Артилерія виконує 80% вогневих завдань на фронті – Павло Нарожний
Часто можна почути думку, що в реаліях останніх років російсько-української війни дрони стали фактичною заміною артилерії. Проте засновник «Реактивної пошти», благодійної організації з ремонту та покращення української артилерії, та військовий експерт Павло Нарожний в інтерв'ю The Page розповідає, що досі близько 80% вогневих завдань на фронті виконує саме артилерія.
Гарною новиною для України є суттєве зростання наших виробничих потужностей у виробництві арти і стагнація росії у 2024 році.
Ми поговорили з Павлом про головні зміни, що відбулися минулого року, та чого очікувати від 2025-го.
Як змінилась українська артилерія у 2024 році
Які головні зрушення української артилерії за 2024 рік? Чи можна говорити, що є суттєві зміни в кількісному та якісному вимірах?
Сталися значні зміни. Насамперед це величезна кількість гаубиць «Богдана», які потрапили на фронт. За моєю оцінкою, штук 120 за рік точно заїхало. Це величезна кількість – приблизно дві артилерійські бригади у повному складі.
Причому «Богдана» є вже у двох варіантах: як колісна САУ та причепна гаубиця. Також отримали багато французьких САУ «Цезар», які чудово зарекомендували себе на полі бою. Отримали шість німецьких PzH 2000, які відзначаються високою мобільністю та захищеністю екіпажу, ще шість мають передати.
Самохідна артилерійська німецька установка PzH 2000
Там був цікавий обмін: ці гаубиці ми отримали за німецькі кошти, але не з Німеччини, а з Катару. Німці на заміну передали Катару гаубиці RCH 155. Але варто розуміти, що коли приходять такі гармати, їх потрібно обслужити, бо вони не стріляли, а стояли на складах.
Також вже є відео роботи снарядів M712 Copperhead. Це снаряди американського виробництва часів холодної війни. Суть снаряда в тому, що ціль підсвічується лазером, і цей коригований снаряд прилітає прямо в пляму, де є лазерна підсвітка. Це вкрай важливо, бо до цього арта працювала високоточним снарядом M982 Excalibur, але останнім часом він став неефективним за масового використання РЕБ, бо покладається на GPS та інші супутникові сигнали.
Звісно, Copperhead не до кінця замінює Excalibur, бо не має реактивного двигуна і летить на 16 км, коли другий на 40 км. Але з точки зору точності і потужності це дуже серйозна зброя.
Також під кінець свого терміну Джо Байден все ж дав дозвіл на поставки протипіхотних мін. До цього лише були міни проти техніки. А ще неофіційно в Україну передали й снаряди дистанційного мінування. Протитанкові міни, можливо, найуспішніший боєприпас війни. Гаубиця стріляє, снаряд розкривається в повітрі й засіює певну площу мінами. Згодом танк наїжджає на міну, а артилерія чи дрони його добивають.
Виробництво власної артилерії в Україні
Мабуть, головним досягненням ОПК України в арті є САУ «Богдана». За словами президента Зеленського, станом на жовтень 2024-го Україна виробляє до 20 машин на місяць. Чи можна говорити про здобутки у виробництві причіпних гаубиць?
Наш виробник гаубиць «Богдана» – це Краматорський завод важкого верстатобудування. Він давно знаходиться не в Краматорську. Вони виробляють стволи не тільки для «Богдан», а й для всього асортименту радянської артилерії, яка у нас є:
- «Акації» – 152-мм гаубиця Д-22;
- «Гвоздика» – 122-мм САУ на базі шасі МТ-ЛБ;
- 152-мм гармата-гаубиця Д-20;
- 122-мм гармата-гаубиця Д-30.
У нас не виробляються лише стволи для 203-мм САУ «Піон». Варто розуміти, що кожний ствол може вистрілити в середньому від 4 до 8 тис. разів, після цього почне падати дальність, точність, кучність.
САУ Богдана під час роботи. Фото: Міноборони
Тобто ми примножуємо кількість нашої артилерії, чи більше працюємо на її відновлення, щоб постійно тримати кількість?
Ми збільшуємо! Нещодавно «Реактивна пошта» робила збір на новий підрозділ в рамках 43 Окремої артилерійських бригади. Скоро відкриємо інший збір для 40 Окремої артилерійської бригади – теж формується новий підрозділ. От в 43–й отримали PzH 2000, у 40-й – «Богдани».
Також отримують і доволі застарілі системи, закордонні аналоги радянських 60-70-х років, але вони також ефективні. Часом це гаубиці на 105-мм калібрі, яких теж доволі багато у нас на озброєнні. При цьому снарядів до них дуже багато, бо востаннє ними реально воювали у В’єтнамі, на відміну від 155-мм.
Але коли ми говоримо про формування нових підрозділів, який відсоток із арти українського виробництва?
Десь половина – це українська зброя, особливо якщо говорити про калібр 122-мм і вище. Менше – важко сказати, бо це вже ближче до мінометів.
Як артилерію рятують від дронів (відео)
Захід нарощує виробництво боєприпасів, а росія втрачає потужності
Головком Сирський у січні заявив, що окупанти вдвічі зменшили норми витрат артилерійських снарядів. За його словами, це результат українських атак по території росії. Яка наразі ситуація на фронті в пропорції снарядів?
Точно не один до одного. Точну цифру вам зможе дати тільки Генштаб, але, на мою оцінку, росіяни випускають 15-17 тис. пострілів на добу, коли ЗСУ мають близько 8-12 тис., це якщо говорити про всі калібри.
Тобто наша робота по тилах противника дуже успішна і вдала.
Чи збільшила Україна виробництво боєприпасів, чи ми говоримо про поставки союзників?
Артилерія є декількох видів: реактивна, ствольна, міномети. І це різні типи боєприпасів. Наприклад, наша ствольна артилерія має купу калібрів – від 105-мм до 203-мм. Це складні з технологічної точки зору виробництва.
Болванка повинна бути дуже точною. Похибка там вимірюється в долях відсотка діаметра і від цього залежить точність снарядів. Це навіть видно по тому, що снаряди дуже різні до нас приходять за якістю. До прикладу, всі говорять про суперточні німецькі снаряди.
Скажімо, мінометні снаряди легші у виробництві – це проста чавунна болванка, яка виробляється за рахунок простого лиття металу. Тобто там точність не так важлива. Наші виробництва, наскільки я бачу, зосереджені саме на мінометних мінах. Але ми виробляємо і 152-мм, і 155-мм снаряди. Кількість – держтаємниця. Проте їх не так багато, більшість йде з США та Німеччини разом із Болгарією.
США та ЄС скоро зможуть надавати мільйони снарядів Україні на рік
Володимир Зеленський на заводі з виробництва снарядів 155-мм в Scranton Army Ammunition Plant в Пенсильванії. Фото: ОП
У 2024 році говорили, що Північна Корея все одно виробляє снарядів більше, ніж США. За різними даними, за 2024-й Північна Корея поставила росіянам до 4,5 млн снарядів. Було багато розмов, що вони неякісні. Що ми тут бачимо?
Коли кажуть, що поставили 4,5 млн, це не означає, що вони їх за один рік виробили. Чому виробництво у цивілізованого світу йде так повільно? Основна частина виробництва снарядів у США була побудована за часів Корейської війни. Ці станки 50-60-х років особливо не оновлювали. Вони працювали на склади і думали, що цього вистачить на якусь більш-менш серйозну війну...
Володимир Зеленський був у Скрентоні, Пенсильванія, на заводі з виробництва боєприпасів. Вони обіцяють, що цей завод вийде на виробництво 100 тис. на місяць у 2025 році. Це було б просто супер. В Європі Rheinmetall будує снарядний завод. Namo – це виробник в Норвегії, теж будує новий завод. Усі вони кажуть, що десь в середині 2025 року вийдуть на серйозні обороти. Тоді теоретично наші союзники зможуть нам надавати 3 млн снарядів на рік.
Також Болгарія запускає заводи. Вона є одним із лідерів колишнього радянського світу з виробництва снарядів, випускає радянські 122-й та 152-й калібри. Сподіваюся, теж нам якась частина з цих снарядів потрапить. Але в цілому ніколи не буває такого, що снарядів достатньо.
Російська артилерія стає гіршою
Ще у 2023 році було багато розмов, що у росіян проблема зі стволами, ремонтом артилерії. Але ми бачимо, що у росіян є артилерія, вона працює. Чи спостерігається все-таки оця деградація?
Так. Наприклад, на початку повномасштабного вторгнення росіяни активно використовували САУ «МСТА-С» і «Гіацинт-С». Зараз ви їх майже не побачите. Пам’ятаю, як одного разу менш ніж за хвилину наші HIMARS знищили сім із восьми САУ «МСТА-С», коли ті виїхали на позицію. HIMARS – це, в принципі, найбільш успішна система контрбатарейної боротьби за весь час широкомасштабного вторгнення.
Осінтери публікують фотографії цих САУ – вони у них на складах стоять без стволів. Тобто з них знімають стволи і вони йдуть на заміну існуючим системам або на причіпну арту.
Другий момент, що зняття зі зберігання самоходки типу «МСТА-С» – це місяців три роботи.
Російська МСТА-С
Третє: в умовах сучасної війни можна працювати тільки з вкопаної позиції, з капоніра, а закопати «Мсту», «Гіацинт» або «Піон» – це майже нереальна задача. ЗСУ вкапують «Цезарі» і «Богдани», але це дуже важко.
Також ми бачимо, що в них падає кількість стволів, а нові поставки на фронт – це розконсервовані системи 70-х, 80-х років, часом і старіших.
Більше того, у росіян немає школи виробництва верстатів. Вони по всьому світу шукають, де купити верстати з виробництва стволів. Це високоточна історія. Крім того, у них немає свого власного виробництва хрому, який потрібен для виробництва стволів. Зараз Україна намагається тиснути на партнерів, аби заборонити ввіз хрому в росію.
Ще одна ознака проблем – це імпорт північнокорейських 170-мм САУ M1989 «Коксан». Це дуже екзотичний калібр, якого ніде у світі більше немає, окрім КНДР. Востаннє такий калібр був у Німеччини часів Другої світової.
Артилерія досі виконує 80% вогневих завдань, попри дрони
За словами багатьох військових, наприклад, комбрига 3 ОШБР Андрія Білецького, у нинішній війні до 70% уражень припадає на дрони. Чи зменшує це важливість артилерії та яка її роль тепер?
Багато хто не розуміє роль артилерії. Вона стріляє за горизонт, тобто за 14-40 км і так далі – знищує ворога на великій дальності. Якщо ми не знищимо ворога на великій дальності, це означає, що ворог підійде і буде воювати з нашими солдатами в окопах. Це означає стрілецький, контактний бій, це означає величезний ризик для наших солдатів.
Білецький може сказати про свій підрозділ. Третя штурмова – це лінійна бригада, вони гарно воюють, але артилерія у нас зосереджена в окремих артилерійських бригадах (ОАБр). У кожної бригади 12 батарей, в кожній батареї 4 гармати.
Робота 43-ї окремої артилерійської бригади, якій допомагає Реактивна пошта, січень 2025-го. Фото: 43 ОАБр
Саме професійні артилеристи, не хочу образити інших, які знаходяться в ОАБрах, роблять велику кількість уражень. Коли Білецький каже, що його воїни знищують дронами, то вони знищують те, що бачать. А далекобійна арта стріляє і за 30, і за 40, і за 70 км.
За словами Сергія Мусієнка, заступника командувача Ракетних військ і артилерії України, в якого є доступ до всієї статистики, артилерія виконує до 80% вогневих завдань. Самі вирішуйте, кому вірити. Залужний писав, що від 60 до 80% уражень робить артилерія. Сергій Баранов, він був командувачем Ракетних військ, казав, що артилерія робить 80%, а на деяких ділянках фронту і 90% вогневих завдань.
Які головні проблеми артилерії на початку 2025-го
У серпні 2024-го ви розповідали, що головною проблемою артилерії насправді є не стволи, ворожі дрони чи точне наведення, а банальні колеса, які потрібно міняти кожні кілька днів. Чи змінилося щось тут? Який найбільший запит до «Реактивної пошти» наразі?
Маємо запит від потужної артилерійської бригади, яка не має коліс для американської 155-мм причіпної гармати М777. Потрібно 6 комплектів 6х6, кожне колесо коштує $800 – це $32 тис. просто на шини. Вони ріжуться, пробиваються, стираються – це розхідник. Розумію, що такі збори «не сексуальні» – простіше зібрати на гвинтівку для снайпера, бо вона, зрозуміло, вбиває, ніж на вантажівку, яка везе снаряди 155-мм калібру або тягне гаубицю. Дуже складно пояснити людям, навіщо це.
Також плануємо запустити черговий проєкт мобільної станції техобслуговування для артилерійської бригади – монтажне обладнання на 900 тис. грн. Це дозволить перевзуватися прямо в полі, ремонтувати пробиті шини на місці.
Мобільна станція техобслуговування від Реактивної пошти для ремонт техніки на місці поломки
У Києві перевзути легкову машину коштує десь 1 тис. грн, а в зоні бойових дій – 3-3,5 тис., тому що там черги й багато військових, яким це потрібно. Отака реальність.
У 2024-му багато говорили, що люди стали донатити лише у великі фонди та на збори від знайомих. Як себе почуває «Реактивна пошта»?
У нас падіння зборів у 2024-му – десь на 40%. 85-90% наших донатів – це фізособи. Люди кидають гроші через сайт, PayPal, крипту. В «Повернись живим» чи інших великих фондах – навпаки, 90% надходжень від бізнесу. У них приходить один великий бізнес, дає 100 млн грн – і от готовий проєкт. А у нас – 100 тис. українців, які жертвують невеликими сумами.
Ми стабільно збираємо 2,5-3 млн грн на місяць. Це не емоційні збори, як «на помсту» – ми не граємо на психіці. Ми чесно пояснюємо, на що потрібні гроші. Бувають спалахи активності, коли на фронті все погано чи навпаки добре, але в основному ми працюємо з постійним ядром меценатів.
Я говорив про це і людям в Генштабі, і комбригам – артилерія робить титанічну роботу, але ніхто цього не знає. Коли я запитую людей, хто командує ракетними військами, які у нас артилерійські бригади – ніхто не знає. Артилерія – це сіра зона.
Ми знаємо екіпажі, які знищили більше ніж 100 танків, а відео – нуль. Вони отримують по рації:«Ціль знищено… Вражено» – але на відео тебе не існує, а ціль часто добивають дронами, ось тут всі відоси. Якщо немає відео – тебе не існує. Ось у чому наша проблема.
Чого ви очікуєте від 2025 року на фронті?
Я сподіваюсь, що новопризначений командувач Сухопутних військ ЗСУ Михайло Драпатий зробить багато на цій позиції. Добре, що таких офіцерів – ініціативних, розумних, молодих – піднімають вище. В армії потроху працює цей кар’єрний ліфт. Я знаю багатьох артилеристів з їхнього звання лейтенанта, які зараз вже полковники.
Я сподіваюся, що виробництво «Богдан» буде збільшено і вони будуть ставати тільки краще. Я сподіваюся, що наші союзники побудують ці заводи і влітку ми отримаємо наші пару мільйонів снарядів на рік.
Я сподіваюся, що ми стабілізуємо фронт, а наші далекобійні дрони, яких прем’єр Шмигаль пообіцяв 30 тис. штук, знищать інфраструктуру ворога. Ми бачимо величезні успіхи зі знищення НПЗ, економіки і військової інфраструктури ворога. Це ті тренди, за якими я найбільше спостерігаю.
Звісно, чекаю на реформи всередині армії: ТЦК, управління, мобілізація, навчанням солдатів. Тому що тут одна велика проблема – це рекрути, які потрапляють на фронт погано навченими.
Я сподіваюся, що хоча б до весняної кампанії, до травня ми побачимо великі зміни, тому що травень для нас знову буде вирішальним – почнеться літня кампанія, за підсумками якої ми або переможемо, або ні.