Україна один зі світових трендсетерів в IT і випереджає європейські країни за рівнем цифровізації публічних та комерційних послуг. Проте цифровізація досі оминає таку значну галузь, як вантажна залізнична логістика. Застаріла технологія управління активами та недосконалість принципів організації залізничних перевезень гальмує розвиток виробництв в Україні і спричиняє ускладнення в перевізному процесі:
- відсутність можливостей відстеження виконання перевезень Автоматизованими Системами у реальному часі;
- неможливість планувати роботу підприємств, прогнозувати прибуття і відправлення, оптимізувати використання ресурсів та рухомого складу;
- відсутня координація між Автоматизованими Системами різних учасників.
І наріжний камінь проблеми — наявна технологія отримання даних та взаємодії між учасниками перевізного процесу не допускає коректного автоматичного застосування інформації про реальне місцеперебування і стан рухомого складу. Через це логістичні активи лише 20% часу зайняті виконанням операцій (завантаження, транспортування, розвантаження), а 80% часу — простоюють в очікуванні або наступної операції, або команди людини. У вимірі витрат, це має такий вигляд: дві третини вартості логістики в Україні — це не витрати на виробництво робіт, а витрати на утримання активів та людей, яким потрібен час для прийняття (не завжди раціональних) рішень.
Знаючи більшість бізнес-процесів залізничної логістики, торгових і портових компаній, я розумію логіку і відчуваю ментальну природу прийняття таких рішень: людина зазвичай не поспішає, а подекуди гальмує деякі процеси заради отримання особистої вигоди. Особливістю української логістики є непередбачуване виникнення та міграція «вузьких місць». А вихід із «вузького місця» можливий лише після команди певного функціонера.
Яке майбутнє логістики в Україні
Бізнес це математика, це швидкість, це завжди ефективність. Логістика, особливо в Україні, вже підійшла до того моменту, коли консервація аналогових технологій планування процесів, обміну інформації стає критичним обмеженням ефективності.
На логістичних нарадах, штабах, витрачається час та людський ресурс. Разом з тим, коли мова йде про купівлю проїзду не для вантажу, а для пасажира як фізичної особи, для цього не потрібно вже ні з ким домовлятися, ви просто натискаєте на кнопки. На додаток, ваш смартфон точно знає всі ваші останні дії і знає все, що відбувається на залізниці, і не дозволить вам купити квитки на місця, які кимось зайняті.
Я впевнений, що власники бізнесів, логістичних активів мають розуміння, що людина не здатна миттєво аналізувати гігантські масиви даних та врахувати безліч динамічних обставин, що змінюються у реальному часі. Частина з цих процесів вже відбувається в цифрових середовищах.
У недалекому майбутньому ми однозначно матимемо проблеми з трудовими ресурсами. Тому провідні бізнесмени це розуміють і починають впроваджувати цифрові технології, штучний інтелект, у свої бізнес-процеси. Все, що без шкоди для людей можна віддати машині, не забираючи у них роботу, — все потрібно віддавати машині.
Я впевнений, що майбутнє енергетики в Україні буде децентралізованим і більшу частину буде отримано з природних джерел, вітру і сонця. Якщо енергетика буде розподілена, то, наприклад, у вантажній логістиці без сумнівів (і зовсім скоро ми це застанемо) перевезення буде відбуватися машинами з автопілотами, бо водіїв уже зараз не вистачає, і не вистачатиме надалі.
Я думаю, що нове покоління бізнесменів створюватиме повністю автоматизовані порти та елеватори. Вони вже існують, це не фантастика. Я сам бачив китайський повністю автоматичний контейнерний порт, де машини переміщують контейнери. Вже є кораблі на електриці, які йдуть автопілотом до визначеного напряму. Те саме стосується і майбутнього автоперевезень. До автоматизованих портів, які визначені місцем відправлення вантажів, протягнуться автомобільні шляхи, як артерії, де будуть закриті смуги, якими курсуватимуть безпілотні автомобілі. На відміну від сьогоднішньої моделі логістики, коли ми бачимо, що виробники вантажів купують засоби їхнього перевезення, у логістиці майбутнього буде нераціональним мати власний парк, який 90-70 відсотків часу стоятиме. А купивши та віддавши транспортний засіб в консолідований парк, який цілодобово пересуватиметься в автоматичному режимі, ви отримуватимете собі необхідну кількість перевезень.
В майбутньому неможливо буде ось так просто з нізвідки опинитися з непередбачуваним обсягом вантажів у Європі, як сталося з українськими вантажами у 2022-2023 роках. Я веду це до того, що в майбутньому плани перевезення не будуть комерційною таємницею. Навпаки, буде нормальним говорити відкрито про свої наміри виробити, продати, перевезти або надати послуги з перевезення. Буде нормальним наперед показувати іншим, що ти зайняв ту чи іншу спроможність, щоби за неї не штовхалися ліктями. Ми ж не бачимо гонитви на підвищення цін під час продажу квитків на літаки, вони у всьому світі вже продаються заздалегідь і там немає жодних аукціонів. Це все тому, що там люди дійшли висновку, що важливішим є цей баланс попиту та пропозиції, і, скажімо так, заповнюваність. Тобто, літаки не літають порожні. Якщо на літак не продано квитки, він забирається з цієї лінії, з цього напрямку. Якщо пором не наповнюється транспортом, він також скасовується. Тому що система працює там, де є заздалегідь передбачуваний потік.
У майбутньому функціонери нічого не вирішуватимуть у логістиці від слова взагалі, навіть за тієї умови, якщо інфраструктура залізничної логістики залишиться державною монополією. Там, де зберігається монополія, скрізь використовується регулювання, щоб вона не шкодила розвитку бізнесу. У нашому майбутньому теж буде регулятор. Тільки цей регулятор (увага!) буде не в кабінетах. Це будуть розробники, які введуть у систему критерії, правила та визначеності, закономірності, логічні контролі — і все! І ця система сама розподілятиме свою інфраструктуру, свою можливість між претендентами, без впливу людей. Тому що люди, за великим рахунком, не роблять нічого кращого за те, що може зробити автоматизована система, штучний інтелект, математична модель. У побуті, одержуючи посилки чи купуючи квитки на поїзд або до кінотеатру, мільйони українців вже використовують свого цифрового двійника.
В тому майбутньому, яке настане в логістиці незабаром, жодна назва компанії не матиме преференцій для комп'ютера, який розподілятиме пропускні спроможності інфраструктур. Не буде переваги, чи велика компанія, чи маленька, тому що діятимуть інші пріоритети, за якими повинна стежити громадськість.
У майбутньому люди братимуть участь у логістичних процесах за залишковим принципом. Фахівці пропишуть модель розвʼязання задач, пріоритети, за якими машина робитиме вибір між запропонованими розв'язаннями проблем, що виникають. На системні проблеми існує системне рішення, і в логістиці, за великим рахунком, не повинно бути непередбачуваних подій, окрім погоди. Хоча й прогнозування погоди досить точна наука, і це застосовується в пасажирській логістиці.
Тобто в майбутньому відбуватиметься постійний нескінченний обмін даними між інфраструктурними можливостями, між усіма транспортними засобами, між виробництвом та між контрактами. Логістичний актив сповіщатиме про свою участь у тій чи іншій операції не людину, а автоматизовану систему, яка генеруватиме активу наступне завдання, ставитиме ціль слідувати туди, робити те. І всі активи виконуватимуть глобальне завдання, яке поставив власник. Той чи інший контракт підписуватиметься з точним розумінням можливості його виконання. Якщо, скажімо, певний комерційний субʼєкт забажає придбати певний обсяг продовольства в Україні, і малий та середній фермер в Україні побачить оферту, що в такому місці, на таку дату корабель готовий завантажуватися такою культурою, за такою ціною, він у своєму смартфоні підписує зобовʼязання, віддає команду консолідованому перевізнику, щоби машини-роботи з сусіднього автоматизованого елеватора були відправлені у бік цього корабля. І за фактом прибуття вантажу на корабель він точно отримає гроші. Як, наприклад, зараз відбуваються продажі через інтернет, і це не фантастика, а реальність.