Українці почали відчувати себе більш толерантними, але також стали менше звертати увагу на різні прояви дискримінації. Навіть зросла частка тих, хто вважає гендерну рівність вже досягнутою. Про це йдеться у результатах щорічного опитування «Рівень», про яке розповідає 
.
Наскільки змінилися упередження українців щодо колег
Третій рік поспіль команда Biasless (ГО «Післязавтра») робить опитування керівної ланки підприємств, аби виявити рівень інклюзивності на робочих місцях українців та українок. У 2023 році в опитуванні взяли участь 604 людини, що мешкають в обласних центрах країни.
ТОП-5 типів дискримінації, що найбільш поширені на робочих місцях*
- ейджизм — 9%
- сексизм — 8%
- лукізм (дискримінація за зовнішністю) — 6%
- ксенофобія — 4%
- гомофобія — 3%
*Відсоток опитуваних, що відчували таке упередження протягом 2022 року
Результати опитування свідчать, що всі прояви упередженості зменшилися на 2-5% порівняно з 2021 роком. Але збільшилася частка тих, хто не обрав жодного варіанта — 80% проти 72% у 2021-му.
«Це сигналізує про те, що рівень обізнаності, готовність підтримати розмову на теми дискримінації, маргіналізації та насилля, а отже, і компетенція бачити прояви утиску та дискримінації поки що далеко не найкращі», — прокоментувала Ірина Рубіс, голова Biasless.
Зрозуміло, що протягом 2022 року просвітництво з питань різноманіття та інклюзивності майже зійшло нанівець (13% опитаних мали таку змогу у 2022-му). Опитані визнають, що брак освіти, традиційні норми та проблеми з критичним мисленням — основні джерела явищ, що породжують токсичність і насильство у суспільстві.
Кожен п’ятий вважає, що гендерна рівність в Україні вже настала
Серед опитаних 40% (проти 31% минулого року) ставлять на те, що гендерну рівність ми побачимо протягом найближчих 50 років, а за відчуттям 21% (проти 16% у 2021-му) вона вже настала.
Ірина Рубіс зауважила, що тільки 3% опитаних зізналися, що нетолерантні та нетерпимі (їхня кількість зменшилася втричі від 2021 року). Переважна більшість (97%) називають себе толерантними.
Кого та як мають підтримувати роботодавці
Соціальні групи, що найбільше потребують підтримки компанії-роботодавця:
- жінки — 24%
- люди з інвалідністю — 22%
- молодь до 22 років — 17%
- ветерани війни — 16%
- люди, які виховують дітей самостійно — 16%
- переселенці — 16%
- люди, що втратили житло внаслідок війни — 14%
- люди, старше за 55 років — 14%
- люди, що доглядають дітей або родичів з інвалідністю — 11%
Найважливішими чинниками піклування під час війни з боку роботодавців назвали:
- збереження зарплатні (навіть за умови скорочення обсягів роботи) — 48%,
- організація захисту на робочому місці — 34%,
- забезпечення всім необхідним у захищеному місці — 31%,
- надання юридично-інформаційної (15%) та психологічної (14%) підтримки.
Читайте також
