Чи сприятиме концепція «Дія Сіty» конкурентній боротьбі за інвесторів

член Асоціації правників України, адвокат

ІТ-сфера надто приваблює законотворців, щоб існувати без постійних спроб врегулювати діяльність її представників.

Проєкт закону про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні №4303 від 2 листопада — не перший, але досить амбітний.

Цікавим є той факт, що проєкт «Дія Сіті» розгортається в час, коли в північного сусіда відбуваються несприятливі для прогресивної ІТ-спільноти процеси.

Випадковість? Не впевнені. Попри концептуальну схожість із білоруським Парком високих технологій, що існує з 2005 року, вітчизняний проєкт має що запропонувати потенційним резидентам.

Розберемо запропоновані новації.

1. Хто може отримати статус резидента «Дія Сіті»

По-перше, це юридичні особи, зареєстровані на території України з метою здійснення підприємницької діяльності.

Власне, і все. Всі інші, а головне — ФОПи — виведені за коло претендентів.

Ще один чутливий критерій: наявність не менш як дев’яти залучених працівників із середньомісячною винагородою на рівні $1400.

На перший погляд, складається враження, що до резидентів «Сіті» вхід стартапам заборонений. І все ж для останніх зроблений певний виняток.

Наведеним вище критеріям на етапі набуття спецстатусу можна і не відповідати, якщо юридична особа-претендент існує не менш як 24 місяці та запропонувала план реалізації стартап-проєкту.

За своїм змістом, схоже, що цей документ є нічим іншим, як pitch deck на грантову програму.

Хоча при аналізі плану враховуватимуть наявність MVP та реальних користувачів/клієнтів продукту, остаточне ухвалення рішення щодо присвоєння стартапу резидентства належить посадовцям, і вже зараз зрозуміло, що вердикт матиме оцінювальний характер.

У будь-якому разі пільгові умови для резидентів-стартапів діятимуть обмежений час.

По закінченні цього строку стартапу, аби продовжити користуватись перевагами резидентства, доведеться вже через шість місяців забезпечити рівень винагороди на рівні $1400, а ще через шість місяців — збільшити кількість працівників до 9 осіб.

2. Питання працевлаштування

Трудові відносини співробітників та резидентів «Дія Сіті» пропонується частково вивести з-під регулювання Кодексу законів про працю.

Нагадаємо, КЗпП був прийнятий 1971 року, тому ідея виглядає логічною, хоча і не комплексною.

Іншими словами, резидент може одночасно залучити дві форми трудового найму:

Перша — це класичний трудовий договір, де працівник залишається з повним спектром наявних прав та соціальних гарантій.
Друга — гіг-контракт, де всі взаємовідносини між резидентом та здобувачем, як-то підстави звільнення та навіть можливість використання засобів відеоспостереження за особою, визначаються за домовленістю сторін.

Це не означає відсутність основних гарантій, які передбачені для звичайних працівників за КЗпП: змусити працювати понад 40 годин на тиждень не вдасться.

А ось звільнити лише за наявності невмотивованого бажання резидента — без питань.

3. Прозорість та самоврядування

Резидент «Дія City» зобов’язаний щорічно надавати уповноваженому органу звіт про відповідність критеріям резидентства.

Зокрема, необхідно буде надати аудиторський звіт за результатами перевірки даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності резидента «Дія City», що включені до фінансової інформації, яка подається на підтвердження відповідності заявника критеріям.

Як саме це відбуватиметься з компаніями приватного права, як і наявність бажання у резидентів ділитися такою інформацією, поки залишається відкритим питанням.

У «Дія City» планується також існування органів самоврядування, що складаються з резидентів, і це означає, що різні наявні організації, які розвивають індустрію протягом останніх 10-15 років, повинні будуть налагоджувати співпрацю з уповноваженими представниками.

4. Інтелектуальна власність

Вирішені деякі правові колізії, що існували між Цивільним кодексом і законом про авторське право та суміжні права стосовно майнових прав інтелектуальної власності.

Хоча й майнові права на твір залишені за автором та роботодавцем/замовником спільно, майнові права на комп’ютерні програми/бази даних, створені у зв’язку з виконанням трудового договору, належать роботодавцеві.

Для порівняння: в США є концепція work made for hire, згідно з якою майнові та немайнові права на певні види робіт можуть з моменту створення належати роботодавцеві/замовникові. До речі, в Англії концепція подібна до наявної української.

5. Договори про непереманювання, нерозголошення та неконкуренцію — те, про що досвідчені ІТ-спеціалісти кажуть «в Україні це не працює», знайшли відбиток у проєкті.

Перші два не надто продумані, проте норми щодо неконкуренції відповідають світовій практиці, хоча як саме це регулюватиметься тими ж судами, що ще вчора виносили рішення про відмову в стягненні збитків за такими договорами (спираючись на невідповідність Конституції), знову незрозуміло.

6. Інвестиції та опціони

Хоча ці положення — одні з найочікуваніших, прописані досить формально, але передбачено, що сторони корпоративного договору можуть обрати застосовне право, залишаючи право вибору юрисдикції за засновниками.

Загалом, запропонована ініціатива сигналізує всім партнерам — гравцям технологічного сектору, що Україна в конкурентній боротьбі за інвесторів не збирається залишатись осторонь.

Проте попри наявність посилань на гарантії державою стабільності умов господарської діяльності резидентам «Дія City», цьому питанню в проєкті не вистачає конкретики.

Наприклад, доцільно передбачити, що вимоги до резидента за показниками кількості працівників (гіг-працівників) та їхньої середньомісячної винагороди є незмінними або не підлягають перегляду в бік їхнього збільшення.

Також відкрите й основне питання — податковий режим резидентів. Пропозицій у цьому питанні достатньо, залишається очікувати на політичне рішення. Для підтримки конкуренції воно має бути не гіршим, ніж у сусідніх країнах.

Автори: