Атомні електростанції ще довгий час відіграватимуть провідну роль у генерації електроенергії в Україні. Міненергетики та «Енергоатом» давно говорять про необхідність будівництва на АЕС нових енергоблоків. Спочатку були підписані меморандуми і якісь угоди з американською Westinghouse про створення блоків на базі реакторів AP1000, які мають привабливі характеристики, але досить дорогі і вимагають багато часу для будівництва. Потім до цих планів додалося бажання купити в Болгарії реактори російського виробництва. Ця історія супроводжувалася гучним скандалом і, схоже, зараз на ній можна поставити вже хрест.
Окрім США та РФ, ядерні реактори виробляють Китай, Франція, Велика Британія, Японія, Канада, Індія. Але, судячи з ціни та темпів розвитку, серйозну конкуренцію реакторам Westinghouse в Україні можуть скласти південнокорейські реактори. Для цього потрібне політичне рішення. Поки що 
розповідає про те, які реактори і як виробляють у Південній Кореї.
Як Південна Корея розвивала атомну енергетику
Південна Корея десятиліттями розробляла власні атомні технології та вибудовувала атомну галузь. Тепер вона привертає увагу різних країн, які прагнуть створити свої АЕС без залучення Росії чи Китаю, провідних світових виробників атомної енергетики, розповідає Bloomberg. Світова ядерна галузь дуже концентрована і вже істотно скоротилася під тиском високих витрат, тривалих строків, жорсткого регулювання та політичного спротиву. США та Франція мають історію перевитрат коштів та затримок. Росія і Китай щосили намагаються залучити західних покупців, але поки що без особливих успіхів. Японія все ще відновлюється після катастрофи на Фукусімі у 2011 році. Це дозволяє Південній Кореї, як новому гравцю в плані ядерного експорту, скористатися вигідною можливістю.
Вартість виробництва ядерного енергетичного реактора в деяких країнах, доларів за кіловат
Згідно з аналізом Bloomberg Businessweek, із приблизно 400 запланованих натепер ядерних реакторів у всьому світі Сеул має можливість отримати контракти на 43% з них. Це дозволить Кореї стати одним із найбільших експортерів атомних технологій протягом наступного десятиліття. Китай, який має стати найбільшим у світі виробником ядерної енергії приблизно до 2030 року, стане великим постачальником, але насамперед для свого внутрішнього ринку.
«Ми можемо побудувати атомну електростанцію в строк і в рамках бюджету, – каже Кум Ен Джан, виконуючий обов'язки мера Чханвона, центру ядерної промисловості Кореї. – Ось чому решта світу цікавиться корейськими технологіями».
Експорт Кореєю атомних технологій
2022 року Корея заявила про прагнення експортувати 10 реакторів до кінця десятиліття. Її першим закордонним підприємством став проєкт Barakah вартістю 20 млрд доларів в Об'єднаних Арабських Еміратах, контракт був виграний у 2009 році та завершений у 2023 році. Цей проєкт привернув увагу фахівців галузі тим, що був реалізований з мінімальними затримками – рідкісний випадок у галузі, відомій своїми гігантськими перевитратами.
Наступне випробування для корейців очікується у Європі. Група на чолі з Korea Hydro & Nuclear Power (KHNP) була обрана як кращий претендент на реалізацію чеського проєкту з будівництва двох ядерних реакторів вартістю 18 млрд доларів минулого літа замість Électricité de France. На початку травня чеський суд тимчасово заблокував підписання урядом угоди після того, як EDF оскаржила результат. Європейська комісія також висловила занепокоєння.
Частиною переваги Кореї є мережевий ефект: інжинірингові фірми, будівельні компанії, комунальні служби, постачальники палива та банки працюють разом у згуртованій галузі. Деякі з них є державними, інші — приватними компаніями, багато з яких отримують зиск від державного фінансування та позик. Цей підхід не відрізняється від підходу Китаю або Росії, де внутрішні ланцюжки постачання використовуються для підписання та виконання міжурядових угод.
Плюси та мінуси Південної Кореї на ринку технологій ядерної енергетики
Південна Корея готувалася до експорту ядерних технологій протягом пів століття. Після закінчення Корейської війни 1953 року перший післявоєнний президент країни Син Ман Рі побачив у реакторах ключовий інструмент для забезпечення енергією відновлення країни. Перша комерційна установка почала будуватися у 1971-му з використанням технологій США. Сьогодні в країні працюють 26 реакторів, і очікується, що до 2038 року буде запущено ще декілька.
Президент Південної Кореї Юн Сук Йоль дивиться на модель ядерного реактора на заводі Doosan Enerbility 22 червня 2022 року
Проєкти корейських реакторів були сертифіковані для використання в Європі, а десятиліття її досвіду підготували армію кваліфікованих робітників, які знають, як будувати складні енергетичні системи.
Попри ентузіазм, корейська промисловість стикалася з труднощами. Виникали питання про її готовність використовувати недорогу робочу силу мігрантів, доступну на Близькому Сході — одна з основних причин, за якою проєкт Barakah зміг вкластися у бюджет. Це ускладнює повторення проєкту в Чехії, де уряд очікує, що KHNP найме місцевих робітників, які отримуватимуть більш високу заробітну плату.
Внутрішня нестабільність та політичні зміни в країні також можуть завадити амбіціям Кореї. У квітні Конституційний суд країни одноголосно підтримав імпічмент президента Юн Сок Йоля, затятого прихильника ядерної енергетики. Після виходу Юна основним претендентом на його місце є Лі Чже Мен, лідер головної опозиційної Демократичної партії. Наразі Лі не робив жодних офіційних заяв щодо своєї ядерної політики. Однак у минулому він обіцяв не будувати реактори та виводити з експлуатації блоки після закінчення їхнього строку служби. Це може означати обережніший підхід з боку держави, особливо в таких галузях, як фінансові гарантії.
Рятує те, що проблеми в інших місцях були такими ж чи навіть болючішими. Наприклад, Hinkley Point C у Великій Британії, побудований EDF. Там два реактори мають бути завершені та введені в експлуатацію приблизно до 2030 року після численних затримок та за очікуваною вартістю майже 48 млрд фунтів стерлінгів (64 млрд доларів). У США два реактори на станції Vogtle у Джорджії, розроблені Westinghouse Electric, запізнилися на сім років і перевищили бюджет більш ніж на 100%.
Тим часом Doosan Enerbility, компанія в Чханвоні, очікує, що до 2029 року її портфель замовлень на ядерне обладнання збільшиться втричі, до 14,4 млрд доларів. Компанія виготовила деталі для АЕС у Джорджії і постачатиме компоненти для NuScale, єдиного проєкту SMR (малих модульних реакторів), який отримав схвалення США.
«Якби я радив країні купувати великі реактори, — каже Кріс Гадомскі, провідний ядерний аналітик BloombergNEF, — я б порадив корейців».
Читайте також
