Останнім часом законодавець постійно звертається до IT-спільноти з нормативними пропозиціями. Пам’ятаємо, як наприкінці минулого року точились дискусії навколо 5-ї групи єдиного податку.
Потім з’явився законопроєкт проти безпідставного вилучення комп’ютерної техніки на стадії досудового розслідування. Однак загалом позитивні ініціативи так і не було реалізовано.
Схоже, навіть у кризові часи народні обранці тримають IT-сектор у фокусі та не залишають спроб згенерувати зміни в цій технологічній галузі.
Наразі в комітетах Верховної Ради перебуває законопроєкт №3933, який, на думку депутатів, направлено на досягнення Україною європейського та світового лідерства в індустрії інформаційних технологій.
Спробуємо розібратись, що сховано за цією гучною презентацією.
Документ пропонує тимчасове (до 31.12.2030) введення спеціального режиму оподаткування для юридичних осіб та ФОП зі статусом суб’єкта індустрії інформаційних технологій.
Такий статус можна отримати лише у разі відповідності здобувача визначеним критеріям, а саме:
- у суб'єкта відсутній податковий борг;
- щодо суб'єкта судом не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
- суб’єкт здійснює діяльність у галузі інформаційних технологій і комп’ютерних систем (доступні лише 6 КВЕД);
- доходи від здійснення такої діяльності дорівнюють або перевищують 90% усіх доходів суб’єкта;
- витрати на оплату праці в собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг дорівнюють або перевищують 50%.
Відповідність цим критеріям повинна існувати протягом чотирьох попередніх кварталів.
Законопроєкт передбаяає, що для отримання бажаного статусу підприємець подає до податкової фінансову звітність та копії первинних документів.
На практиці зазначеними пільгами зможуть скористатися лише великі IT-компанії.
Контролери теж зможуть запитувати додаткову інформацію, а також провести документальну позапланову невиїзну перевірку для встановлення достовірності поданих заявником документів.
Таку жорстку процедуру відбору передбачено, найімовірніше, з метою запобігання зловживань особливостями оподаткування суб'єктів індустрії інформаційних технологій.
Тож які бонуси надає цей статус та чи можна прогнозувати черги з IT-компаній на його отримання?
Передбачається, що до прибутків суб'єкта індустрії застосовуватиметься ставка податку у розмірі 9% (замість загальної ставки податку на прибуток 18%).
Щодо найманих працівників, то із заробітної плати пропонується утримувати 5% податку на доходи фізичних осіб (зараз ПДФО 18%), також за аналогічною ставкою у розмірі 5% (замість існуючих 22% ЄСВ) здійснюватиметься і нарахування єдиного соціального внеску.
Додатково запроваджується звільнення від сплати військового збору. Якщо щодо зниженої ставки податку на прибуток додаткових питань не виникає, то інші дві пільги стосуються лише ситуацій, у яких розмір заробітних плат у компанії перебуває на досить високому рівні.
Згідно із задумом творців законопроєкту, умовою користування зниженими ставками у розмірі 5% є сплата ЄСВ та ПДФО, обсяги яких не можуть бути меншими за стандартні ставки з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Тобто, враховуючи, що МЗП у 2020 році становить 4723 грн, розрахунок мінімальної ставки податків та зборів такий:
- ПДФО — 4 723 грн x 5 x 18% = 4 250,7 грн
- ЄСВ – 4 723 грн x 5 x 22% = 5 195,3 грн
Скажімо, у певній IT-компанії зарплата розробника за трудовим контрактом становить 70 тис. грн. Тоді отримаємо такий розрахунок:
Безперечно, на практиці зазначеними пільгами зможуть скористатися лише великі IT-компанії, які працюють з розробниками на умовах трудових контрактів і які демонструватимуть значні операційні витрати.
Законопроєктом не передбачено змін до існуючих систем оподаткування.Якщо згадати, що в галузі IT модель діяльності за трудовими контрактами конкурує із системою, коли виконавець робіт реєструється в якості ФОП-платника єдиного податку (максимально сплачуючи 5% доходу та 22% мінімальної заробітної плати), то шанси на успіх запропонованої системи виглядають сумнівними.
Іншим фактором, який грає не на користь запропонованій моделі, є можливість притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 200% суми нарахованого податкового зобов'язання за порушення правил перебування на відповідній системі оподаткування.
Отже, законопроєктом не передбачено змін до існуючих систем оподаткування (єдиний податок продовжує функціонувати в первісному стані).
У разі його ухвалення питання, чи переходити на нову модель оподаткування, вирішуватиме власник після детального розрахунку внутрішніх бізнес-процесів.
Ініціатори законопроєкту повинні усвідомлювати, що подібні податкові пропозиції без широкого експертного обговорення разом із представниками IT-сектору не мають перспектив бути прийнятими професійною спільнотою.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
