Після початку повномасштабної війни багато українців виїхало за кордон і продовжують там перебувати, тому онлайн-консультації лікарів зараз є дуже популярними. Серед вимушених емігрантів є пацієнти з хронічними захворюваннями, яких лікарі знають і давно ведуть.
Медична допомога, яку українці отримують за кордоном, зазвичай дуже відрізняється від тієї, яку вони отримували вдома. Багато українців зараз усвідомили, що в нас не така вже й погана медицина. Зокрема, тому, що в Україні є доступ до вузьких спеціалістів, які завжди можуть надати консультацію, зробити направлення на лабораторні аналізи або прокоментувати їхні результати тощо. Тобто наша допомога доступна і швидка. Щоправда, стосовно якості в певних моментах нам ще є над чим працювати.
Чи можуть онлайн-консультації замінити візит до лікаря?
На теперішній час онлайн-консультації частково можуть замінити офлайн. Особливо це стосується випадків, коли ти вже знаєш пацієнта і певний час ведеш його.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, на зв’язок із нами, лікарями «Добробуту», виходило багато пацієнтів, у тому числі ті, кого я ніколи не бачила. У нас не було вибору – доводилося консультувати їх онлайн. Але ми впорались.
У будь-якому випадку краще, щоб спочатку пацієнт прийшов особисто і обстежився. Скажу як лікар-ендокринолог. Наприклад, ми спілкуємося з пацієнтом з уперше виявленим цукровим діабетом, який потребує призначення інсулінотерапії, і жодного разу не вводив собі інсулін. У такому випадку ми повинні йому продемонструвати, як робиться укол. Крім того, під час реального спілкування можна заспокоїти пацієнта і переконати, що це не кінець світу – так ми робимо в «Добробуті». Ми встановлюємо емоційний контакт з пацієнтом і детально пояснюємо, чому ми робимо те чи інше призначення. Онлайн усе це зробити важко.
Тому, на мій погляд, якщо у людини є можливість прийти особисто, це має певні переваги. Але є й випадки, коли без онлайн-консультацій не обійтись. Наприклад, пацієнт перебуває за кордоном і не має змоги потрапити до вузького спеціаліста. Або живе в Україні, але у віддаленій місцевості, звідки дуже складно доїхати до клініки. Ще один приклад – якщо людина не може самостійно пересуватися, скажімо, після операції. Тоді ми можемо поспілкуватися онлайн, зробити певні призначення. Якщо узагальнювати, то і онлайн, і офлайн консультації мають свої переваги та недоліки.
Потенційні ризики онлайн-консультацій
Якщо онлайн-консультацію отримує літня або самотня людина, якій не можуть допомогти родичі, завжди є ризик, що вона може щось неправильно зрозуміти або переплутати. Деяким пацієнтам треба дуже детально розтлумачувати нюанси приймання ліків. Це люди, які здебільшого не мають медичної освіти – отже, їм потрібно пояснити, як правильно приймати препарат.
Зараз ми відходимо від «совкових» паперових карток. Все, що відбувається з пацієнтом, зокрема результати досліджень протягом декількох років, повинно зберігатися в електронній базі даних. Але якщо людина вперше звернулася по медичну допомогу, то лікарям, які надають подібні консультації, потрібно бути дуже уважними. Слід переконатися в тому, що пацієнт усе правильно зрозумів – можливо, навіть попросити, щоб він вголос повторив медичні рекомендації. Також треба наголосити, що в разі виникнення проблем пацієнту потрібно зв’язатися з лікарем.
Користь електронних рецептів
Робота з електронними рецептами ендокринологів уже давно не дивує. Ми виписуємо електронні рецепти на інсулін. До речі, великий «респект» нашій державі за те, що, незважаючи на війну, завдяки програмі «Доступні ліки» пацієнти мають змогу отримувати таблетовані цукрознижуючі препарати та інсулін. Інша справа, що виписування електронного рецепту займає певний час, і під час візиту пацієнта одночасно зробити виписку рецепта і проконсультувати людину буває технічно важко.
В цілому впровадження електронних рецептів – непогана ініціатива: немає самопризначення ліків, є облік, і можна сформувати бюджет, щоб відшкодовувати ці ліки.
Добре, що, незважаючи на важкі часи, ми все-таки впроваджуємо позитивні реформи і невпинно рухаємося до страхової та доказової медицини.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора