Як вам уже відомо, у ніч з 30 на 31 березня 2020 року парламентарі підтримали законопроєкт, який передбачає скасування мораторію на продаж землі в Україні.
Для країни саме ця реформа – незворотний процес, і саме від швидкості її імплементації залежатиме економічний ефект країни.
Проте в суспільстві й досі популярними є міфи, які сіють певні категорії політиків, журналістів, бізнесменів у своїх особистих цілях:
- відкриття ринку землі суперечить Конституції;
- землі скуплять іноземці;
- землі скуплять агрохолдинги;
- у селян відберуть (усі) землі;
- у селах зникнуть робочі місця;
- настане продовольча криза та інше.
На такі закиди можна відповісти таке: Конституція України закріплює, що земля є основним національним багатством, об'єктом власності українського народу.
Іншими словами, використання землі має цей народ збагачувати. Економічний потенціал землі виявляється повною мірою в тому, що земля є знаряддям для створення додаткової вартості – сільськогосподарської продукції.
І лише на вільному, відкритому, конкурентному ринку можна ефективно цим знаряддям користуватись. Побоювання, що хтось скупить чи відбере землю, пропагуються тими, хто сьогодні за безцінь цю землю використовує. І це точно не власник землі.
Попри багато позитивних аспектів, все ж таки у законопроєкті присутні й негативні. Зокрема, йдеться про фінальні зміни до багатостраждального проєкту закону, що були проголосовані.
По-перше, закон набирає чинності з 1 липня 2021 року. Така відстрочка є негативним аспектом у запуску ринку землі.
За законом, стати власниками землі можуть: громадяни України; українські компанії, учасниками яких є лише громадяни України та/або держава та/або територіальні громади; територіальні громади; держава.
Водночас іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати у власність частки в статутному капіталі/акції юридичних осіб (крім банків), що є власниками земель с/г призначення, до надання відповідного дозволу на референдумі.
Не можуть набувати землю у власність:
юридичні особи – учасники або бенефіціари, громадяни держави-агресора або держави-окупанта; учасники або бенефіціари – іноземні держави; якщо неможливо встановити бенефіціара юридичної особи; бенефіціари яких зареєстровані в офшорних зонах; юридичні особи, до яких застосовані санкції.
фізичні особи – іноземці/особи без громадянства; особи, що належать до терористичних організацій; особи, до яких застосовані санкції.
Це точно не та площа, що дозволить залучити інвестиції, відкрити адекватне кредитування під іпотеку землі.
Також забороняється продаж земельних ділянок с/г призначення державної та комунальної власності.
Виняток – можливий викуп громадянами, яким належить право постійного користування (в т. ч. переоформлене в оренду) та право довічного успадкованого володіння такими земельними ділянками.
По-друге, законом встановлюються обмеження щодо площі земельних ділянок, що можуть перебувати у власності: громадянина – не більше за 10 тис. га (до 1 січня 2024 року – до 100 га); юридичної особи (крім банків) — одночасно не більше за 10 тис. га та загальної площі ділянок, які можуть перебувати у власності її учасників.
Водночас до 1 січня 2024 року забороняється відчуження на користь юридичних осіб земельних ділянок с/г призначення, крім: передачі у спадщину, обміну (міни) та переходу до банку права власності на предмет застави. Тобто до 2024 року дозволяється продавати щонайбільше 100 га «в одні руки», і лише фізичним особам – громадянам України.
Тут приховано такі моменти:
Це точно не та площа, що дозволить залучити інвестиції, відкрити адекватне кредитування під іпотеку землі.
Заборона до 2024 року купувати землю юридичним особам означає, що упродовж найближчих років операції з землею цікавитимуть виключно спекулянтів, які формуватимуть земельні банки за допомогою необхідної кількості фізичних осіб, на яких буде оформлена ця земля.
Поетапне збільшення площі означатиме й додаткові витрати на переоформлення документації щодо земельного банку. Ці кошти осядуть в руках реєстраторів, нотаріусів, організацій, що виготовлятимуть технічну документацію. А могли б бути інвестовані в нарощування агровиробництва чи у збільшення його ефективності.
Що ж, будемо працювати в тих умовах, які маємо. Така редакція все ж таки однозначно краща за мораторій. Сподіваємось, що ринок землі врешті запрацює та принесе вигоду саме кінцевому власнику української землі – українському народу.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
У центрі культури і сенсів: що обговорювали на 18-му Українському маркетинг-форумі
