Чоловік Ірини Феофанової більше року на війні. Їхня донечка більше року живе без тата. Ірина більше року сама.
Таких сімей в Україні зараз – тисячі. І в кожній з них уже другий рік чекають на повернення додому свого рідного захисника чи захисниці.
Ті, хто пішов добровольцями або був мобілізований на початку великої війни, служать уже 14-й місяць.
Частина з них уже загинули, частина – були поранені, частина втратила своє здоров'я назавжди.
14 місяців ризику для життя і виснажливої роботи
Люди, які служать з лютого-березня минулого року, дуже виснажені фізично і морально. Вони місяцями не бачаться з близькими, гроблять своє здоров'я і постійно ризикують життям. Вони мріють про дуже прості речі: виспатися вдома на чистій постільній білизні, сходити в кіно з сім’єю, походити в цивільному одязі, врешті-решт!
Військовослужбовець обнімає доньку перед від'їздом на фронт. Фото: І. Феофанова.
А сім’ї військовослужбовців місяцями чекають у постійній напрузі, смикаючись від випадкової смски пізно ввечері і не знаходячи собі місця, коли рідна людина по декілька днів не виходить на зв’язок.
А ви знали, що їдучі на бойові, військовослужбовці часто майже не беруть із собою їжі? Максимум пару «снікерсів». І не тому, що в них проблеми з продуктами – ці потреби якраз закриті на 150%. А щоб не вилазити з окопа, якщо виникне необхідність сходити в туалет! Ти сидиш дві доби у власноруч спорудженому бліндажі під постійними обстрілами, і не можеш навіть спокійно задовольнити найпростішу людську потребу. Утім, через нервове напруження на нулі, за словами військових, часто взагалі пропадає апетит.
Коли бійці повертаються на ротацію – їх же не відпускають додому. Служба навіть у відносно безпечному місці – це постійні наряди, чергування, навчання і завдання, це поламаний графік сну і надмірні фізичні навантаження. Наприклад, якщо тебе призначили черговим у групу ППО, то щоразу після сигналу повітряної тривоги ти виїжджаєш у відповідний пункт – скажімо, на дах не зданої в експлуатацію висотки. І піднімаєшся на 27-й поверх. Без ліфта, сходами. З усім спорядженням. І так може бути 4-5 разів за добу.
Тягар війни лежить на одних і тих самих плечах
Це несправедливо, коли весь тягар війни вивозиться на одних і тих самих плечах. Нам часто кажуть, що Перемога обов’язково буде – але чим викликана така впевненість? Що за нею стоїть? Сучасна зброя від Заходу не варта нічого, якщо нею не користуватимуться наші воїни. Усі танки та ракети без людей – лише купа металу. І саме людей потрібно берегти в першу чергу. Люди – вони не металеві. Їм потрібно відпочивати і відновлюватися.
Законопроєкт про демобілізацію через 18 місяців служби
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №9142, який дозволяє демобілізацію в Україні через 18 місяців з моменту мобілізації. Якщо він буде схвалений народними депутатами, тим воїнам, які вже відслужили 13,5 місяців, залишиться трохи більше 4 місяців обов’язкового перебування у війську. Після того вони матимуть можливість демобілізуватися і повернутися до своїх сімей, до роботи і до нормального життя. Відповідну заміну потрібно готувати вже зараз, щоб до серпня-вересня нова хвиля військовослужбовців була підготовлена на високому рівні.
Крім того, петиція з відповідною ініціативою вже набрала необхідних 25 тисяч голосів. Вона буде опублікована на сайті президента, і тепер її має розглянути Володимир Зеленський.
Спілкуючись з військовими та їхніми сім’ями, я розумію: цей законопроєкт і ця петиція потрібні, він мають величезний суспільний запит і мають бути підтримані владою.
Багато військових хочуть отримати право на заміну хоча б через півтора року служби.
Людям зі сталі теж потрібен перепочинок. Це буде як мінімум справедливо.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
