15 липня 2023 08:00

Політика

Шлях артилерії: як змінилися запити фронту з 2014 року

Автор

Олександра Захарова

Як змінилися запити артилерії та чому важливо їй допомагати: інтервʼю з Реактивною Поштою

Саміт НАТО у Вільнюсі 11-12 липня пообіцяв Україні вступ, як тільки вона виконає певні умови, зокрема проведе низку реформ, виграє війну та буде готова. Поки партнери по НАТО обмірковують, наскільки Київ готовий до вступу, наша країна уже пройшла великий шлях від ненавченої армії до професійних артилеристів, які надзвичайно швидко навчилися працювати із західною зброєю.

Як відбувається ремонт і обслуговування військової техніки, що найчастіше ламається на фронті, як можна оцінити ефективність артилерії у грошах і як за донат у 500 грн можна врятували гаубицю за $0,5 млн, розповіли засновники благодійної організації Реактивна Пошта Дмитро Чуканов і Павло Нарожний.

Запити від артилерії – від 2014 до 2023: як вони змінилися

У 2014 році українські артилеристи ще не мали бойового досвіду, каже Дмитро Чуканов. Вся техніка знаходилася на зберіганні, боєздатних бригад було 3-4 (до 10 тис. військовослужбовців). Лише одиниці офіцерів мали досвід війни в Афганістані, але він не був релевантним до війни в Україні навесні-влітку 2014 року.

«Топові запити, які ми закривали у 2014, це — запчастини, інструменти та одяг», – розповідає Дмитро.

За його словами, номенклатура запитів з початком повномасштабної війни до Реактивної Пошти змінилася: зараз великий запит на технології та проєкти стратегічного значення (МТО, наприклад).

Змінилися обʼєми, а також системність, адже тепер Реактивна Пошта може закривати забезпечення цілих дивізіонів і бригад.

«Ми передаємо або комплекти для побудови мобільних станцій тех обслуговування або готові МТО (мобільні СТО – прим. ред.), які дозволяють в полях робити більшість ремонтних робіт: від шиномонтажа всіх розмірів шин до виробництва деталей на токарних станках».

Порівняно з цим у 2014 році Реактивна Пошта затикала діри: техніка тоді була в настільки поганому стані, що не могла проїхати і 100 км. Першим досвідом, як згадує Дмитро, став ремонт РСЗВ Ураган.

Як змінилися запити на форму та одяг з 2014 року

У 2014 році в українській армії була форма «Дубок». За словами Чуканова, це був плід корупційних схем, що розлазився на тілі солдата.

Після реформи Міноборони у 2014-15 роках форма стала значно якіснішою, але до того Реактивна Пошта закривала потреби військових своїми силами.

Якщо говорити про повномасштабну фазу 2022-2023 років, то зараз військові частіше просять комбінезону, форму нестандартних розмірів.

«Це скоріше виключення, ніж правило. Бо формою наші воїни забезпечені», – зазначає Чуканов.

Як змінилися запити на рації та звʼязок з 2014

З 2014 року значно змінилися також запити на засоби звʼязку. Тоді, за словами Дмитра, армія мала старі неробочі радянські радіостанції, а більшість військових комунікацій була по мобільному зв’язку 2G (3G був дуже обмежений, не кажучи навіть про 4G).

«Через проблеми зі зв’язком важка артилерія стояла разом з піхотою на другій лінії оборони, тобто в 5-6 км від лінії зіткнення, в зоні дії ворожих мінометів», – згадує волонтер.

Тоді для військових Реактивна Пошта купувала радіостанції Баофенг без шифрування, з дальністю 2-3 км, а зараз купує цифрові радіостанції Моторола з шифруванням 256 біт та термінали Starlink.

Метеостанції, дрони, планшети: як змінилися потреби

У 2014 році вже були перші запити на метеостанції, але тоді офіцери не розуміли, яку саме метеостанцію їм треба. Зараз як стандарт використовується професійна Davis Vantage Vue, іноді купують кишенькові метеостанції Kestrel.

Перший запит на дрон для розвідки Реактивній Пошті також надійшов у 2014 році – у вересні. Україна досі станом на 2023 рік не робить своїх дронів для фронту, тому РП купляє для військових DJI або Autel.

«Вони дозволяють нашим артилеристам бачити важливі цілі, проводити розвідку (у 2014 розвідку проводила людина, що ризикувала життям)», – згадує Чуканов.

Порівняно з 2014 роком змінилася ситуація і з запитами на планшети: спочатку офіцери вели розрахунки на калькуляторах, а карти були паперові. Масова закупівля планшетів для армії розпочалася у серпні-вересні 2014 року. Найбільш поширеним застосунком артилерії є Кропива, яку розробили якраз у 2014 році.

Як змінилися запити на автомобілі

Для забезпечення фронту у 2014 році купували УАЗ-буханку або УАЗ-бобік, бо на інше не було грошей, згадує Чуканов.

«Зараз ми не часто купуємо легкові авто, але це вже здебільшого пікапи 4х4 та джипи», – каже він.

Як змінилася артилерія з 2014 року

З 2014 року приблизно 70-80% всіх артилерійських бригад перейшли на західну зброю, згадує і Павло Нарожний.

«Якщо раніше розвідка була за допомогою розвідників, повідомлень із окупованих територій, то зараз ЗСУ має доступ до супутників, для яких хмари та листя на деревах не є проблемою», – пояснює він.

Дальність і точність стрільби з 2014 до 2023 також зазнали змін. У 2014 році найбільш далекобійним засобом артилерії були Смерчі, до 70 км. Зараз у нас є HIMARS із дальністю 84 км. Крім того, Україна у 2022 році отримала кореговані боєприпаси, такі як Excalibur для ствольної артилерії або GMRLS для HIMARS.

«Excalibur здатен влучити в коло 10 метрів з відстані в 40 км для гаубиці M777 та 60 км, якщо використовується Archer. GMRLS робить те саме на дальності в 84 км, крім того, в нього немає проблем з РЕБ, тому що використовується подвійна система навігації», – пояснює Павло.

Скільки коштує передана Україні артилерія

Варто пам'ятати, що артилерія – це не лише гармати, але і боєприпаси, допоміжна техніка, запчастини, інструменти та різні прилади, нагадує Дмитро. Наразі союзники передали більше $95 млрд військової допомоги Україні.

Наприклад, гармат 155-калібру М777 Києву передали 170 одиниць за ціною близько $3 млн за одну. Вартість цього виду зброї складає $510 млн, не рахуючи снарядів.

Водночас боєкомплекту 155 калібру Україна отримала орієнтовно 1,7 млн снарядів (ціна – $3 тис.), а це вже сума у $5,125 млрд.

«До цього додайте вартість змінних стволів до гармати, їхній ресурс розраховано на ~3000 пострілів, відповідно, знадобиться ~566 стволів, а кожен коштує $0,6 млн. Тобто там тільки стволів потрібно на $340 млн», – пояснює Чуканов.

Схожа ситуація і з ракетним комплексом HIMARS: вартість пускової установки складає $5,1 млн, за 1 пакет з ракетами ~$0,7 млн.

До цього додається вартість навчання, запасні запчастини, ремонт техніки у Європі.

«За нашими розрахунками, вартість переданої артилерії для України складає не менше ніж $30-35 млрд, що охоплює все вище зазначене», – резюмує Дмитро.

Скільки коштує ремонт артилерії

За словами Павла Нарожного, обслуговування треба поділити на регулярне та ситуативне.

Регулярне обслуговування гаубиці М777, якій потрібно замінювати ствол кожні 3 тис. пострілів і мастило раз на сезон, обходиться союзникам у $0,6 млн за ствол і $23 тис. за комплект мастила. Ситуативно також потрібно заміняти шини та диски (10 тис. грн за шину, д 8 тис. грн – за диск).

Ціна регулярного ремонту HIMARS – $500-1000, зазвичай союзники допомагають замінити фільтри, форсунки, запчастини. Ситуативно у HIMARS може страждати гідравліка – тут треба міняти прокладки, шланги, сальники. Важче замінити акумулятори на платформі Oshkosh FMTV для HIMARS. За словами Дмитра, купити його непросто, але Реактивна Пошта це робила. Ціна шини для Oshkosh FMTV – 39 500 грн.

Якщо ж Oshkosh FMTV використовують як тягачі для М777, то після ворожого обстрілу може бути потреба замінити всі шини. Перевзути Oshkosh коштує вже 237 тис. грн.

Закриває Реактивна Пошта і техобслуговування вантажівок: фільтри, заміна мастила, нова ходова, заміна комплекту шин. Вартість ТО складає ~$1-2 тис. При цьому вартість шин для КРаЗу, і для OSHKOSH майже однакова: 39-40 тис. грн за 1 шину, а їх 6, отже, одні шини обходяться у $7 тис.

Яка техніка найчастіше ламається на фронті

Найчастіше на фронті ламається радянська техніка. Пошук деталей для вантажівки або гарматі, яким уже 50-60 років, зазначає Чуканов, може стати справжнім квестом. Тут у нагоді стають зразки артилерії радянських часів, відвойовані у росіян.

Навіть підрозділ, озброєний західною артилерією, залежить від радянської техніки, пояснює Дмитро – окрім гармат, є ще боєприпасники, паливозаправники, автомобілі, які возять особовий склад, ремонтні підрозділи, зв`язок і т.д.

«Тому в нашій роботі 50% часу і грошей йде саме на запчастини і ремонт техніки», – каже він.

Наразі Реактивна Пошта працює над створенням серії МТО – мобільних станцій техобслуговування, і це буде комплекс із вантажівки з краном і причепом.

«На їх базі буде встановлено два контейнери: в одному — професійна майстерня, як на СТО, у другому — шиномонтаж, який дозволяє обслуговувати всі шини артилерійського підрозділу».

Хто зазвичай покриває ремонт техніки для фронту

Дмитро Чуканов розповідає, що специфічний ремонт західної техніки (наприклад, двигуна в PzH2000 або заміну коробки передач в HIMARS) забезпечують партнери.

Специфічним ремонтом радянської або української артилерії займаються спеціальні підрозділи і підприємства від Міноборони.

Але потреби артилеристів в ремонті значно більші, ніж те, що поставляється від Міноборони. Реактивна Пошта займається пошуком запчастин для артилерії з 2014 року.

Наскільки швидко можна закрити потреби артилерії

Досвід 9 років війни дозволив скоротити шлях від запиту до відправки на фронт, каже Чуканов – запити йдуть напряму від відповідальних офіцерів, а волонтери уже без зайвих уточнень знають, яка техніка потрібна на війні та які постачальники надішлють її швидко та зі знижками.

За словами Нарожного, найлегше закрити типовий запит – наприклад, ремонт Камаза боєприпасника.

«У нас є напрацьовані контакти постачальників, ми узгоджуємо технічні деталі та купуємо запчастини. В 99% ремонт роблять самі артилеристи», – пояснює він.

Проте іноді бувають завдання «із зірочкою» – наприклад купити двигун для Камаза. Але й це питання поставлене на потік, і закривається протягом 1-3 днів. Так само швидко закриваються запити по планшетах, ноутбуках.

Метеостанції використовуються відносно рідко для особливо точних розрахунків: їх везуть із США та ЄС, процес може зайняти до 12 днів.

Що стосується спеціалізованих запчастин для західної техніки, більшість можна знайти в України (в OSHKOSH стоїть двигун Caterpillar та коробка Allison, ідентичні з тракторами John Deere, і такі запити закривають також за 1-3 дні.

У нетиповому випадку доводиться шукати за кордоном – через EBAY або локального постачальника запчастин.

«Приклад — спеціальний датчик підйому маніпулятора для завантаження ракет. В Україні таких маніпуляторів не було, купили в Іспанії. В Іспанії людина сіла в автобус і приїхала з запчастинами за 4 дні. Більшість запитів ми закриваємо через Польщу, тоді все відбувається ще швидше», – каже Павло.

Типова швидкість нетипового запиту з-за кордону для Реактивної Пошти — 1 тиждень.

Бувають, як розповідає Нарожний, і геть нетипові запити, такі як коліматори для гаубиці М777 (дуже спрощено, приціл для гаубиці, спеціальний оптичний прилад для позиціонування гаубиці на вогневій позиції), на це може піти до 14 днів.

Як Міноборони покриває потреби артилерії

Дмитро Чуканов зазначає, що основні витрати Міноборони на артилерію — зарплата та матеріальне забезпечення військовослужбовців, включно з харчуванням.

На другому місці – паливо-мастильні матеріали. Розхід пального у військовій техніці зовсім не такий, як у новеньких автомобілях з гібридними двигунами.

«КРаЗ може легко брати 45-50 літрів дизеля, РСЗВ «Ураган» – 100-120 л бензину на 100 км, а важка техніка – 500-700 л», – пояснює Дмитро.

Реактивна Пошта від початку повномасштабного вторгнення виконала запитів на суму більш ніж $1,2 млн.

«Маємо мету — мінімум, подвоїти суму підтримки арти», – каже Чуканов.

Яким був найдешевший і найдорожчий запит від фронту

Дмитро каже, що найдорожчим разовим запитом у них була задача закрити потребу підрозділу HIMARS на цифрові радіостанції з шифруванням, якщо не брати до уваги масштабні проєкти, такі як МТО.

«Вони запросили 50 радіостанцій. Це було влітку 2022, на той момент це був наш місячний бюджет. Ми зробили все можливе і неможливе і за тиждень у них на руках були радіостанції, кабелі для програмування та необхідний софт», – згадує Чуканов.

Найдешевшими були прокладки для ремонту гаубиці М119 калібру 105 мм – 2600 грн, при тому, що ціна такої гаубиці – $2,5 млн.

Павло підкреслює тут, що людина, яка задонатить 500 грн, має всі шанси віртуально «відремонтувати» техніки на $0,5 млн.

Як можна оцінити ефективність артилерії у грошах

Дмитро Чуканов розібрав для користь інвестицій в арту на прикладі суми в $1000.

Наприклад, ціна метеостанції Davis – $500. Артилеристу, щоб точно зробити перший постріл, треба мати метеодані – швидкість та напрямок вітру, вологість, температура.

Якщо він економить 1 снаряд калібру 155 мм, то це приблизно $3 тис.. За своє життя метеостанція може зекономити сотні снарядів.

Також можна купити 5 планшетів, які артилеристи використовують для розрахунків, для роботи з картами, і кожен з них прискорює роботу артилерії. А менше часу для пострілу — врятовані життя піхоти.

За цю суму абсолютно реалістично зробити ремонт 1-2 гаубиць або вантажівки, яка буде возити боєприпаси.

«Якщо порівняти з піхотою, то за $1000 можна купити половину тепловізора або два бронежилети. Можна купити декілька гарних кевларових шоломів. Але чи будуть ці покупки настільки ефективні, як допомога артилерії?», – зазначає Дмитро.

З його словами, це і є найбільший виклик в роботі Реактивної Пошти, – доносити, наскільки важливо підтримувати артилерію.