2 червня 2020 15:45

Погляди

Всі під підозрою: як всіх банкірів країни змусили припинити довіряти своїм клієнтам

заступник полтавського міського голови, економічний експерт аналітичного центру «Зміст»

Будь-яку українську владу можна небезпідставно звинуватити у відсутності системного підходу до вирішення тих чи інших завдань.

Яскравим прикладом є ситуація з коронавірусом, а вірніше — дії влади щодо подолання економічних наслідків для України як внутрішнього карантину, так і світового падіння економіки.

Але є питання, де нова влада проявила неабияку завзятість і роботу на всіх рівнях, — як змусити українців платити податки?

Оскільки за цю справу взявся юрист, а не економіст (Данило Гетманцев), якому навряд чи знайома крива Лаффера, то і обрані методи досягнення мети лежать не у економічній площині, а у посиленні регуляції.

Першим етапом стала фіскалізація спрощенців, другим – законопроект 1210, який «закручує гайки» українцям, що мають бізнес за кордоном, або ж ведуть зовнішньоекономічну діяльність.

Тепер настала черга всіх інших, більш того, розуміючи, що такі ініціативи можуть спонукати людей до переходу в тіньовий сектор, ініціатори змін вирішили вбити всіх зайців одним махом — і бізнесу гайки закрутити, і тіньовому сектору.

Тож наприкінці минулого року під ялинку українцям підклали закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Документ за своєю суттю, а тим більше, на практиці, мало що спільного має з назвою. Саме з метою забезпечення реалізації вимог цього закону НБУ опублікував постанову №65 від 19 травня.

Остання роз’яснює, яким чином механізми, закладені до вищезгаданого закону, мають працювати в банківській сфері. Саме цей документ, що містить 192 сторінки, ми і розглянемо.

Банк як контролюючий орган

Згідно інструкції, банки зобов’язані забезпечити належну

організацію внутрішньобанківської системи запобігання та протидії

1) легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,

2) фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі ПВК/ФТ) та

проведення первинного фінансового моніторингу.

Якщо з тероризмом і зброєю масового знищення все зрозуміло, то з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, треба зробити пояснення.

Стаття 5 закону про запобігання та протидію легалізації доходів говорить:

До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

До злочинного шляху отримання доходів також належить ухилення від сплати податків.

У випадку підозри банк зобовʼязаний вимагати абсолютно будь-яку податкову, бухгалтерську або митну звітність.

Тобто, дана інструкція перетворює банки в орган первинного моніторингу, який має відслідковувати і звітувати спеціально уповноваженому органу про клієнтів, які можуть ухилятись від сплати податків. Саме про цю сторону питання далі піде мова.

Слід зауважити, що всі витрати на такий моніторинг інструкція покладає саме на банки, які мають створити спеціальні підрозділи, систему аналізу фінансових операцій, систему збору та обробки додаткової інформації від клієнтів, та інше.

Звісно, що це призведе до додаткових витрат, у тому числі на персонал, що врешті решт збільшить вартість банківських послуг.

Для виконання заходів ПВК/ФТ банки використовуватимуть ризик-орієнтований підхід, що має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації.

Банк до встановлення ділових відносин з клієнтом має встановити мету та характер майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції на підставі отриманої від такого потенційного клієнта необхідної інформації.

З цією метою банк, керуючись ризик-орієнтованим підходом, зокрема, зʼясовує:

1) суть, масштаб та вид діяльності клієнта ‒ юридичної особи, ФОП, трасту або іншого подібного правового утворення;

2) розмір доходів/соціальне становище клієнта ‒ фізичної особи;

3) вид послуг/продуктів, за якими клієнт звертається до банку;

4) орієнтовний обсяг фінансових операцій, які планує проводити клієнт у банку.

Також для юридичних осіб виникає термін «компанія-оболонка», тобто з ознаками фіктивності. З метою підтвердження або спростування таких ознак, банк зобов’язаний отримати та проаналізувати додаткові документи, наприклад:

Ініціатори змін вирішили вбити всіх зайців одним махом — і бізнесу гайки закрутити, і тіньовому сектору.

1) про фінансову звітність, підтверджену незалежним зовнішнім аудитом, яка розкриває суть та зміст фінансових операцій, що здійснюються клієнтом, та дає змогу встановити відповідність прибутку(доходу)/обороту його господарській діяльності;

2) що підтверджують фактичний рух товарів, надання послуг, виконання робіт під час здійснення господарської діяльності;

3) що підтверджують ведення господарської діяльності основними контрагентами потенційного клієнта;

4) що підтверджують сплату податку на прибуток (доходи);

5) що підтверджують найм осіб на умовах трудового договору (договору про найм персоналу або договору про надання послуг аутсорсингу), до посадових обовʼязків яких належить організація та забезпечення здійснення господарської діяльності, з урахуванням відповідності таких обовʼязків виду діяльності потенційного клієнта, обсягам його фінансових операцій;

6) що підтверджують наявність виробничих/офісних приміщень, інших активів, достатніх для ведення потенційним клієнтом відповідного виду господарської діяльності (правовстановлюючий документ або договір оренди приміщення/устаткування);

7) що підтверджують наявність офісних приміщень у потенційного клієнта за адресою масової реєстрації.

Перелік вищезазначених документів/інформації не є вичерпним.

Тобто у випадку підозри банк зобовʼязаний вимагати абсолютно будь-яку податкову, бухгалтерську або митну звітність, будь-які договори, та навіть аудит, що не передбачений для більшості юридичних осіб.

Також інструкція передбачає проведення посилених перевірок клієнтів за принципом «знай свого клієнта», що фактично означає навіть виїзні перевірки.

Під пильний контроль потрапить практично вся тіньова економіка, що користується банківськими послугами.

Таким чином, незалежно від того, хто є клієнтом — фізична особа, ФОП або юридична особа, банки зобов’язані проводити аналіз на предмет тіньових доходів або ухиляння від сплати податків. І арсенал для таких заходів у банків відтепер вражаючий.

Критерії ризику ВК/ФТ

Регулятор дозволяє банкам використовувати свої критерії, але приводить список мінімально необхідних, розділивши їх на групи:

1. Критерії ризику за типом клієнта — критерії ризику ВК/ФТ, що притаманні правовій формі, структурі власності клієнта, діловій, професійній чи особистій діяльності клієнта та його кінцевого бенефіціарного власника (КБВ).

2. Географічні критерії ризику — банки мають враховувати пов’язаність клієнта з державами та територіями, де може виникнути високий рівень ризику ВК/ФТ.

3. Критерії ризику за типом послуги ‒ це критерії ризику ВК/ФТ, притаманні відповідній послузі банку.

4. Критерії ризику за каналом постачання послуги — це критерії ризику ВК/ФТ, притаманні каналу постачання послуги, тобто тому, яким чином клієнт отримує та використовує послугу.

Всі ці критерії викладені на семи сторінках, тож пройтись по всім можливості немає, але розглянемо найцікавіші:

КБВ юридичної особи є керівником, бухгалтером або підписантом;

Досить дивний критерій, адже практично весь малий та левова частина середнього бізнесу працює у формі Товариств з обмеженою відповідальністю, де в більшості випадків власник ТОВ і є директором. Таким чином, всі вони потрапляють під критерій ризику.

Клієнт надає юридичні, консалтингові, бухгалтерські послуги або послуги із заснування суб’єктів господарювання та подальшого здійснення ними діяльності, відкриття рахунку в банку від свого імені для здійснення фінансових операцій від імені клієнта;

Чому юристи, бухгалтери та консультанти автоматично підпадають під критерій ризику, зрозуміти досить важко.

Клієнт надає послуги, які важко документально підтвердити, що вони насправді були надані (наприклад, рекламні, маркетингові, консалтингові послуги, послуги з дослідження ринку, розроблення та обслуговування IT-рішень);

Як довести, що програміст написав код для сайту, наприклад? Або консультант провів тренінг с персоналом чи був розповсюджений рекламний буклет серед населення?!

Керівником юридичної особи є особа: яка належить до соціально вразливих верств населення (студенти, пенсіонери, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);
Молодь до 20 років;
Наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта або його КБВ, що свідчить про можливий зв’язок із тероризмом або іншою кримінальною/незаконною діяльністю;

Офіційні джерела – це логічно, але публічні? Конкурент замовив статтю в якомусь інформаційному смітнику — і у вас проблеми.

Попередня діяльність та професійний досвід клієнта суттєво відрізняються від того, що клієнт планує здійснювати, використовуючи послуги банку;

Зміни – це завжди ризик, але тепер і в критеріях банку.

Невідповідність кола спілкування або комунікативного рівня спілкування власника істотної участі/КБВ змісту та виду діяльності юридичної особи;

Коло спілкування теж банки мають перевіряти. Яким чином, не зрозуміло. Більш того, незрозуміло, чому власник частини компанії, котрий не займається управлінням компанією, має мати специфічній комунікативний рівень?

Період діяльності юридичної особи з дати державної реєстрації — менший ніж півроку;
Кількість працівників юридичної особи не відповідає виду та обсягам її діяльності;

Тут можна хіба що поспівчувати банкам, які мають тепер робити купу роботи, зовсім не пов’язаної з банківською справою.

Юридичні особи, які зазначають, що мають різних КБВ, керівників і різне місцезнаходження, проводять банківські платежі, використовуючи одну і ту саму ІР-адресу;

Маєте бухгалтера на аутсорсі, що обслуговує на одному комп’ютері декілька компаній?! Це ризик.

Юридична особа не має (у власності або користуванні) виробничих потужностей/торговельно-складських приміщень, інших активів, необхідних для ведення задекларованої господарської діяльності, або обсяги господарської діяльності неспівставні з обсягами наявних активів;

Постійний мінімальний або нульовий залишок грошових коштів за наявності значних оборотів за рахунками (за даними виписок);

Тобто, оптова торгівля з невеликою маржею може викликати запитання.

Індикатори підозрілості фінансових операцій

Окремим додатком до інструкції регулятор виклав індикатори підозрілості фінансових операцій, що також розділені на групи:

1. Індикатори, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта;

2. Індикатори, що стосуються фінансових операцій клієнта;

3. Індикатори за різними видами продуктів.

Також розглянемо деякі з них:

Клієнт має велику кількість рахунків або платіжних карток, потреба у яких не є зрозумілою або не відповідає його бізнес-потребам.

Доволі дивне розуміння підозрілості, особливо враховуючи те, що самі банки максимально зацікавлені роздавати якомога більше карток, тому їх і багато.

Фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема, віку, професії, доходам);

Якщо сантехнік вирішив купити акції якоїсь компанії – до нього виникнуть питання.

Відбулися значні зміни в обсягах фінансових операцій, що здійснюються за рахунками клієнта;
Клієнт (юридична особа-резидент) отримує на свій рахунок багато готівкових чи безготівкових платежів на незначні суми, які згодом агрегуються та великою сумою переказуються іншому клієнту;

Покупка оптом та продаж у роздріб також може викликати запитання.

Клієнт (представник клієнта) нервує без видимих причин або проявляє нетипову поведінку;

Перед походом до банку не забудьте валер’янку.

Клієнт демонструє незвичну зацікавленість вимогами законодавства у сфері ПВК/ФТ та внутрішньої системи ПВК/ФТ банку;
Представник клієнта ‒ фізичної особи не має чітких та зрозумілих стосунків із клієнтом (наприклад, особа не є родичем, членом сім'ї, адвокатом);
Проведення клієнтом фінансових операцій у великому обсязі з готівкою, що не пов’язані з основним видом діяльності клієнта, та/або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків.
За рахунками клієнта, який провадить діяльність у сфері роздрібної торгівлі, немає фінансових операцій із інкасації виручки.

Ну як без інкасації, якщо у вас маленький роздрібний магазин?

Обсяг готівкових операцій за рахунком клієнта не відповідає обсягу, що є притаманним виду і масштабам діяльності клієнта;

За рахунком клієнта здійснюються регулярні фінансові операції готівкою на великі округлені суми;
клієнт проводить незвично тривалий час у сховищі (більше 15 хвилин);
поведінка клієнта щодо використання сейфа є незвичною;
клієнт відвідує сховище перед тим, як внести готівку на рахунок, відкритий у тому самому банку, де він користується послугами сейфа;
поведінка клієнта щодо використання сейфа суттєво змінилася;
послугами сейфа користується інша особа (за довіреністю).

Якщо ж звести до купи всі критерії ризику та індикатори фінансових операцій, маємо наступну картину: основне завдання закону про ПВК/ФТ та інструкції НБУ з його реалізації, — зобов’язати банки перевіряти клієнтів та операції, виявляючи їхню причетність до тіньового сектору максимально можливим арсеналом інструментів.

Під пильний контроль потрапить практично вся тіньова економіка, що користується банківськими послугами, та більшість схем оптимізації і мінімізації податків. Охоплення — максимально широке: від доходів на картку фізичної особи і зарплати в конверті до створення додаткових суб’єктів господарювання і фіктивних операцій.

Також варто зазначити, що дана інструкція містить достатньо, м’яко кажучи, дивних критеріїв та індикаторів. Але навіть більш притомні мають велику суб’єктивну складову.

«Притаманний масштаб діяльності», «значні зміни», «суттєво відрізняються» та інші поняття не мають чітких рамок, та можуть трактуватись банком на свій розсуд. Тож є надія, що в боротьбі за клієнта банки будуть йти назустріч у трактуванні таких понять.

Наслідки

Влада замість обіцяної лібералізації оголосила війну за податки з доходів українців, причому по всіх фронтах: від іноземної компанії, акціями якої володіє українець, до ФОПів і тих, кому гроші «кидають на картку».

Щоб зрозуміти, до чого це призведе, треба трохи уваги приділити теорії. Однією з перших спроб оцінити вплив податків на економічне зростання була робота співробітника Світового банку (WB) Кіта Марсдена «Взаємозв'язок між податками і економічним зростанням», написана у 1983 році.

Зниження податків призводить до збільшення нерівності доходів.

Аналізуючи історичні дані 21 країни, автор прийшов до однозначного висновку — високі податки уповільнюють економічне зростання. Подальші дослідження інших економістів давали такі ж результати.

У своїй роботі «Податки та економічне зростання» американський економіст Джеральд Скаллі розрахував оптимальний відсоток державних витрат на рівні 23% ВВП для США, на рівні 45% його модель давала зростання економіки близько нуля.

Є подібні розрахунки вітчизняних економістів, які для України називають оптимальне значення в 30% ВВП. В реальності ж рівень державних витрат в Україні останні 10 років коливався в межах 40-49% ВВП, а в 2018 році склав 44%.

Таким чином, для прискорення зростання економіки необхідність зниження податків очевидна. Здавалося б, якщо рецепт давно відомий, чому все робиться навпаки?

Відповідь на це питання криється в ще одній закономірності, знайденій у цих же дослідженнях: зниження податків призводить не тільки до прискорення економічного зростання, а й до збільшення нерівності доходів.

Природно, що такий ефект може викликати напругу в суспільстві, особливо в країні, де ще 30 років тому будували світле комуністичне майбутнє. Політично влада може вважати це більшим ризиком, ніж відсутність бурхливого економічного зростання.

Вустами головного «архітектора» боротьби з тіньовою економікою Данила Гетманцева, такий підхід описаний наступним чином:

«Коли бабуся в селі отримує пенсію в розмірі 1564 грн, аморально говорити про зниження рівня оподаткування».

Потрібно сказати, що формально в боротьбі за рівність доходів ми досягли видатних результатів. Індекс Джині, що оцінює ступінь, в якій розподіл доходів або витрат відрізняється від абсолютної рівності, в Україні один з найнижчих не тільки в світі, але і в Європі (чим нижче, тим більше рівності).

Зі 107 країн, за підсумками 2018 року, Україна за рівністю доходів обходить 97 країн, поступившись тільки восьми країнам Європи, причому несуттєво. Але в житті виглядає все якось інакше.

На сьогоднішній день ми маємо курс держави на рівність серед бідних.

Дана невідповідність практики з теорією обумовлена істотною часткою тіньової економіки, адже як розрахунки індексу Джині, так і розрахунки рівня державних витрат її не враховують.

І, якщо зниження реального фіскального навантаження за рахунок тіньової економіки впливає на зростання нерівності істотно, то на зростання економіки – набагато менше. Це обумовлено тим, що, хоч тіньова економіка і покращує фіскальні умови для бізнесу, але має ризики, а інтерес частини інвесторів до неї взагалі відсутній.

Тож тепер маємо відповідь на питання, чому замість обіцяного зниження податків ми отримуємо боротьбу з тіньовим сектором: у виборі між прискоренням економічного зростання та рівністю доходів ставка зроблена на останнє.

Для України успіх таких дій влади буде означати наступне: реальний рівень державних витрат буде наближатися до 42-44% від обсягу всієї економіки, що дозволить підняти пенсії та зарплати бюджетникам, тож реальна рівність доходів виросте.

Але! Такий курс буде означати для України відсутність стрімкого економічного зростання, яке було би при зменшенні податків та регуляції. Більш того, бізнес сам би поступово виходив з тіні.

Тож на сьогоднішній день ми маємо курс держави на рівність серед бідних.