Угода про надра між Україною та США: перші юридичні висновки та потенційні наслідки

Партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери»

30 квітня 2025 року уряди України та США підписали Угоду про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови, а також дві додаткові угоди, зміст яких наразі офіційно не оприлюднено.

Вже з опублікованого тексту основної угоди можна зробити низку юридичних висновків, зокрема щодо зобов’язань України та механізмів взаємодії з американськими партнерами.

Фокус на стратегічні ресурси

Угода про надра охоплює широкий перелік природних ресурсів, серед яких ділянки, запаси та родовища на території України: алюмінію, сурми, миш’яку, бариту, берилію, вісмуту, церію, цезію, хрому, кобальту, міду, диспрозію, ербію, європію, фтору, плавикового шпату, гадолінію, галію, германію, золота, графіту, гафнію, гольмію, індію, іридію, лантану, літію, лютецію, магнію, марганцю, неодиму, нікелю, ніобію, паладію, платини, калію, празеодиму, родію, рубідію, рутенію, самарію, скандію, танталу, телуру, тербію, тулію, олова, титану, вольфраму, урану, ванадію, ітербію, ітрію, цинку, цирконію, нафти, природного газу (включаючи скраплений природний газ).

Читайте також:

Новини

На Кіровоградщині з’явиться нова сонячна станція: що відомо

Читайте також:

Новини

На Кіровоградщині з’явиться нова сонячна станція: що відомо

Примітно, що в переліку зовсім не згадані ресурси, які наявні на окупованих рф територіях України. Наприклад, угода не стосується кам’яного вугілля чи кам’яної солі, брому чи залізної руди. З цього можна вже зробити певні висновки про стратегічні погляди партнера за Угодою щодо територій, окупованих державою-агресором.

Водночас серед природних ресурсів, якими зацікавилась держава-партнер за Угодою про надра, є й ресурси стратегічно цікаві для Європи. Наприклад, Україна має найбільші в Європі запаси літію, графіту та є єдиною країною Європи з власним видобутком урану. Тож потенційно ця угода стосується і інтересів Європейського Союзу, особливо з огляду на трансформацію енергетичної політики.

Схема виконання Угоди про надра

За узгодженою сторонами схемою кожна із країн-учасників Угоди про надра визначили інституції, які фактично будуть задіяні в її реалізації: Державна організація «Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства» (Україна) та United States International Development Finance Corporation (DFC) (CША).

Доречно згадати, що саме ці інституції мали підписати Угоду про обмежене партнерство, зміст якої не оприлюднено, проте яка стала наслідком підписання Угоди про надра між урядами двох країн.

Нові зобов’язання для надрокористувачів

Ключовими домовленостями, які можуть вплинути на права та інтереси надрокористувачів, є:

надрокористувач буде зобов’язаний надавати інвестиційну інформацію Американсько-українському інвестиційному фонду завжди, коли такий надрокористувач захоче залучити капітал (інвестиції);
надрокористувач буде зобов’язаний провести переговори з Американсько-українським інвестиційним фондом, якщо фондом буде висловлена офіційна зацікавленість в участі в інвестиційному проєкті надрокористувача;
надрокористувач буде зобов’язаний утриматись від надання будь-якій третій стороні значно більш вигідних фінансових або економічних умов щодо інвестицій, ніж ті, що будуть пропонуватись Американсько-українському інвестиційному фонду за результатами переговорів з ним;
DFC або уповноважена особа (партнер від США за Угодою про надра) має офіційне право вести переговори з надрокористувачем та купувати видобуток корисних копалин на ринкових комерційних умовах протягом строку дії спеціального дозволу на користування надрами;
надрокористувач зобов’язаний буде утримуватись від пропозицій будь-якій третій стороні фінансових або економічних умов для купівлі видобувної продукції значно вигідніших, ніж умови, запропоновані для DFC;
будуть впроваджені обмеження щодо укладення угод про закупівлю продукції з контрагентами на умовах, які будуть визначені в Угоді про обмежене партнерство (зміст якої наразі не розголошено).

Поки рано обговорювати, чи будуть подібні умови обмежувати конкуренцію або негативно впливати на ринок надрокористування. Зараз ми не бачимо основного документа (Угоди про обмежене партнерство), який визначає детальні процедури та умови прав на інвестиційні можливості, а також прав на купівлю видобувної продукції.

Юридичні ризики та майбутні спори

Хоча вже зараз можливо передбачити потенційний вплив Угоди про надра на судові спори, які можуть виникати у разі порушення надрокористувачем прав та інтересів Американсько-українського інвестиційного фонду або DFC.

Справа в тому, що в Угоді про надра наведено доволі широке визначення терміну «Державний орган України», який використовується по змісту угоди, в тому числі – з визначенням певних зобов’язань для України. До таких «державних органів» включено не тільки органи, які здійснюють виконавчі, регулятивні функції, але й будь-які політичні структури, законодавчі органи та будь-які суди.

Не виключається, що в подальшому в Угоді про надра або в Угоді про обмежене партнерство можуть бути передбачені положення, які будуть визначати наслідки (можливо й негативні) для нашої держави у разі недотримання досягнутих умов. І ось тут всі з перелічених державних органів, в тому числі – будь-які суди, потенційно будуть зобов’язані не допустити настання негативних наслідків для України.

Американсько-українська Угода про надра є безпрецедентним кроком до залучення масштабних інвестицій у стратегічну сферу, однак її практична реалізація матиме складну юридичну архітектуру. Без оприлюднення тексту Угоди про обмежене партнерство складно оцінити всі потенційні ризики та обмеження для держави і бізнесу. Водночас вже зараз очевидно: надрокористувачі повинні готуватися до нових вимог, а держава – до нової відповідальності.

Реалізація цих домовленостей може стати рушієм розвитку або джерелом конфліктів – все залежатиме від того, як вони будуть втілені в українське правове поле.