У Москві часто стверджують, що перемогу над гітлерівським режимом було досягнуто в основному силами російського народу, який взяв на себе «головний тягар війни» і звільнив світ від нацистів. Там взагалі часто всі заслуги СРСР приписують Росії, забуваючи, що в ті часи не було такої країни — Россія, а в СРСР входили «15 братніх республік-сестер».
Завтра, 9 травня, у Москві буде новий напад побєдобєсія. Сьогодні, у День пам'яті та перемоги над нацизмом, 
нагадує, яку ціну заплатила Україна (тоді вона була Українською РСР) за перемогу і який внесок у неї зробили українці.
Участь українців у військових діях
Число українців, які воювали в лавах Червоної армії, оцінюється від 4,5 млн до 7 млн, або 20-25% від загальної кількості людей, які пройшли через армію за чотири роки війни.
Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн воїнів-українців, 2069 з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу (за загальної кількості нагороджених 11 605).
Серед 113 двічі Героїв – 32 представники України, а серед тричі Героїв (їх було четверо) – льотчик-ас Іван Кожедуб, який народився на Чернігівщині. Багато українців і серед повних кавалерів солдатського ордена Слави.
Парад перемоги у 1945 році
Українці воювали усю війну на всіх фронтах. 20 із них удостоєні звання Героя Радянського Союзу за битву під Москвою, 68 – за бої під Ленінградом, 15 – під Сталінградом, 30 – на Курській дузі, 200 – за визволення Білорусії, 143 – за бої у Прибалтиці. Із 589 удостоєних звання Героя за Берлінську операцію було 100 українців.
Чимало було українців серед полководців та воєначальників. Це маршали Семен Тимошенко, Родіон Малиновський, Андрій Єрьоменко, Павло Рибалко, Сергій Руденко. Сотні генералів, серед них Василь Герасименко, Пилип Жмаченко, Кирило Москаленко, Іван Кириченко та інші.
Маршали та генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів, що існували в роки війни.
На Параді перемоги у червні 1945 року брали участь зведені колони 10 фронтів, чотири з них мали назву «Український».
Ціна перемоги у ВВВ для України
Війська Українських фронтів брали участь у визволенні Європи. 1-й Український фронт звільняв польські землі, штурмував Берлін, провів Празьку операцію, під час якої було завершено розгром нацистської Німеччини.
2-й, 3-й, 4-й Українські фронти взяли участь у визволенні Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини.
Близько 250 тис. українців воювали у військах союзників – Великої Британії, Польщі, Франції, США. На легендарному фото «Підняття прапора над Іводзімою» зображено шістьох американських солдатів. Серед них – сержант Майкл Стрен, українець за походженням.
«Пам'ять — це насамперед не про цифри. Мільйони жертв і героїв — це не статистичні дані. Йдеться про людей. Про людей, які мали імена та життя. Пам'ять бережуть передусім у собі й собі, доводячи це конкретними діями сьогодні. Не варто її паплюжити, терплячи радянсько-російську «велику вітчизняну брехню». Нам важливо говорити не про паради, а про людей. Про пам'ять, а не маніпуляції. Про мир, а не війну», – написав глава МЗС України Андрій Сибіга у зверненні до українських громад у світі напередодні 8 травня.
Людські та матеріальні втрати України
Лінія фронту пройшла через територію сучасної України двічі: у 1941 та 1943–1944 роках.
Вся Україна була окупована, і лише 3% території тодішньої РРФСР опинилися під владою гітлерівців. Частка України у матеріальних втратах СРСР становить близько 40%.
Загальні людські втрати України у війні, включаючи вбитих, померлих, загиблих у концтаборах, вивезених до Німеччини на примусові роботи та евакуйованих становлять до 14 млн осіб. З 1 січня 1941 року до 1 січня 1945 року населення України зменшилося з 41 млн до 27 млн осіб.
ДніпроГЕС після підриву 1941 року
Із 900 тис. мешканців Києва на 1 січня 1945 року залишилося лише 186 тис. Майже 200 тис. людей втратили Одеса та Харків, 100 тис. – Рівне.
На території України було зруйновано: 16 тис. підприємств, 28 тис. колгоспів та радгоспів, 1300 машинно-тракторних станцій. На руїни перетворили 714 міст та селищ, понад 28 тис. сіл, 18 тис. медичних установ, майже 33 тис. шкіл та інших навчальних закладів.
Дніпровську ГЕС підривали двічі – у серпні 1941 року та восени 1943 року. Сапери НКВС заклали в греблю 20 тонн толу. Вони вважали, що розрив буде невеликим, метрів 35, але вийшло 165 м за загальної довжини греблі 600 м. Турбіни не підривали, просто перекрили подачу до них масла, і ті зруйнувалися. Підрив німцями у 1943 році виявився менш масштабним за наслідками.
ДніпроГЕС після підриву 1943 року
***
Після Другої світової війни образ німецького солдата у пропаганді став загальновизнаним символом зла. У ході російсько-української війни у нього з'явився сильний конкурент — російський солдат. Завдяки стійкості українців у цій війні образ мразі з нашивками "Z" на камуфляжі, триколором та «колорадом» має стати метафоричним синонімом гасла «Ніколи більше!«.
Читайте також
