалюють Промені Гідності.

Промені гідності в небі над Майданом. Фото: Марія Бабенко

Спецпідрозділ СБУ, який брав участь в Антитерористичній операції (АТО) у Києві. Зокрема, штурмова група з понад 200 бійців «Альфи» захоплювала Будинок профспілок в ніч на 19 лютого.

Спепризначенці з розпізнавальними стрічкам в Києві. Фото: Вікіпедія

Рух противників Майдану, який підживлювали режим Януковича, і його симпатики серед олігархів. Для організації антимайдану тодішня влада не шкодувала адмінресурсу і централізовано автобусами звозила до Києва бюджетників, працівників великих підприємств. До антимайдану також залучали «тітушок» — найманих бійців для вуличних бійок. Антимайдан мавпував методи боротьби Євромайдану і в Києві отаборився у Маріїнському парку.

Антимайдан у Маріїнському парку 18 лютого. Фото: Марія Бабенко

Про проведення Антитерористичної операції в Києві СБУ оголосила 19 лютого. Її метою мала стати зачистка Майдану від протестувальників.

Коли стало зрозуміло, що проти мирних мітингарів влада застосовуватиме силу, навколо Майдану у Києві почали зводити барикади з металоконструкцій, дошок, будівельного сміття, мішків з піском, або навіть зі снігом. Процес розпочався 1 грудня, коли обурені побиттям студентів громадяни відновили контроль над Майданом. Тоді жартували, що українцю потрібен рік, щоб забити цвях, і кілька хвилин, щоб побудувати барикаду.

Майданівці починають будувати барикаду. Фото: Марія Бабенко

Першу барикаду майданівці звели на вул. Інститутській під пішохідним мостом і влаштували там блокпост. А в цілому під час фортифікації Майдану протестувальники облаштували біля восьми великих барикад.

Перша барикада. Фото: Марія Бабенко

Спецпідрозділ МВС, активно залучений для придушення Євромайдану. «Беркути» відзначалися особливою жорстокістю. Саме вони побили студентів на Майдані Незалежності 30 листопада, жорстоко розігнали людей на вул. Банковій 1 грудня, а під час подій на вул. Грушевського допускали численні порушення із застосуванням спецзасобів, вчиняли звірства та знущання 18-20 лютого пліч-о-пліч з тітушками. Майданівці відрізняли «Беркутів» за сірою камуфляжною формою та більш важкою амуніцією. Після перемоги Революції Гідності «Беркутів» розформували.

Бійці спецпідрозділу «Беркут» на Майдані 8 грудня 2013 року. Фото: Марія Бабенко

Імпровізована читальня, що з’явилася під час Майдану в стінах Українського дому. Її наповнювали небайдужі, а бібліотекарі-волонтери видавали книжки «під чесне слово».

Бібліотека Майдану в Українському Домі. Фото: Марія Бабенко

Один з популярних мемів Майдану, який з’явився після першої зупинки столичного метро, начебто через його замінування. Українці жартували, що про мінування метрополітену повідомляє тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров. І на своєму специфічному суржику, який називають «азірівкою», каже, що у метрополітені «бімба».

Улюблений спосіб дозвілля на свіжому повітрі для активних українців часів Майдану. Об’єктами блокування ставали судилища над майданівцями, адмінбудівлі, бази силовиків, помешкання можновладців. Наприклад, 20 лютого кілька сотень киян заблокували силовиків на Повітрофлотському проспекті. Для підсилення ефекту навпроти виїздів з бази зупинили тролейбуси.

Блокування силовіків 20 лютого на Повітрофлотському пр-ті. Фото: Марія Бабенко

$15 млрд, які путін пообіцяв дати в борг Януковичу в обмін на відмову від євроінтеграції України. З цих грошей режим встиг отримати перший «транш» в $3 млрд. Цей «хабар» Януковичу за лояльність Україна відмовилась повертати після перемоги Революції Гідності. Справа досі розглядається у Верховному суді Лондона.

Головна зброя майданівців. Під час загострення зіткнень з силовиками громадяни розбирали бруківку на київських вулицях, складали її в мішки і передавали на барикади. Подекуди в процесі збирання бруківки були задіяні навіть київські пенсіонерки. На «Груші» (вул. Грушевського) для жбурляння бруківки в силовиків застосовувалася імпровізована катапульта.

Майданівці добувають бруківку для самооборони 18 лютого 2014 року. Фото: Марія Бабенко

Будівля на Майдані Незалежності, яка слугувала штабом двом українським революціям — Помаранчевій революції та Революції Гідності. Під час останнього Майдану будинок мітингарі зайняли 1 грудня 2013 року і створили там Штаб національного спротиву. Тут також діяли пресцентр Майдану, медична служба, кухня та ін.

Під час штурму підрозділом «Альфа» 19 лютого 2014 року в будівлі здійнялася пожежа, під час якої заживо згоріло кілька учасників Майдану.

Будинок профспілок після пожежі. Фото: Марія Бабенко

Режим Януковича почав кидати активних учасників Майдану за ґрати і в країні з’явилися політв’язні. Звинувачення часто були абсурдними. Зокрема, кількох громадян у Києві заарештували за перевезення шин у багажниках автомобілів та інкримінували їм організацію масових заворушень на вул. Грушевського.

Солом'янський суд Києва під час розгляду справи майданівців. Фото: Марія Бабенко

Дводенний саміт ініціативи Євросоюзу «Східне партнерство», який відбувся 28-29 листопада 2013 року в Вільнюсі (Литва). Тодішній президент України Віктор Янукович поїхав з нього, відмовившись від підписання Угоди про асоціацію с ЄС, попри протести, які тим часом розгорталися в Україні на підтримку європейського вибору.

Читайте також:

10 років Євромайдану – 10 років справжньої євроінтеграції

Чергування, яке організували активісти біля лікарень, куди доставляли поранених протестувальників. Завданням варти був захист постраждалих від силовиків. Адже вони могли в будь-який час викрасти поранених.

Так називали збори громадян для розв'язання важливих питань у Київській Русі. За цією історичною аналогією народним віче в ході Майдану почали називати масові зібрання, під час яких приймалися важливі рішення. Найчисельнішим віче став Марш мільйону, який відбувся у Києві 8 грудня. А 19 січня традиційне недільне Віче переросло в ходу мітингувальників до Верховної Ради, яку на вул. Грушевського зупинили силовики.

Віче на Майдані 8 грудня 2013 року. Фото: Марія Бабенко

Підрозділи Внутрішніх військ МВС, які протистояли учасникам Майдану. Серед них були у тому числі й звичайні строковики. Після перемоги Революції Гідності повноваження ВВ перейшли до відновленої Національної гвардії України.

Перед розгоном «Мирного наступу» 18 лютого за рядами Внутрішніх Війск у чорній формі вишикувалися бійці «Беркуту» в сірому комуфляжі. Фото: Марія Бабенко

Зіткнення між майданівцями та силовиками, де протестувальники вперше масово застосували коктейлі Молотова, а у відповідь отримали шквал світлошумових гранат і хмари сльозогінного газу. Це сталося на розі Європейської площі та вул. Грушевського на Водохреще 19 січня 2014 року. Відтоді революція перейшла в найжорстокішу гарячу фазу, а цей день згадується як Вогнехреще.

Вогнекреще на Грушевського 19 січня 2014 року. Фото: Марія Бабенко

Під час гарячої фази Майдану в зимові холоди силовики часто застосовували проти майданівців водомети, хоч це і заборонено при мінусовій температурі.

Так називають тих, хто на добровільних засадах без винагороди брав участь у важливих громадських ініціативах. Саме завдяки Майдану, де, вочевидь, так чи інакше волонтерили мільйони, волонтерський рух в Україні набув неймовірних масштабів та став одним з вирішальних факторів збереження незалежності.

Волонтери працюють на кухні Майдану. Фото: Марія Бабенко

Наляканий подіями на Майдані Янукович 21 лютого втік зі своєї резиденції «Межигір'я». Навряд чи він мав намір туди повертатися, адже організував масштабне вивезення цінностей. Тепер на території резиденції «утікача №1» відбувається традиційний забіг під назвою «Втеча з Межигір’я». У 2023 році подія анонсована на 26 листопада.

Після «Вогнехреща» на Майдані сталися перші смерті. Сумний відлік відкрився 22 січня, коли стало відомо про загибель Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Юрія Вербицького. Два перших загинули від вогнепальних поранень. Тіло третього знайшли у лісі під Києвом після викрадення з лікарні напередодні. Тоді над Майданом вперше пролунало гасло: «Герої не вмирають»!

Вшанування пам'яті перших загиблих майданівців в січні 2014 року. Фото: Марія Бабенко

Мурал із зображенням Сергія Нігояна авторства португальського графіті-художника Алешандре Фарту (Vhils) в Сквері Небесної сотні у Києві. Фото: Марія Бабенко

На місці, де в силовиків уперше масово полетіли коктейлі Молотова, майданівці швидко облаштували барикади, на яких вічним вогнем палали шини. Цю гарячу точку почали називати «Груша». «Де в Києві готують найкращі коктейлі? На, «Груші», звісно», — так звучав популярний жарт тих днів.

Дим над вул. Грушевського в січні 2014 року. Фото: Марія Бабенко

Після «Вогнехреща» на «Груші» силовики почали активно застосовувати проти майданівців травматичні патрони. А саме, гумові кулі і гумову картеч — «Терен-12П» та «Терен-12К» відповідно. Гільзами від них були щедро всіяні місця дислокації «Беркутів» на київських вулицях.

Гільзи від гумових куль в руках майданівця на вул. Інститутській 18 лютого 2014 року. Фото: Марія Бабенко

Відзначається в Україні 21 листопада на честь початку двох революцій — Помаранчевої та Революції Гідності. Показово, що обидва рази українців збурив саме Янукович:

• у 2004 році через фальсифікацію результату другого туру президентських виборів, в яких насправді переміг його опонент Віктор Ющенко;
• у 2013 році — через відмову від підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Наче під час монголо-татарської навали у ніч на 9 грудня під час чергової спроби силовиків зачистити Майдан серед ночі забили на сполох дзвони Михайлівського золотоверхого собору. Дзвін над темною столицею лунав упродовж кількох годин.

Законодавчі акти, прийняті Верховною Радою 16 січня 2014 року, що суттєво обмежували права і свободи громадян. Деякі з положень виглядали абсурдними. Зокрема, українцям заборонили брати участь у зібраннях у масках або шоломах. За порушення передбачалося жорстке покарання.

Обурені українці відреагували на нововведення зі злою іронією. На найближче віче на Майдані, призначене на 19 січня, багато хто з учасників з'явився трохи не в карнавальних костюмах. Чудернацькі маски та каски з відер і друшляків стали відповіддю на прийняття недолугих документів. Країна, що поринала у безодню авторитаризму, мала сміливість сміятися над системою, що збожеволіла.

Мітінгарі проти диктаторських законів у Києві. Фото: Марія Бабенко

З 21 листопада 2013 року — першого дня протестів на захист європейського вибору — рух українців отримав назву Євромайдан. Тоді ж мережею почав ширитися хештег #євромайдан, який тільки вночі з 21 на 22 листопада вжили понад 20 тис. разів.

Якщо ввечері 21 листопада на Майдані Незалежності у Києві зібралося близько 1,5 тис. протестувальників, то згодом рух набрав потужності і охопив всю країну. В Києві на вулиці виходили мільйони, Майдани спалахували в обласних центрах, протестувальники захоплювали адмінбудівлі та облдержадміністрації. Кульмінацією Євромайдану став розстріл Небесної Сотні у Києві, втеча з Межигір’я тодішнього президента Януковича і усунення від влади його злочинного режиму. Згодам Євромайдан набув назву Революція Гідності.

Прапор ЄС на Майдані. Фото: Марія Бабенко

На початку Революції Гідності Майданів було два — перший, власне, на Майдані Незалежності, другий — на Європейській площі. Це було пов’язано з тим, що перші активісти, які вийшли на протести, вважали, що Майдан має бути без політики і політиків. Тому політичні сили, що підтримували протести, зосередили свою активність на Європейській площі. Проте зухвале побиття студентів під час розгону протесту на Майдані Незалежності об’єднало українців навколо головної площі країни.

Міжнародний центр культури і мистецтва у Києві на вулиці Інститутській, який мітингувальники зайняли увечері 2 грудня. Там облаштували один з пунктів обігріву для учасників протестів.

Двокілограмове преспап'є у вигляді хлібного батона, начебто виконане із золота, яке стало одним з символів невиправданої розкоші та несмаку режиму Януковича. Цей дивний аксесуар начебто знайшли у президентському маєтку «Межигір'я».

В моменти найгострішого протистояння на Майдані в Києві неодноразово зупиняли метрополітен. Вперше це сталося зранку 11 грудня, коли силовики продовжували тиснути на захисників Майдану. Тоді це пояснили начебто замінуванням, а метро знов запрацювало того ж дня. Проте під час трагічних подій 18-20 лютого кияни залишилися без метрополітену на кілька днів.

Рокове дерево президента-втікача Януковича, встановлення якого він намагався використовувати як привід для придушення народних протестів на Майдані. Коли 3 грудня 2010 року Янукович пояснював, що саме потрібно встановити на місці наметів учасників Податкового майдану, він забув українське слово «ялинка» і після тривалої паузи видихнув: «йолка». Помилка президента швидко стала мемом. Проте через кілька років напередодні 2014 Нового року «йолка» зіграла з Януковичем злий жарт. Спроби встановити святкове дерево на Майдані замість наметів протестувальників цього разу зазнали фіаско. Замість штучної хвої та іграшок каркас тогорічної головної ялинки прикрасили прапори і гасла революції.

«Йолка». Фото: Марія Бабенко

Громадська ініціатива, яка виникла після Революції Гідності з метою збору, відновлення і вивчення документів режиму Януковича і його поплічників. Завдання виявилося нелегким. Адже перед втечею більшість документів встигли пропустити через шредери або втопити у Київському морі. Між тим канцелярська сотня збирала їх, наче складний пазл.

Під час штурму Майдану 11 грудня чорним каскам силовиків протистояла стіна помаранчевих касок майданівців. Це були звичайні будівельні каски, які навряд чи здатні захистити від сильних ударів і тим більше — від куль. Пізніше у майданівців почали з’являтися сталеві солдатські каски і навіть блакитна каска ООН. Проте вона не захистила Героя Небесної Сотні 19-річного Устима Голоднюка. Снайпер зухвало пробив її, поціливши хлопцю в потилицю.

Майданівці в касках під час штурму 11 грудня. Фото: Марія Бабенко

Цей заклик зокрема пролунав, коли після побиття студентів і розгону Майдану 30 листопада 2013 року активісти зібралися на Михайлівський площі. Наступного дня українці винесли силовиків з Майдану і зайняли кілька адмінбудівель. Повстав не тільки Київ, а й уся Україна. Адже без автобусів з інших міст, які пробилися до столиці, Майдан навряд чи вистояв би у рокові дні 18-20 лютого.

Головна зброя самооборони Майдану. Готували їх із легкозаймистої суміші, розлитої по скляних пляшках. Коктейлі Молотова особливо активно пішли в хід на вул. Грушевського 19-20 січня, а також під час кульмінаційної стадії протистояння 18-20 лютого.

Виготовлення коктейлів Молотова в польових умовах. Фото: Марія Бабенко

8 грудня, коли у Києві вирував Марш мільйону, ближче до вечора активісти повалили пам’ятник Леніну на бульварі Тараса Шевченка. Це запустило так званий ленінопад — серію демонтажів і пошкоджень пам'ятників комуністичним діячам.

Масові протести українців проти свавілля влади, які розпочиналися на головній площі столиці — Майдані Незалежності. Серед них:

• Революція на граніті 1990 року;
• Помаранчева революція 2004 року;
• Податковий майдан 2010-го;
• Революція Гідності (Євромайдан) 2013-2014 років.

Панорама Майдану. Фото: Марія Бабенко

Учасники Майдану (масових протестів), революціонери, активісти. Їхня кількість в Україні вимірюється мільйонами. Зокрема в Революції Гідності 2013-2014 років, за орієнтовними підрахунками, взяли участь близько 4 млн громадян.

Під час Революції Гідності протестний рух охопив усю країну, і найчисленніші Майдани збиралися у столиці та кількох обласних центрах.

Міський парк у столиці, прилеглий до урядового кварталу і Верховної Ради. 18 лютого під час «Мирного наступу» у Маріїнському парку перебувало багато протестувальників, яких від Верховної Ради відділяли кордони силовиків і тітушок, що охороняли антимайдан. Маріїнський парк та прилеглі вулиці стали епіцентром протистояння сторін. Саме там деякі учасники маршу були по-звірячому побиті.

Маріїнський парк до початку атаки «Беркуту». Фото: Марія Бабенко

Одне з найчисленніших віче на Майдані, яке відбулося 8 грудня. За даними опозиції, у віче тоді взяли участь від 500 тис. до 1 млн громадян. Тоді як у МВС помітили на вулицях Києва лише 100 тис. осіб.

Марш Мільйону. Фото: Марія Бабенко

Мирний автопробіг, організований, зокрема, учасниками «Автомайдану», до резиденції Януковича в «Межигір’ї», який відбувся 29 грудня. Крім автомобілістів, до акції долучилися активісти, які діставалися на транспорті і далі до Межигір’я рухалися ходою. Вочевидь, ця акція неабияк налякала Януковича. Адже на учасників автопробігу силовики влаштували справжнє полювання і масово відбирала у них водійські посвідчення.

Аксесуар, у якому відповідно до «диктаторських законів» від 16 січня, українцям заборонили з’являтися на мітингах. Вочевидь, законодавці мали на увазі балаклави, що приховують обличчя. Проте дотепні мітингувальники почали прикрашати себе карнавальними масками. Згодом, коли силовики почали застосовувати сльозогінний газ, на Майдані розповсюдилися медичні маски, респіратори і навіть протигази.

Маски Майдану. Фото: Марія Бабенко

Маски Майдану. Фото: Марія Бабенко

Після побиття протестувальників 30 листопада у Майдану виникла потреба в організації медичної допомоги. Медичні пункти розмістилися в Будинку профспілок, будівлі КМДА, Жовтневому палаці, Михайлівському монастирі, монастирі святого Василія Великого та ін.

Мирна хода Самооборони Майдану і протестувальників до Верховної Ради з вимогою про повернення до Конституції 2004 року та обмеження повноважень президента. Наштовхнувшись на щільні кордони силовиків на підступах до парламенту, протестувальники заповнили Маріїнський парк та прилеглі вулиці — Кріпосний провулок, Інститутську. Досить швидко ситуація загострилася, і в учасників ходи полетіли світлошумові, газові гранати та гумові кулі. Згодом силовики з тітушками влаштували тут криваву бійню, в результаті якої загинуло 17 людей. Так розпочалася кульмінаційна фаза Революції Гідності.

Мирний наступ 18 лютого. Фото: Марія Бабенко

Мирний наступ 18 лютого. Фото: Марія Бабенко

Мистецький рух, який почав ширитися Євромайданом. До нього долучилися художники, музиканти, літератори. Художники перетворювали у артоб’єкти помаранчеві будівельні каски та щити майданівців. Завдяки цьому розмальовані артефакти з Майдану з українською символікою почали розповсюджуватися Україною і світом.

Художники малюють з натури на вул. Грушевського. Фото: Марія Бабенко

Мистецький осередок Євромайдану, який відкрився 23 грудня навпроти станції метро «Хрещатик». В Барбакані експонувалися роботи художників Івана Семесюка, Андрія Єрмоленка та інших, проводилися літературні читання.

Без нього не обходиться жодна українська революція. Показово, що наметові містечка у центрі Києва не розходилися ще по кілька місяців після перемоги революцій. Зокрема, після Революції Гідності намети з Майдану остаточно прибрали лише у серпні 2014 року. До прибирання долучилися працівники комунальних служб та кияни, проте з незадоволеними мешканцями наметів навіть виникали сутички.

Наметове містечко. Фото: Марія Бабенко

Учасники Революції Гідності, які загинули від рук силовиків і бандитів. Офіційно станом натепер мова йде про 107 осіб. Наймолодшому було лише 17 років, найстаршому – 82. Цілковито можливо, що 107 – не остаточне число.

Вочевидь, визначення «Небесна Сотня» народилося серед учасників Майдану. Адже в Самообороні Майдану був прийнятий поділ на сотні, а на небо пішла приблизно сотня Героїв. День Героїв Небесної Сотні відзначають 20 лютого.

Сумна лемківська народна пісня ХІХ ст. «Плине кача по Тисині», під яку прощалися з загиблими Героями Майдану. Вперше ця пісня у виконанні «Піккардійської Терції» пролунала на Майдані 26 січня 2014 року під час прощання з Михайлом Жизневським.

Нічна жорстка «зачистка» силовиками Євромайдану. Офіційним приводом для неї стала необхідність встановлення на Майдані новорічної ялинки, чому протестувальники, начебто, перешкоджали.

На момент початку штурму біля четвертої ночі там перебувало близько 400 активістів, переважно студентів. Частині з них вдалося втекти. Але близько 200 осіб опинилися в оточенні бійців «Беркуту» біля монумента Незалежності. Їх звірячі побили і розігнали. Ці події викликали неабияке збурення. Протести не вщухли, а навпаки — масштабувалися.

Черговий Майдан в Україні, який розгорнувся через недолугі дії Віктора Януковича. Адже він спочатку відмовився від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, а потім наважився на застосування сили до мітингарів.

Протести, які розпочалися 21 листопада, називали Євромайданом. Назва «Революція Гідності» вперше пролунала під час віче на сцені Майдану 8 грудня. Вочевидь, ці слова знайшли відгук серед більшості майданівців, адже саме ця назва залишається в історії.

Панорама Майдану. Фото: Марія Бабенко

Добровільне об’єднання майданівців для охорони учасників протесту і наметового містечка від силового розгону. Перші сотні Самооборони Майдану почали формуватися 1 грудня. Вони координували свої дії зі Штабом національного спротиву. 7 лютого Самооборона Майдану стала всеукраїнським рухом. Після перемоги Революції Гідності учасники самооборони склали основу українських добровольчих формувань, які відправилися протистояти ворогу на сході України.

Самооборона Майдану 18 лютого під час «Мирного наступу». Фото: Марія Бабенко

Самооборона Майдану 18 лютого. Фото: Марія Бабенко

Спеціальні засоби, які застосовували силовики проти майданівців. Як пізніше встановило Державне бюро розслідування, ручні газові гранати «Дрейф-2», світлошумові гранати «Заря-2», «Факел-С», «Пламя-М» та ін. для розгону Майдану постачали до України з росії.

Учасники протестів використовували їх в одязі як ознаку підтримки Майдану. Під час Помаранчевої революції це, відповідно, була помаранчева стрічка. Під час Євромайдану серед учасників поширювалися сині стрічки, кольору прапору ЄС.

Люмпенізовані молодики спортивної статури, яких тодішня влада активно залучала для фізичного протистояння у масових сутичках і розправи над учасниками протестів. Визначення з'явилося напередодні Євромайдану. Воно походить від прізвища Вадима Тітушка, який у травні 2013 року напав на журналістів під час протестів у Києві.

Тітушки. Фото: Вікіпедія

Після звільнення від силовиків 26 січня Український дім (великий виставковий центр на Європейській площі) став не тільки черговим місцем для прихистку, а й своєрідним культурним осередком для майданівців. Тут можна було не лише зігрітися й пообідати, а прослухати лекцію, музичні виступи або отримати книжку в бібліотеці Майдану.

Український дім в січні 2014 року. Фото: Марія Бабенко

Їх звозили на Майдан звідусіль. Адже підпалені на барикадах шини під час штурмів силовиків створювали рятівну вогняну й димову завісу. Майданівці навіть присвятили цьому пісню на популярний народний мотив:

Горіла шина, палала

Горіла шина, палала,

Там барикада стояла,

Там барикада стояла.

Шини на Майдані. Фото: Марія Бабенко

Координаційний центр Євромайдану, який створили 1 грудня 2013 року після побиття студентів і відновлення контролю протестувальників над Майданом Незалежності. Про створення штабу оголосили лідери трьох опозиційних партій, які підтримали Майдан: Віталій Кличко, Олег Тягнибок і Арсеній Яценюк. Штаб працював у Будинку профспілок України.

Сутички протестувальників з міліцією, які відбулися на вул. Банковій біля адміністрації президента ввечері 1 грудня. Адже після успішного відновлення контролю над Майданом туди направилась частина мітингарів. Акція закінчилася жорстоким побиттям протестувальників бійцями «Беркуту». Травми отримали 112 активістів, серед яких було 45 українських та іноземних журналістів.

Спроба нічного штурму Майдану бійцями спецпідрозділу «Беркут» та ВВ, яку майданівці вдало відбили. Самооборона Майдану таким чином пройшла випробування на міцність, а небайдужі кияни продемонстрували високу залученість: дізнавшись про початок нічного штурму, тисячі людей з різних кінців міста вирушили на Майдан. Під час штурму жінки гуртувалися біля сцени, а чоловіки вишикувалися ланцюгами вздовж периметру Майдану.

Штурм 11 грудня. Фото: Марія Бабенко

Найстрашніші та найкривавіші події Революції Гідності, які розпочалися розправою над Мирним наступом, продовжилися облогою Майдану та розстрілом Небесної Сотні. Тим часом революція охопила багато міст України, де місцеві майданівці захоплювали обладміністрації і адмінбудівлі.

Майдан 19 лютого. Фото: Марія Бабенко

Кривава розв’язка відбулася біля дев’ятої ранку, коли силовики, вочевидь, злякавшись застосування проти них вогнепальної зброї, почали відходити з Майдану по вул. Інститутській. Майдан перейшов у наступ, але потрапив під вогонь спецроти «Беркуту». Останнього майданівця вбили близько п’ятої години вечора.

Відтоді режим Януковича посипався. Законодавчо-правове закріплення перемоги Майдану відбулося 22 лютого, коли Верховна Рада обрала Олександра Турчинова головою парламенту. Наступного дня на нього поклали обов'язки президента України. Так закінчилася Революція Гідності і розпочалася війна з росією, яка вже тоді почала окупацію Криму.

Майдан 21 лютого 2014 року. Фото: Марія Бабенко